Олександр Петрович Моця
Член–кореспондент НАН України, доктор історичних наук, завідувач відділу Відділ давньоруської та середньовічної археології Тел. роб.: +380 (44) 278 44 05 E-mail: ORCID: 0000-0001-9032-0881 |
Профіль
Наукові інтереси:
Фахівець в галузі давньоруської та середньовічної археології та історії Східної Європи. Основна проблематика: дослідження давньоруських поховальних пам’яток південно–руських земель; вивчення розвитку й матеріальної культури давньоруського міста; дослідження сільських неукріплених поселень давньоруського часу; історико–археологічні дослідження середньовічних водних і сухопутних шляхів; археологічні дослідження пам’яток доби пізнього середньовіччя та козацтва; історія України у цивілізаційному контексті; історія застосування термінів «Русь», «Руська земля», «Україна» у середньовічні часи й нині; проблеми становлення й розвитку української нації.
Поточні дослідження й проекти:
«Матеріальна основа ранньоукраїнської цивілізації: археологічна карта другої половини ХІІІ — початку XVIII ст.»;
Міжнародний науково–дослідний проект АН Латвії, Туреччини та України «Балтія та Причорномор’я, експериментальна реконструкція торгівельних шляхів».
Експедиційна діяльність:
2013–2016 — керівник Лівобережної археологічної експедиції ІА НАН України та Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка;
1998–2012 — керівник Шестовицької міжнародної експедиції ІА НАН України;
1995–1997, 2003–2006 — керівник Батуринської археологічної експедиції ІА НАН України;
1985–1998 — керівник Дніпровської давньоруської експедиціії ІА НАН України;
1990–1991 — керівник експедиції ІА АН України та Інституту мови, літератури, історії АН Татарстану з вивчення шляху «Булгар–Київ»;
1980–1984 — участь у роботі й керівництво Новгород–Сіверською археологічною експедицією ІА НАН України;
1975–1979 — участь у роботі Поліської археологічної експедиції ІА НАН України.
Педагогічна діяльність:
в різні роки читав лекції та спеціальні курси в багатьох учбових закладах України:
Чернігівський національний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка (почесний професор);
Національний університет «Києво–Могилянська академія»;
Київський університет права НАН України;
Київський інститут «Слов’янський університет»;
Київський національний університет культури і мистецтв;
Одеський національний університет імені І. І. Мечникова;
Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка;
Переяслав–Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди;
Ніжинський державний педагогічний університет імені Миколи Гоголя.
Наукові організації й товариства:
член Українського історичного товариства (київський осередок);
член Наукової ради з визначення національної та культурної спадщини та розвитку суспільств при Міжнародній асоціації академій наук;
Спілка археологів України.
Відзнаки:
2015 — Відзнака НАН України «За підготовку наукової зміни»;
2008 — лауреат Премії НАН України імені М. С. Грушевського;
2002 — лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки за цикл наукових праць «Давня історія України» та «Етнічна історія давньої України» (в складі колективу);
1996 — лауреат Премії НАН України імені М. І. Костомарова.
Дисертаційні дослідження:
1991 — «Південноруські землі в ІХ–XIII ст. (за даними поховальних пам’яток)», дисертація на здобуття наукового ступеню доктора історичних наук за спеціальністю «археологія»;
1980 — «Населення Середнього Подніпров’я ІХ–XIII ст. за даними поховальних пам’яток», дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата історичних наук за спеціальністю «археологія»; науковий керівник — д.і.н. П. П. Толочко.
Освіта:
1976–1979 — аспірантура Інституту археології АН УРСР;
1967–1972 — Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка), історичний факультет, кафедра археології та музеєзнавства, спеціальність «історія», кваліфікація «історик–археолог, музеєзнавець, викладач історії та суспільствознавства».