У червні 2021 р. Скіфська Лісостепова експедиція ДП «НДЦ «ОАСУ» Інститута археологіїї НАН України (керівник В. Окатенко) продовжила розкопки Центральної групи Люботинського курганного могильника. 

Це один з найбільших некрополів у Сіверськодонецькій групі пам’яток скіфського часу. Окрім Центральної групи, до поховального комплексу цього могильника на сучасному етапі вивчення прийнято відносити розташовані поряд Дуншовську та Караванську групи. Усі вони знаходяться на підвищеній місцевості з хвилястими ландшафтами, схили яких розчленовано балками та ярами річок Люботинка та Мерефа.

В археологічних розкопках брали участь, перш за все, науковці з Харкова, а також Києва і Полтави.

Центральна група – найбільша, з трьох боків омивається водою сучасного ставка «Певний» і знаходиться під лісом. За останіми данними лідарного сканування (виконано ТОВ «ЕВЕРСКАН») всієї поверхні некрополя вона налічувала більше ніж 450 насипів, які можна розділити на 2 сектори – західний (А) та східний (Б). Майже всі кургани, більш-менш значного розміру, пограбовані у сучасності.

Лідарне сканування ТОВ «ЕВЕРСКАН» 2021

Нагадаємо, що, починаючи із 20-х років ХХ ст., археологами Харківського університету (С. Семенов-Зусер, І. Луцкевич, Б. Шрамко, Ю. Буйнов та інш.), тут було досліджено більше ніж 30 курганів, як VI, так і V ст. до н.е.
У польовому сезоні 2020 р. Скіфською Лісостеповою експедицією ДП «НДЦ «ОАСУ» ІА НАНУ проведені розкопки 5 курганів (№№1/2020; 2/2020; 3/2020; 4/2020; 5/2020), що розташовувались у східному секторі могильника, які можна датувати у межах кінця VI/початку V ст.ст. – V ст. до н.е. Нажаль, всі вони виявилися пограбованими у давнину або у новітній час.

Цього року були досліджені 3 насипи у східному і західному секторах: №№ 1/2021; 2 /2021; 3 /2021. Перші 2 насипи розташовані поблизу один від одного в східній частині могильника. Третій курган знаходиться на північній околиці західного сектору, приблизно в 1 км на захід від двох перших. Кургани №№ 1-2 /2021 оралися до посадки в 1960-х роках лісових насаджень. Насип кургану № 3/2021 цілком зберігся, оскільки був розташований на схилі яру. Розміри курганів наступні: № 1/2021 – діаметр (що зберігся) 10 м при висоті приблизно 0,50 м (від рівня давнього горизонту); № 2/2021, відповідно – 19 м і 1,50 м; № 3 /2021, відповідно – 10 м і 1,0 м. Кургани №№ 2, 3 були вкрай пограбовані, у всякому разі у пізній час, зверху досить великими ямами. Але незважаючи на це, всі вони мають особливості, що заслуговуют на увагу.

Так, під насипом № 1/2021 взагалі не було поховання. В центрі підкурганної поверхні мав місце обпалений майданчик, скоріш за все, овальної форми, розмірами 3,0 х 2,5 м. Він містив шар зітлівшого дуба черешчатого (Quercusrobur), обпалені до червоного кольру куски грунта, особливо в середині площі, де полум’я було найбільш сильним. Ні кісток небіжчика, ні будь-яких речей знайдено не було, хоча курган не мав будь-яких слідів пограбування Лише на північ від майданчика, на рівні давнього горизонту, зафіксовано донце ліпного горщика з грубою поверхнею, без закраїни, що притаманне архаїчному посуду. Є деякі підстави вважати цей об’єкт ритуально-поминальним.

Курган 2021-1

Курган № 2/2021 мав 2 насипа, що чітко фіксувалося стратиграфічно. Причому, між спорудженням першого і другого насипів пройшов тривалий час, за який на поверхні першого насипу сформувався дерновий шар. Перший насип мав діаметр 13-14 м, при висоті 1,20 м. При здійснені досипки насип збільшився. На час дослідження він мав діаметр 19 м та висоту 1,50 м.

Курган 2021-2

Під першим насипом, майже в центрі, відкрита ґрунтова могила (1,75 х 1,0-1,1 х 0,75 м), що була орієнтована за віссю північний схід-південний захід. Вона була вщент пограбована зверху круглою ямою. В похованні зафіксований лише фрагмент людського ребра. На підкурганій поверхні відкриті ще 2 ями грабіжників, які не влучили в поховання: на південь і північ від могили.

Зовсім незвичайним є відсутність впускного поховання в кургані після значної досипки через тривалий час. Над тлумаченням цього незвичайного факту треба ще міркувати. В цілому ж, курган, безумовно, належить до скіфського періоду.

Дуже цікавим виявився курган № 3/2021. Під насипом були відкриті 2 могили: центральна та бокова, які були викопані з рівня давнього горизонту. Обидві орієнтовані за віссю північний захід-південний схід. Цетральна могила мала розміри 3,30 х 1,00-1,50 х 1,75 м. Уздовж довгої, північно-східної, та короткої, південно-східної, стінок могили були невелики „заплечики”. На тому, що розташовувався увздовж довгої стіни, відкритий залізний сокира-молот з дуговидно-ізогнутою спинкою. Він уник пограбування, завдяки обвалу стіни. Будь-які інші речі, а також людські кістки в похованні відсутні. Знайдений сокира-молот поповнює дуже невелику серію цієї разновиднсті наступальної зброї, яка зараз в похованнях скіфського часу Степу і Лісостепу Східної Європи налічує приблизно 10 екземплярів. Подібні топори мали розповсюдження, особливо в поховальних пам’ятках Середньої Європи в межах кінця VII – VI ст. до н.е. До речі, даний топор-молот – не перша знахідка такої зброї саме в Люботинському некрополі.

Курган 2021-3 в процесі розкопок

Зовсім не зрозумілим є відсутність решток похованного або яких-то речей в боковій могилі. Адже вона не має ніяких слідів пограбування. Невелика видовжена могила була засипана тією ж землею, що була взята з могильної ями. В якості оборежної версії можливо допустити, що ми маємо справу з символічним супроводжуючим похованням.

Таким чином, не зважаючи на невелику кількість досліджених у поточному польовому сезоні курганів, вони мають значний інтерес щодо вивчення одного з найбільш великих курганних некрополів скіфського часу в Лівобережного Лісостепу. Слід особливо підкреслити, що досліджені в минулому році 5 курганів Центральної групи мали досить одноманітні поховальні споруди, що нібито свідчить про досить гомогенний характер похованого в них населення.

В. Окатенко, С. Скорий