Улітку археологічні дослідження на Херсонщині здійснювали Пізньоскіфська археологічна експедиція Інституту археології НАН України та Херсонська археологічна експедиція Державного підприємства «Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба»» Інституту археології НАН України.
Обидві експедиції проходили під керівництвом провідного наукового співробітника відділу раннього залізного віку Інституту археології НАН України доктора історичних наук Олександра Симоненка).
Пізньоскіфська археологічна експедиція Інституту археології НАН України у липні–серпні 2021 року провадила планові дослідження Червономаяцького пізньоскіфського могильника у Бериславському районі Херсонської області – єдиного доступного для дослідження сучасними методами могильника цієї культури в регіоні Низового Дніпра. З інших пам’яток цього типу Золотобалківський могильник засаджено лісом, а місцезнаходження матеріалів розкопаного московськими археологами у 1960-х – 1970-х роках Миколаївського могильника невідоме. Антропологічні ж матеріали з обох пам’яток давно відвезені до Москви. Тому вивчення українськими дослідниками Червономаяцького могильника набуває першочергової важливості.
Цього року, як і раніше, експедиції допомагали волонтери з Херсона, Одеси, Бердянська, Рівного. Роботи фінансував відділ культури Херсонської обласної ради із фондів Херсонської обласної державної адміністрації.
На північному краю могильника, поблизу ділянки, що вивчалась у 1987 році, було закладено розкоп ХІІІ. Ця частина могильника найбільше потерпала від сучасних грабіжників, тому розкоп площею 5х15 м було розбито між грабіжницькими ямами. До заданої ділянки у процесі розкопок археологи зробили дві прирізки, й остаточно досліджена площа склала 106 м2 (рис.1).
Рис.1. Червоний Маяк, розкоп 2021 року
Учасники експедиції виявили 9 могил (поховання 169–177). Як і торік, одне з поховань (рис.2) супроводжувалося фібулою середньолатенської схеми ІІ–І ст.ст. до н.е. (рис.3), що діагностує час започаткування могильника. В іншому похованні завдяки недбалості давніх грабіжників вдалося прослідкувати цікаві деталі пограбування. У грабіжницькому ході виявлено скелет людини в анатомічному порядку, лише одна гомілка залишилась у поховальній камері. Саме це дало змогу встановити, що скелет у грабіжницькому ході – це рештки одного з похованих, якого витягли з могили майже одразу після похорон. У цій могилі під стінкою камери лежав іще один незайманий скелет – він зберігся тому, що невдовзі після похорон частина склепіння впала і сховала тіло від грабіжників, які повністю спустошили решту камери. І головне – всі ці деталі дали змогу встановити час пограбування та його учасників: це були ті самі скіфи, можливо, навіть учасники похорон.
Чергові дослідження на Червономаяцькому могильнику заплановано на наступний рік.
Рис.2. Червоний Маяк, колективне поховання ІІ–І ст.ст. до н.е.
Рис.3. Знахідки з Червономаяцького могильника
У червні 2021 року Херсонська археологічна експедиція ДП «НДЦ «ОАСУ»» Інституту археології НАН України проводила рятівні розкопки курганів біля с. Новознам’янка Генічеського району (рис.4). Згідно із законодавством, кошти на проведення досліджень надав замовник робіт – фермерське господарство. Цей важливий факт вартий згадки як приклад перебудови державницького мислення громадян України: у гірші часи кургани просто зносили трактором, і добре, коли за це платили бодай сміховинні штрафи.
Рис.4. Розкопки кургану 1 біля с. Новознам'янка
Два досліджені кургани було зведено носіями покровської зрубної культури кола «культур бойових колісниць» доби пізньої бронзи (XVII–XV ст.ст. до н.е.). Це були войовничі кочовики, перші вершники-воїни, які з’явились у причорноморських степах з-за Волги. Саме з ними науковці пов’язують відомості про аріїв у давньоіранських текстах.
В одному з досліджених курганів у ХІІ ст. половці поховали свого загиблого сородича.
Досліджена ділянка вже готова для спорудження фермерської зрошувальної системи, що дуже важливо у цих безводних краях. Співробітництво археологів і меліораторів має тривати й далі.
Матеріали опублікували: Пресслужба НАН України
