Одеська експедиція Інституту археології НАН України спільно з Південноукраїнським національним педагогічним університетом імені К. Д. Ушинського (керівники д. і. н. С. Іванова та д. і. н. А. Красножон) завершила польовий етап досліджень двошарової пам’ятки археології – античного поселення «Приморський бульвар» та середньовічної фортеці Хаджибей.
На античному поселенні знайдено, судячи за все, античну оборону стіну. Давньогрецьке поселення Гавань Істріан 5—3 ст. до н. е. тут відоме здавна. Проте, вперше вдалося зафіксувати його північно-західний край, який було відмежовано від степу залишками стіни 2 м завширшки. Розкопана її довжина, зафіксована нами (з урахуванням розкопок 2025 року) складає 20 м. Такі розміри конструкції і дали підстави припускати, що дослідники мають справу саме з залишками стіни, і саме оборонного типу.
З часом стіну майже повністю було розібрано, тому її залишки виглядають в розкопі як розвал бутового каменю впереміш з уламками амфор в античних шарах. Розвал залягає перпендикулярно до сучасної лінії бульвару, від морського урвища в напільний бік. З однієї сторони цієї субструкції простежується культурний шар античного часу, з протилежної його нема, за винятком поодиноких знахідок.
Неподалік від т. зв. стіни, на території вже самого поселення, частково зафіксований котлован напівземлянки (?) зі сходами, вирізьбленими в материковому суглинку. Серед завалу бута виявлено обламаний скіфський наконечник 4 ст. до н. е. Розкопана конструкція порушена пізніми ямами, які закладені вздовж неї з метою виїмки тесаного каміння (дно таких ям не йде глибше за основу розвалу). Скупчення декількох таких доволі масивних перетягнутих блоків зафіксовано поруч. Скоріше за все, тут стояла капітальна кладка, залишки внутрішнього бутового наповнення якої і вдалося зафіксувати. Схоже, блоки саме цієї споруди розібрали у пізній період на будівництво вже іншої оборонної будівлі – веж Хаджибея, як це мало місце неодноразово в історії античних міст та поселень Північного Причорномор'я та Криму.
Також експедицією на Приморському бульварі знайдено одну з веж Хаджибейського замку.
Вперше за 240 років вирішено питання не лише точної локалізації цього оборонного комплексу, а й визначено його реальні розміри, які були дотепер суперечливі. Питання з датуванням поки що залишається відкритим. Замок частково збудований з руїн давньогрецької колонії Гавань Істріан, що розташовувалася поруч. На досліджуваній ділянці фундаменти споруди виявилися майже непотурбованими. Зберігся навіть перший ряд стіни. Хоча не обійшлося без пошкоджень: на одній ділянці через кладку пройшов наскрізь зливовий бульварний колектор 1830-х рр. та сучасний бетонний колодязь водоводу. Хоча вежа на історичних планах показана круглою, виявлений фундамент багатокутний, що є розповсюдженою практикою. Нижній ряд стіни викладений на вапняному розчині. У діаметрі вежа сягала 8 м, товщина стін – 2,5 м. На кутовому перетині зафіксовано канали дерев'яних армуючих балок, що є типовим для середньовічних фортифікаційних споруд.
У будівництві вежі використовувалася османська плінфа та «татарська» черепиця, уламки яких зі слідами розчину знайдено в завалах будівельного сміття з внутрішнього боку вежі, що не було потурбоване в подальшому. В завалах при фундаменті, знайдено срібну монету султана Абдул-Хаміда I 1785 р. та деякі артефакти османського періоду, елементи зброї, свинцеві кулі тощо. Це значить, що вежу якщо й не збудували османи, то як мінімум активно експлуатували у 18 столітті.
На північ від вежі в польовому сезоні 2025 року було знайдено той самий артилерійський двір, що описаний в джерелах, утрамбований уламками вапняку. Двір мав значний ухил у бік рівчака, що розташовувався на місці сучасних Потьомкінських сходів.
Відомо, що через два тижні після штурму замка у вересні 1789 р. росіяни почали його розбирати на будматеріали. Від цього у фундаменті залишилися руйнування, а на рівні тодішньої денної поверхні, під стіною – розвали витягнутих з руїн блоків та архітектурних деталей. Серед них – верхня частина османської секційної лиштви від бійниці або невеликого віконця...Отже, більша частина замку залишається під сучасною бруківкою Приморського бульвару. Це була споруда розміром 32×37 м. Самі вежі дійсно були невисокими та порівняно невеликими.
Також в процесі розкопок знайдено господарську яму з золотоординським глеком другої половини 14 століття, яку перекривала ділянка культурного шару цього століття. Посудина походить із центральної частини сучасної Молдови. 700 років тому на місці Приморського бульвару вирувало життя.
Таким чином, отриманих в цьому році результатів вдалося досягти завдяки багаторічній, системній спільній науковій роботі, а також цілковитій підтримці з боку міської влади. Ці дослідження не відбулися б без студентів-істориків Університету Ушинського м. Одеса та волонтерів, які брали в роботі. Інститут археології вдячниий за таку діяльну та самовіддану участь.
