Попри війну, завдяки Збройним Силам України в середмісті Черкас цьогоріч поновились археологічні розкопки, які проводить Черкаська експедиція Інституту археології НАН України під керівництвом старшого наукового співробітника відділу археології Криму та Північно-Західного Причорномор’я кандидата історичних наук Дмитра Куштана.
Одним з об’єктів дослідження стала ділянка черкаського Подолу (Нижнього міста) за адресою: вул. Гагаріна, 60. Ці роботи є продовженням минулорічних досліджень, під час яких археологи виявили житлові й господарські споруди черкасців XV—XVIII ст., а також цвинтар XVII—XVIII ст., пов’язаний із розташованою поруч дерев’яною Свято-Троїцькою церквою, що була закладена 1671 року і проіснувала тут до середини ХІХ ст.
Цьогорічний сезон розпочався доволі плідно: науковці дослідили ще понад 40 поховань (загалом їх уже 186), виявили житло-напівземлянку кінця XVIII ст. Серед знахідок — глиняний посуд, пічні кахлі, монети, свинцеві кулі та формочка для їх відливання, прикраси тощо.
Кістяки з цвинтаря вже вивчають фахівці-антропологи. Завдяки ним можна буде більше дізнатися про мешканців Черкас за доби пізнього середньовіччя й ранньомодерного часу, зокрема про їхній фізичний вигляд, демографічні характеристики, хвороби, середню тривалість життя, рівень дитячої смертності.
Крім того, цьогоріч відновились археологічні розкопки на території Верхнього міста в межах «литовського» замку на Дзеленьгорі. Це другий сезон досліджень тут після 2020 року. Два роки тому археологи працювали на ділянці за адресою: вул. Байди-Вишневецького, 2 (у дворі «Будинку Кринського»), а тепер розширили розкоп на схід – на сусідню ділянку на Старособорному узвозі, 11/3. Серед знахідок – археологічні матеріали різних епох. Найдавніші з них належать до зарубинецької культури (ІІІ ст. до н. е. — І ст. н. е.). Більшість знахідок пов’язана з ранньою історією Черкас, бо ж саме тут розташовувався міський замок кінця XIV — початку XVII ст.
Ученим пощастило натрапити на цікавий археологічний об’єкт, який безпосередньо пов’язаний із черкаським замком – продуктову комору, або шпихлір-арсенал. Це велика за розмірами (4,5 х 5,5 м) споруда напівземлянкового типу. Наразі розчищено верхню частину заповнення її котловану й виявлено обгорілі рештки дерев’яної конструкції: дощате облицювання стін, стовпи, дошки й балки просілого перекриття. На долівці знайдено рештки згорілої дерев’яної діжі. На превеликий жаль, об’єкт виявився сильно пошкодженим. До речі, найбільшої шкоди йому завдали нещодавно – близько п’яти років тому: колишній власник ділянки без відповідної археологічної експертизи спорудив житловий будинок, який згодом мусив розібрати. Це незаконне будівництво лишило «непозбувні шрами» на черкаському замчищі – знайдену споруду прохромлюють залізо-бетонні палі й перерізає мурований підвал... Утім, і в такому «скаліченому» вигляді об’єкт є цікавим і перспективним для вивчення.
У нинішні буремні часи чимало археологів зі зброєю в руках боронять незалежність і територіальну цілісність України. Одним із завдань науковців, які лишаються на робочих місцях, є боротьба з імперсько-радянськими й російськими наративами, що, на превеликий жаль, досі циркулюють в українському публічному просторі. Новітні археологічні дослідження у Черкасах, наприклад, доводять безпідставність «черкеської» теорії походження міста (цю концепцію походження Черкас, а заодно й козаків-черкасів, від північнокавказьких переселенців у 1280-х рр. — на підставі нібито подібності топоніму «Черкаси» та етноніму «черкеси» – сформували у XVIIІ ст. російські імперські історики Васілій Татіщєв та Іван Болтін). А отже, не підтверджується й офіційна (ще радянська) версія про час появи міста, 700-річчя якого урочисто відсвяткували 1986 року. Як свідчать археологічні знахідки та критичний аналіз історичних джерел, Черкаси з’явилися на 80–100 років пізніше — як південно-східний форпост молодої європейської держави — Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського – після її перемоги над Золотою Ордою в битві на Синіх Водах (1362 р.).
Автори світлин: Антон Дєткін, Дмитро Куштан
