У 2020 р. Білгород-Тірська експедиція Інституту археології НАН України під керівництвом наукового співробітника відділу археології Криму та Північно-Західного Причорномор’я, к.і.н. Олега Савельєва продовжила археологічні дослідження на пам’ятці національного значення Тіра-Білгород.
Роботи відбувались спільно з Південноукраїнським національним педагогічним університетом ім. К. Д. Ушинського треба додати (кер. зав. кафедри історії України, д.і.н. Андрій Красножон), та за підтримки мецената Михайла Шмушковича. Розкопкам, які проводились на території першого (Цивільного) двору середньовічної Аккерманської фортеці, передувала масштабна георадарна розвідка. В цілому було відскановано 10 різних за розмірами і локалізацією ділянок в межах фортечних дворів загальною площею близько 6 000 м².
Розкоп РК-11. Початок досліджень
Поблизу башти № 16 Цивільного двору середньовічного оборонного комплексу також було проведено георадарне сканування на доволі великій площі, що примикає до стін фортеці. Найбільш перспективною з точки зору відкриття об’єктів, що можуть відноситись до античної фортифікаційної системи, виявилася ділянка, що поєднує в собі систему аномалій, витягнутих за віссю Пв-Пд майже перпендикулярно лінії куртин Цивільного двору в цьому місці. Вони поєднувались з двома «плямами» правильної квадратної в плані форми, які були інтерпретовані спочатку як залишки оборонних веж античної Тіри.
Територія, де було закладено розкоп (РК-11), раніше ніколи не досліджувалась. Площа розкопу склала понад 100 м². Досягнута глибина на більшій частині сягала біля 2 м. Було відкрито низку об’єктів, які належать до різних часів. Вони частково перекривали один одного, що є характерною особливістю цієї пам’ятки.
Найпізнішою, датованою новим часом, є будівля казарм (або цейхгаузу), яка розташована вздовж оборонної стіни фортеці. Знахідки з шару: фрагменти керамічного посуду, скляні, кістяні та залізні вироби, курильні люльки, свинцеві кулі. Судячи з даних картографічних джерел XVIII ст., будівля існувала до появи на цьому місці валґанґа, зведеного у період з 1794 – до 1798 рр. та зруйнованого у 1980-х рр.
Перший етап дослідження середньовічного підвалу. В кутах отвори із залишками дерева
Казарми частково перекрили більш раннє приміщення. Впритул до південної стіни споруди ззовні був виявлений прямокутний блок-плита античного походження, використаний як поріг. Всередині, в центрі, був розташований великий прямокутний підпʼятний камінь, що свідчить про наявність каркасно-стовпової конструкції будівлі. Поблизу східної стіни досліджено залишки вогнища. Із заповнення приміщення походить багато знахідок: фрагментів османського полив’яного та фаянсового посуду (Ізник, Кютахья), виробів із заліза та скла, кістки тварин та ін. Цікавою річчю є залізний фігурний ключ. Речовий комплекс за попередніми оцінками в цілому укладається в межі XVI ст.
Можливо, до цього самого часу належить підвал, розташований в західній частині розкопу. Його східною стіною слугувала кладка античної вулиці. На різній глибині були зафіксовані отвори з решками дерев’яних стовпів, в стінках дуже чітко читалися залишки дерев’яної обшивки. Матеріал представлений фрагментами полив’яних та інших глиняних виробів, кількома цілими керамічними та скляними посудинами, залізними підковами, деталями оковок дверей, озброєнням (наконечники списів, стріл, металеві ядра), турецькими монетами. Неординарною знахідкою став паперовий амулет-тумар з бронзовою обкладинкою, який містить написи арабською мовою, нанесені чорнилами.
Турецький амулет-тумар
Важливим стало відкриття фрагменту вулиці, яку можна віднести до часу II – першої половини III ст. н.е. Вона орієнтована за віссю Пв-Пд і прямує в бік куртини середньовічної фортеці. Ширина 2,35 м, відкрита довжина 9,62 м. Її сторони обмежують стіни завтовшки 1,1 м, які складені з оброблених підпрямокутних кам’яних блоків. В нижньому рівні стін лежать великі підпрямокутні оброблені блоки, що складають їх фундамент. Поверхня вулиці являє собою жовтий щільний жорствяний утрамбований шар. Вочевидь, вулиця в південному секторі повертала на захід (вздовж фортечної куртини): добре видно її поворотний кут (90º), який було в більш пізній час закладено.
Матеріали античного часу представлені переважно фрагментами будівельної кераміки (червоноглиняна цегла та черепиця), амфорної тари – світлоглиняними (типи Шелов С та Шелов D) та червоноглиняними (типи Зеєст 72, 75, 79, 80) амфорами, фрагментами глеків «козирського» типу, сіроглиняного посуду. Було знайдено декілька монет, в тому числі Септимія Севера та Каракали, які карбувалися в місті. Серед нумізматичного матеріалу виділяється монета Феодосія I (379-395 рр.), яка зафіксована тут вперше.
Римські монети
Також, був знятий шар ґрунту, що підсипав стіну середньовічної фортеці на цій ділянці. В результаті виявлені фрагменти кладки (з великих полігональних плит), яка явно відрізняється від пізнішої і має ознаки античної оборонної стіни. Таке ж мурування простежується і на періболі, з південного фасаду середньовічної стіни.
Розкоп РК-11. Відкриті об’єкти
Частково відкриті турецькі казарми XVIII ст. мають велику площу (георадарне сканування показало їх розповсюдження на схід від розкопу), повністю в плані велике турецьке приміщення XVI ст., можливо житлового призначення, фрагмент вулиці римського часу, та фрагмент вірогідно античної, оборонної стіни. Останнє дає можливість попередньо говорити про південно-західну межу Тіри та спадкоємність на цій ділянці Аккерманської фортеці античної та середньовічної оборонної ліній, а також демонструє безумовну необхідність і перспективність подальшого дослідження в цій частині пам’ятки.
