Андрій Леонідович Казаков

 працював в інституті з 2006 по 2021 рр.

Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник

ORCID: 0000-0001-9927-3380

 Казаков 

Профіль

Наукові інтереси:
Проблеми середньовічних міст Північного Лівобережжя, напрацювання з історії та археології Чернігова, Любеча, Новгорода–Сіверського, Остра, Глухова та інші; питання розвитку сіверян переддержавного періоду та часів Київської Русі, особливості матеріальної культури середньовічного населення регіону.

Поточні дослідження й проекти:
«Матеріальна основа ранньоукраїнської цивілізації: археологічна карта другої половини ХІІІ — початку XVIII ст.», розділ «Середньовічні пам’ятки Чернігова»;
«Археологічні дослідження літописного Остерського Городця».

Експедиційна діяльність:
2014 ‒ до теперішнього часу — заступник начальника Лівобережної експедиції ІА НАН України;
2012 — заступник начальника експедиції по дослідженню печерного монастирського комплексу біля с. Преображенне Сватівського району Луганської області;
2011–2013 — керівник Остерського загону Міжнародної Лівобережної експедиції ІА НАН України;
2011–2014 — керівник Лівобережної експедиції Інституту археології НАН України;
2010–2011 — керівник досліджень літописного Глухова;
2003–2011 — керівник Чернігово–Сіверської експедиції ДП НДЦ «Охоронна археологічна служба України» ІА НАН України;
2007–2008 — участь в експедиції по дослідженню літописного Сновська;
2007–2008 — керівник досліджень в літописному Путивлі і Пустовойтівці (батьківщина Калнишевського);
2003–2005 — керівник досліджень в Прилуках, Ніжині;
2003–2007 — керівник Сумської експедиції;
2002 ‒ до теперішнього часу — керівник охоронними археологічними дослідженнями в зонах новобудов м. Чернігова;
2001–2004 — участь у роботах Новгород–Сіверської експедиції по дослідженню Спасо–Преображенського монастиря;
1994–1999 — керівник Новгород–Сіверської експедиції, в тому числі Домотканівського городища (1996);
1991–1992 — керівник Радичівської експедиції;
1989–1990 — керівник Любечської експедиції;
1989 — керівник Прилуцької експедиції;
1989 — керівник дослідженнями Виповзівського археологічного комплексу;
1987–1988 — керівник Остерської експедиції;
1985–1986 — дослідження малих літописних міст Чернігово–Сіверської землі (Сновськ, Сосниця, Оргощ, Всеволож та ін.);
1985 — керівник посадського загону Чернігівської експедиції.

Педагогічна діяльність:
1993–2005 — старший викладач кафедри археології та народознавства Чернігівського державного університету імені Т. Г. Шевченка; доцент кафедри етнології та краєзнавчо–туристичної роботи державного університету імені Т. Г. Шевченка.

Наукові організації й товариства:
Українське товариство охорони пам’яток історії та культури (УТОПіК);
Спілка археологів України.

Дисертаційне дослідження:
1993 — «Формування посадів міст Чернігово–Сіверської землі в Х–ХІІІ ст.», дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата історичних наук за спеціальністю «археологія», науковий керівник — д.і.н. О. П. Моця.

Освіта:
1980–1985 — Чернігівський державний педагогічний інститут ім. Т. Шевченка (нині Чернігівський національний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка), історичний факультет, спеціальність «історія», кваліфікація «учитель історії та суспільствознавства».