У травні 2021 р. Скіфська Лісостепова експедиція ДП "НДЦ «ОАСУ» Інститута археологіїї НАН України" (керівник В. Окатенко) продовжила археологічні розкопки на території Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області.

В минулому польовому сезоні в цій місцевості нами вже було досліджено рештки насипу і пограбоване поховання «кургану-лідеру» №1, який згідно топографічних даних середини ХХ ст. мав висоту 5,5 м. Після ідентифіксації залишків вказаного зруйнованого кургану в 2017 р. на прилеглій до нього території були помічені незначні нерівності рельєфу, що також можуть виявитись курганами. Територія, на якій розміщено курган №1, була знята з БПЛА та зроблено ортофотоплан місцевості.

Ортофотоплан курганної групи «Циркуни-Дачі»

Один з найбільш явних насипів – курган № 2, розташований поряд, був розкопаний цьогоріч і дозволив вважати дану пам’ятку курганною групою. На початок дослідження, як і курган №1, майже весь насип №2 було знівельовано. За усними даними місцевих жителів, кургани були розібрані на чорнозем у другій половині 80-х років ХХ ст.

Вказані насипи розташовані на південно-західній околиці с. Циркуни (біля вул. Підгірна), на пологому схилі правого корінного берега р. Харків. Поряд із досліджуваною територією розміщено великий масив дачних кооперативів, тому археологічній пам’ятці було присвоєно назву: курганний могильник «Циркуни-дачі».

Курган №2. Загальний вигляд розкопу

Курган № 2 розміщений на північний захід від кургану № 1, приблизно у 30 м. На момент розкопок він мав висоту 0,10 м та діаметр 10 м. Оскільки насип було майже знівельовано, для пошуку поховальної ями було закладено розкоп, що накривав усю його центральну частину. В процесі дослідження до основного розкопу зроблено прирізку із залишенням контрольної бровки. По всій площі зруйнованого насипу фіксувався шар ораного, перевідкладеного чорнозему потужністю до 0,40–0,50 м, під яким різко починалась материкова глина. Дана стратиграфія вказує на те, що насип було знято разом з давнім похованим ґрунтом, внаслідок чого ми не маємо інформації про розміри і контур материкового викиду, про точну глибину могили від рівня давнього горизонту, а також про всі інші дані спорудження самого насипу.

В центрі цього розкопу було зафіксовано пляму поховання. Вона мала квадратний контур розміром 2 х 2 м. Вже під час її зачистки були виявлені сліди втручання/ пограбування нового часу.
Могила з заокругленими кутами була орієнтована по лінії Пн.Сх.-Пд.Зх. Її дно зафіксовано на глибині 1,75 м від сучасної денної поверхні, або 1,25 м від материкової глини. У заповнені могили на різних глибинах південного сектора зафіксовані 2 частини цільнобронзового дзеркала з боковим руків’ям (круглий випукло-вигнутий диск діаметром 18 см з пласким руків’ям, що розширюється до верху і звужується у кінці, який в свою чергу оформлено у вигляді окружності 3,5 см) і 6 фрагментів золотої пластини шириною 4,7 см, декорованої тисненим візерунком у вигляді ов і рослинним орнаментом з отворами у верхній і нижній частинах для кріплення. На наш погляд, це декоративна деталь/елемент, що могла прикрашати предмети одягу, дерев’яні вироби, тощо.

Курган №2. Зачистка скіфської могили і ями XVIII ст.

Зачистка на рівні долівки скіфської могили дозволила зафіксувати сліди втручання нового часу, а саме – яму XVIII ст., що зруйнувала давне поховання. Досліджена яма мала круглу форму і була прокопана у материковій глині і піску на глибину 1,20 м від дна могильної камери. Ця обставина не дає можливості трактувати її, як грабіжницький лаз, або перекоп. Крім того, на прилеглій території були зафіксовані виробничі комплекси, які можна віднести до XVIII ст. У заповненні новітньої ями будь-які знахідки не зафіксовані.

Про культурну атрибуцію та хронологію можна говорити лише за рештками поховального інвентарю. Вочевидь в могилі кургану № 2 одне з поховань належало жінці, про що свідчить присутність бронзового дзеркала, суто жіночого поховального інвентарю. Наявність декорованої золотої пластини, яка прикрашала предмет розкоші, засвідчує соціальний статус небіжчика.
Присутність у похованні цільнобронзового дзеркала певного типу дозволяє датувати могилу в межах V ст. до н.е.

В. Окатенко, К. Пеляшенко