У вересні 2017 р. скіфська експедиція ДП ОАСУ «Слобідська археологічна служба” Інституту археології НАН України (м. Харків) здійснила розкопки кургану № 4 невеликої Дуншовської курганної групи масштабного могильника скіфського часу на околицях м. Люботин Харківської області.
До складу експедиції входили: В.М. Окатенко (керівник, заступник директора „Слобідської археологічної служби”, пошукач Відділу археології раннього залізного віку ІА НАНУ), харківські археологи, волонтери, студенти та випускники ХНУ ім. В.Н. Каразіна (А.М. Голубєв, Г.Є. Свистун, Р.І. Кравченко, М.М. Фільчаков, В.Ю. Надточій, І. Іськов, К. Сухорукова, М. Артеменко та ін.), а також кияни – професор С.А. Скорий (ІА НАНУ, науковий консультант експедиції) та кандидат філософських наук Р.В. Зимовец (Інститут філософії НАН України ім. Г.С. Сковороди).
Досліджений курган розташовувався в зоні індивідуальної житлової забудови сучасного міста, що створювало певні труднощі при застосуванні землерийної техніки. На час розкопок його насип був частково зруйнований мешканцями приватних земельних ділянок і мав діаметр близько 30 м та сягав заввишки до 0,9 м.
Під насипом був відкритий єдиний археологічний об’єкт у вигляді основи стовпової конструкції майже квадратної форми, розмірами 4 х 4 м. З трьох боків вона була оточена досить широкою та глибокою канавкою, на дні якої залишились відбитки вертикальних стовпів на кшталт частоколу. Фронтальна частина конструкції була оформлена трьома стовпами великого діаметру, що в деякій мірі нагадують колони. Між ними, в свою чергу, були влаштовані проходи в середину споруди. В центрі даної конструкції теж стояв стовп. Характер даху невідомий.
Курган пограбований ще в давнину за допомогою досить довгого горизонтального ходу. Але фрагменти ліпного (горшики, миски, черпаки) и античного посуду (фрагменти двох амфор, в тому числі світлоглиняної мілетської) дозволяють попередньо датувати відкриту споруду кінцем VII - початком VI ст. до н.е.
Особливості конструкції, а також повна відсутність залишків людських кісток в ній та грабіжницькому лазі поки не дають змоги трактувати відкритий об’єкт виключно як поховальну споруду.
