У вересні 2021 р. Скіфська Лісостепова експедиція ДП «НДЦ «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України (керівник Віталій Окатенко) продовжила багаторічні розкопки Люботинського курганного могильника скіфської доби в басейні Сіверського Дінця.

Рис.1. Траншея на кургані № 4 Центральної групи Люботинського могильника

Це один з найбільших некрополів скіфського часу в басейні Сіверського Дінця (Дніпровське Лісостепове Лівобережжя.

Розкопки проводилися невеликим колективом дослідників, в першу чергу, наукових співробітників з Харкова, а також Києва і Полтави (Іван Білько, Микола Фільчаков, Світлана Качало, Віктор Аксьонов, Сергій Скорий, Роман Зимовець, Тетяна Менчинська). Значну і всебічну допомогу експедиції надав місцевий люботинський підприємець Віталій Нежид.

Рис.2. Могильна яма в кургані № 5

Це був другий етап досліджень пам'ятки в польовому сезоні 2021 р. Перший був здійснений в середині червня – на початку липня.

Рис.3. Загальний вид на місце розташування Караванської групи курганів Люботинського могильника

Об'єктами робіт другого етапу стали 3 кургани Західної ділянки Центральної групи могильника (№№ 4-6 /2021), розташованої в лісистій місцевості. Окрім цього, певні дослідження були здійснені на території Караванської групи Люботинського могильника, в районі відомого в науці кургану № 2.

Рис.4. Плями грабіжницьких ходів на дні розкопочного котловану в західній частині Караванського кургану № 2

Кургани Західної ділянки - невеликі за розмірами, до того ж, свого часу оралися. Насипи діаметром від 6 до 10 м, при висоті 0,20-0,70 м, поросли деревами, що ускладнювало їх дослідження. Кургани №№ 4, 6 пограбовані вертикальними ямами, ймовірно, в пізній час. В усіх курганах - по одній могилі у вигляді звичайних грунтових ям, орієнтованих, в основному, за віссю північ-південь. Найбільшими розмірами відрізнялася могила в кургані № 6: 2,5х1,0х0,7 м, в якій, мабуть, було чоловіче поховання, цілком пограбоване. Курган № 5 містив поховання підлітка, кістки якого практично не збереглися. У кургані № 4, судячи зі знахідки срібної сережки, була похована жінка. Могили орієнтовно датуються VI ст. до н.е. Проведені дослідження збільшують джерельну базу по Центральній групі Люботинского могильника, що нещадно грабується у новітній час.

Рис.5. Робочий момент в розкопочному котловані

Досить результативними стали роботи на західній периферії насипу кургану № 2 Караванської групи (в період дослідження кургану в 2013 році не було можливості для її вивчення, оскільки тут розташовувалися городи місцевих жителів). У котловані площею 110 кв. м (22х5 м), при глибині 1,80 м, виявлені об'єкти, що мають пряме відношення до кургану № 2, у тому числі досить довгі, горизонтальні грабіжницькі ходи, що ведуть в центр кургану, до могили. У одному з них знайдені бронзові вістря стріл, здебільшого, дволопатеві з лавролистою голівкою, високою втулкою із шипом, золоті платівки підтрикутної форми, прикрашені великим пуансонним орнаментом, залізний ніж, людські кістки, що належать різним індивідуумам.

Рис.6. Дослідження грабіжницького ходу № 2

Відкриття системи давніх пограбувань Караванського кургану № 2 має дуже істотне значення для історії вивчення цієї неординарної поховальної пам'ятки, що містить близькоазіатські імпорти - свідоцтва далеких скіфських походів епохи архаїки.

Рис.7. Деякі знахідки з грабіжницького ходу № 2

В.Окатенко, С.Скорий