До робіт долучились і співробітники Черкаського міського археологічного музею Середньої Наддніпрянщини, Черкаського обласного краєзнавчого музею, Центру вивчення пам’яток археології Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, студенти-практиканти цього закладу вищої освіти, а також волонтери.

Черкаси – місто з багатовіковою історією. Розкриття таємниць його передісторії, появи та ранньої історії неможливе без археологічних досліджень. Так сталося, що останні масштабні розкопки в місті проводилися майже два десятиліття тому. І ось, нарешті, у 2020 році з’явилася можливість здійснення таких досліджень на пам’ятках, розташованих у середмісті – могильнику Черкаси-Центр, а також замчищі та посаді пізньосередньовічного часу.

Під час археологічних розкопок на периферії могильника черняхівської культури Черкаси-Центр (за адресою: вул. Остафія Дашковича, 7) було уточнено північну межу могильника, а також виявлено окремі археологічні знахідки інших часів. Зокрема, вперше в історії археологічних досліджень у Черкасах археологи дослідили гончарний горн першої половини XVIII століття. Крім вивчення конструкції горну, в результаті розкопок отримано колекцію керамічних виробів ранньомодерного часу – посуду та пічних кахлів.

Розчищення гончарного горна, виявленого на вул. О. Дашковича, 7 (робочий момент)

Гончарний горн першої половини XVIII ст. (знахідка з вул. О. Дашковича, 7)

Керамічний посуд із гончарного горну (перша половина XVIII ст.; місце виявлення – вул. О. Дашковича, 7)

Уламки пічних кахлів із гончарного горну (перша половина XVIII ст.; місце виявлення – вул. О. Дашковича, 7)

Уперше за всю історію археологічних досліджень у Черкасах відбулися також масштабні розкопки в районі Дзеленьгори – місці, з якого розпочалась історія міста. Саме тут, на зручному мисі корінного берега Дніпра, після 1362 року було засновано прикордонний форпост – Черкаський замок, покликаний обороняти південні кордони Великого князівства Литовського. Сьогодні ще можна побачити залишки рову, що обмежував територію первинного замку з напільного боку, – узвіз Старособорний.

Розкопки на Дзеленьгорі (на Старособорному узвозі, 32/1) засвідчили доволі високу насиченість культурного шару археологічними об’єктами, попри численні пізні перекопи. У значній кількості тут представлені матеріали зарубинецької (кінець ІІІ ст. до н. е. – середина І ст. н. е.) та черняхівської (кінець ІІI – початок V ст. н. е.) культур, які належать до передісторії Черкас. Переважно це фрагменти керамічного посуду.

Фрагменти керамічного посуду черняхівської культури, знайдені на Дзеленьгорі – узвозі Старособорному, 32/1 (кінець ІІI – початок V ст. н. е.)

Важливою є знахідка кераміки кінця XIV – початку XV ст., яка маркує час появи міста. Більшість же виявлених об’єктів (напівземлянка, господарчі ями) датуються періодом функціонування тут Черкаського замку (друга половина XV – початок XVII ст.). Знахідки представлені керамічним посудом, прикрасами (персні, ґудзик), монетами, залізними знаряддями тощо.

Наступна ділянка – на вулиці Байди Вишневецького, 2 – розташована поруч із Дзеленьгорою (за ровом старого замку). Це територія, яка увійшла до меж нового «литовського» замку, перебудованого і збільшеного у 1549 році.

Розкопки на вул. Б. Вишневецького, 2 (робочий момент)

Культурний шар на цій ділянці також серйозно постраждав через пізні перекопи. Незважаючи на це, вдалося виявити археологічні матеріали, що належать до передісторії міста (переважно зарубинецької культури).

Керамічний посуд зарубинецької культури з вул. Б. Вишневецького, 2, вул. Розкопної, 26/2 (кінець ІІІ ст. до н. е. – середина І ст. н. е.)

Орнаментоване прясельце зарубинецької культури з вул. Б. Вишневецького, 2 (кінець ІІІ ст. до н. е. – середина І ст. н. е.)

Так само присутня кераміка кінця XIV – початку XV ст. Більшість же виявлених об’єктів відносяться до другої половини XVI – початком XVII ст. – часу функціонування тут пізньосередньовічного Черкаського замку. Особливо дослідники відзначають велику споруду-напівземлянку, котлован якої мав розміри 7х5,50 м. Віднайдені цікаві матеріали – керамічний посуд, пічні кахлі, вироби із заліза, кольорових металів, скла, нумізматичні знахідки.

Керамічний посуд з території Черкаського «литовського» замку на вул. Б. Вишневецького, 2 (XV–XVI ст.)

Керамічний посуд із території Черкаського «литовського» замку (Дзеленьгора – узвіз Старособорний 32/1), XVI ст.

Мідні персні з території Черкаського «литовського» замку (Дзеленьгора – узвіз Старособорний 32/1), XVI–XVII ст.

Рогові орнаментовані накладки та залізне вістря стріли з території Черкаського «литовського» замку (вул. Б. Вишневецького, 2), XVI-XVII ст.

Срібні монети з території Черкаського «литовського» замку (вул. Б. Вишневецького, 2), XVI ст.

Справжньою сенсацією для дослідників стали пічні кахлі другої половини XVI ст.: доти вважалося, що ця оздоба хатнього інтер’єру з’являється в Черкасах не раніше XVII ст.

Уламки кахлів із рослинним орнаментом з території Черкаського «литовського» замку (вул. Б. Вишневецького, 2), друга половина XVI ст.

Уламок «портретної» кахлі з території Черкаського «литовського» замку (вул. Б. Вишневецького, 2), друга половина XVI ст.

На цій само ділянці археологам траплялись і зовсім несподівані знахідки, зокрема бронзова медаль Першої Всеросійської олімпіади, що проходила в Києві у 1913 році. Ця спортивна нагорода походила із заповнення сміттєвої ями 1920-х–1930-х років.

Бронзова медаль Першої Всеросійської олімпіади в Києві (1913 р.). Місце виявлення – вул. Б. Вишневецького, 2

Отже, у 2020 році Черкаська експедиція отримала нові важливі матеріали для вивчення передісторії та ранньої історії Черкас. Зокрема, вдалось уточнити межі поширення культурного шару окремих археологічних пам’яток у межах міста та отримати унікальні археологічні матеріали. Особливо важливими є результати археологічних досліджень, одержані під час розкопок в районі Дзеленьгори, де розташовувався найперший («литовський») Черкаський замок. Вони не лише дають нам уявлення про перші століття існування міста, а й укотре доводять хибність офіційної «дати» заснування Черкас – 1286 рік. Насправді ж, як свідчать археологічні знахідки, місто постало на століття пізніше: не раніше другої половини – кінця XIV ст., після битви на Синіх Водах (1362 р.).

*     *     *

«Наші розкопки тривали влітку і на початку осені, у вересні, тож погодні умови були в основному сприятливі, за винятком днів, коли трохи заважали дощі. Загальні враження від роботи залишилися дуже позитивні. В нас склався злагоджений колектив, працювали ми динамічно, чому значно сприяли цікаві археологічні знахідки, на деякі з яких ми навіть і не сподівалися, – розповів Дмитро Куштан у коментарі пресслужбі НАН України. – Дослідження проводилися не за державний кошт, а за кошт фізичних і юридичних осіб, у чиїй власності перебували ці ділянки. Річ у тім, що, згідно з чинним законодавством України у сфері охорони культурної спадщини, власник земельної ділянки, яка розташована на пам’ятці археології, може виконувати будь-які земляні чи будівельні роботи тільки після повного археологічного дослідження, яке він, до того ж, зобов’язаний профінансувати.

Цього року сподіваємося продовжити працювати в Черкасах. Адже середмістя Черкас надзвичайно цікаве в археологічному плані: там трапляються знахідки, які належать як до передісторії, так і до ранньої історії міста. Тобто є, що копати. Попри те, що культурний шар суттєво пошкоджений пізніми перекопами – фундаментами будинків ХІХ–ХХ ст.ст., сміттєвими ямами, траншеями комунікацій – тим не менш, у Черкасах збереглося дуже багато археологічних об’єктів. І, як засвідчили наші минулорічні розкопки, є сенс їх досліджувати».

Матеріали опублікували: Прес-служба НАН України