Між 2000 і 2013 рр. Запорізька палеолітична експедиція Інституту археології НАН України під керівництвом провідного наукового співробітника відділу археології кам’яної доби цього Інституту доктора історичних наук Вадима Степанчука виявила залишки наземного житла віком близько 30 тисяч років.
Розкопки проводилися (зокрема й на кошти гранту від американського антропологічного фонду Луїса Лікі – The Leakey Foundation) на стоянці Міра під Запоріжжям.
Аналітична обробка накопичених даних триває досі. Чимало напрямів цієї роботи інтригують і обіцяють нові відкриття, – це передусім дослідження походження групи людей, які заселяли стоянку, та з’ясування генетичних характеристик антропологічних решток. Серед унікальних аспектів стоянки – залишки житла, що на сьогодні є найдавнішим з виявлених археологами будівель, зведених людьми сучасного фізичного вигляду на території степової зони Східної Європи.
Розкопки на стоянці Міра. Оскільки потужність товщі ґрунту, що перекриває рештки палеолітичного поселення, різко зростає вглиб тераси, вдалося дослідити лише частину, ближчу до сучасного яру |
Перші свідчення про спорудження штучних захисних конструкцій у Східній Європі було виявлено на кількох багатошарових стоянках неандертальців, нині вимерлого типу людей, у західній частині цього географічного ареалу. Вік цих решток становить щонайменше 50-60 тисяч років. Однак традиція домобудівництва ще не набула повсюдного поширення в цей період історії, на стоянках так званого середнього палеоліту (250-30 тисяч років) подібні рештки практично відсутні.
Близько 40-35 тисяч років тому територію Східної Європи поступово починає освоювати нове населення, люди сучасного фізичного вигляду. Цей процес знаменує початок так званого верхнього палеоліту – періоду, який тривав близько 30 тисячоліть. Рештки жител на стоянках верхньопалеолітичного часу поширені повсюдно. Широковідома яскрава особливість східноєвропейського верхнього палеоліту – житла, побудовані з кісток мамонта. Наразі датування більшості східноєвропейських верхньопалеолітичних жител не виходить за хронологічні межі 12–17 тисяч років.
Розташування стоянки Міра |
На стоянці Міра, що знаходиться в середній частині долини р. Дніпро, було виявлено залишки значно давнішого житла. Рештки поселення добре збереглись і залягають на глибині близько 13 м від сучасної поверхні. Колонка відкладів, що перекриває рештки поселення, охоплює останні 40 тисяч років. У термінах геології це суттєвий відтинок верхнього плейстоцену (період між 130-10 тис. років) і голоцену (від 10 тис. років до сьогодні). У нижній частині відклади містять три шари з археологічними знахідками, затиснені між двома потужними пачками піщаних річкових відкладів. Найбагатший – верхній, І, шар – рештки сезонного осінньо-зимового поселення, розташованого поблизу місця успішного полювання на гаремний табун плейстоценових коней.
Міра, розкопки 1997–2012 років. Загальний план знахідок шару I.1 – межа аматорських розкопок 1995–1996 років; 2 – об’єкти (ями, ямки, вогнища); 3 – межа ділянки, багатої на дрібні вуглики та золу; 4 – кістки; 5 – кам’яні вироби; 6 – деревне вугілля, графічні позначення для ділянки аматорських розкопок 1995–1996 років; 7 – скупчення дрібних лусочок; 8 – великі кістки; 9 – обпалені кістки; 10 – двобічні знаряддя і великі знаряддя на сколах; 11 – камінь; 12 – скам’яніле дерево |
У південно-східній частині розкопу в шарі I виявлено кілька, ймовірно, неутилітарних і господарчих ям, значну кількість ямок від стовпів і кілочків, а також вогнища, зольники, скупчення кісток та крем’яних артефактів тощо. Учені натрапили на такі рідкісні знахідки, як уламки підвіски з бурштину і фрагмент зуба людини.
Міра, знахідки з житлової конструкції шару I. 1 – фрагмент зуба людини, 2–4 – фрагменти суглобних і трубчастих кісток із гравіюванням, 5 – бурштинова підвіска, 6 – фрагмент вушка голки або намистини, 7 – фрагмент голки, 8-10 – підвіски з перфорованих зубів дрібних хижаків |
Мікростратиграфічні особливості ділянки та закономірності просторового поширення різних категорій решток дозволяють розпізнати тут залишки наземного житла. Житло мало в плані неправильну округлу форму, діаметром дещо більше 4 м, з орієнтованим до річки входом, площею близько 14,5 м2. У межах житла виявлено яму №10, відкриту й одразу засипану на самому початку освоєння території стоянки, швидше за все – ще до будівництва житла. Ця яма, вірогідно, мала ритуальний характер, містила деревне вугілля, кістку коня, фрагмент кам’яного виробу. Неподалік входу розташовувався окремий стовп (так званий об’єкт 28), навмисно демонтований, коли люди покинули стоянку.
Міра, фрагмент шару I – за межами житла, біля окремого стовпа, який демонтували в момент залишення стоянки і ямку від якого було виявлено на квадраті 20Е |
За особливостями конструкції житло можна віднести до постійних каркасних циліндричних споруд типу яранги – переносного круглого житла деяких корінних народів крайньої Півночі азійського континенту. Внутрішній простір житла добре структурований, розрізняються розділені перемичкою задня спальна зона та привхідна зона, насичена різнорідними знахідками, зокрема кількома десятками тисяч крем’яних лусок і дрібних відщепів.
Міра, конструкція шару I. Імовірна реконструкція з центральним триполюсним конструктивним вузлом |
Міра, конструкція шару I. Основні елементи: вхід і зона інтенсивної активності (1), спальна зона (2), перегородка (коричнева лінія), вхід (зелена стрілка), неутилітарна яма № 10 (фіолетова, всередині контуру), стовпова яма № 28 (червона, поза контуром) |
Міра, конструкція шару I.1. Зовнішній контур споруди на тлі кількості крем’яних артефактів, із розташуванням вогнищ (позначено сірим кольором), ям (світло-зеленим), просвердлених зубів хижаків, предметів мистецтва, кістяних знарядь (жовті цятки) і зуба людини (червоний діагональний хрест). 2. Те ж, із позначенням розташування щільної маси, інтенсивно забарвленої сажистими і попеловими частками і вугіллям. 3. Те ж, із позначенням центрального триполюсного конструкційного вузла (червоні лінії). 4. Те ж, із позначенням імовірного порога (коричнева лінія) |
Радіовуглецевий вік шару I визначено в лабораторіях Києва, Ґронінґена (Нідерланди) та Колорадо (США) у діапазоні від 31 тисячі до 28 тисяч каліброваних радіовуглецевих років тому. А отже, конструкція шару I стоянки Міра сьогодні є хронологічно найдавнішим верхньопалеолітичним житлом, дослідженим у степовій зоні Східної Європи.
* * *
У коментарях пресслужбі НАН України доктор історичних наук Вадим Степанчук розповів про нинішній етап роботи за цим напрямом.
– Вадиме Миколайовичу, в якому стані стоянка перебуває нині? Засипана, законсервована абощо?
– Законсервована, себто засипана. Доступу до шарів немає.
– Чи плануються додаткові розкопки на стоянці?
– У найближчий час, через брак коштів – ні.
– Які знахідки з Міри опрацьовуються зараз і опрацьовуватимуться найближчим часом?
– Просто зараз тривають антропологічні дослідження. У США намагаються вивчити ДНК знайденого біоматеріалу. На жаль, кістка збереглася не дуже добре, але, сподіваємося, щось із цього вийде.
У Польщі найближчим часом вивчатимуться макрорештки рослин: виявлено обвуглені шматочки, схожі на фрагменти кори. Можливо, вдасться визначити породу дерева. В Україні за цими фрагментами «кори» планується отримати нові радіокарбонові датування. Крім того, в Україні проведено нове пілотне дослідження сировини кам’яних виробів.
На майбутнє в Україні планується задіяти вивчення мікрослідів використання на кам’яних знаряддях.
– Які наукові статті останнім часом опубліковано за результатами опрацювання знахідок із Міри?
– Загалом, про Міру опубліковано близько 30 статей, є також так звана «монографія в журналі».
Вибрана бібліографія
Степанчук, В.Н. 2013. Мира: стоянка раннего верхнего палеолита на Днепре, Stratum plus, 1, 15–110.
Haesaerts, P., Damblon, F., Gerasimenko, N.P., Stepanchuk, V.N., Cohen, V.Yu., Kovalyukh, N.N. 2014. Stratigraphy, paleoenvironment and chronostratigraphic background of the Mira succession (Zaporozhiye, Central Ukraine), midway between Carpathians and Don, Études et rechereches archéologiques de l'université de Liège, 144, pp. 33–58.
Hoffecker, J.F., Holliday, V.T., Stepanchuk, V.N., Brugère, A., Forman, S.L., Goldberg, P., Tubolzev, O., Pisarev, I. 2014. Geoarchaeological and bioarchaeological studies at Mira, an early Upper Paleolithic site in the Lower Dnepr Valley, Ukraine. Geoarchaeology, 29, pp. 61–77.
Степанчук, В.Н. 2019. Двусторонние изделия верхнего слоя стоянки Мира в Поднепровье: контекст, техно-морфологические черты, текущие интерпретации. Prehistoric Archaeology: Journal of Interdisciplinary Studies, 2, pp. 5–34.
Stepanchuk, V.N., Vietrov, D.O. 2021. Paglicci 24A1 and Mira II/2: Episode at the transition between the Early and Middle UP. Quaternary International 587, pp. 277–290.
А зараз очікує на опублікування стаття, присвячена житлу Міри:
Stepanchuk, V.N. 2021. The earliest evidence for dwelling construction in the Upper Palaeolithic of Eastern Europe: a 30,000-year-old surface structure from Mira layer I. Vita Antiqua 13, pp. 15–26.
