У 2018 році учасники Волино-Подільської археологічної експедиції Інституту археології НАН України під керівництвом старшого наукового співробітника відділу давньоруської та середньовічної археології Інституту археології НАН України кандидата історичних наук Лариси Виногродської (дійсний член Міжнародної ради з охорони пам’яток та історичних місць, ICOMOS) продовжили археологічні дослідження на території двору Спасо-Преображенського собору, котрий є пам’яткою національного значення, та на території Замкової гори (Литовського замку) в Старому місті у Вінниці.

У результаті виконання цих робіт на території двору було відкрито продовження залишків фундаменту та стіни підвального приміщення завширшки 1,2 м, що попередньо датується початком ХVІІ ст.

Фундамент було опущено в котлован. Ззовні він прилягав до стінки котловану, а зсередини мав лицьову кладку з трохи підтесаного бутового каміння на піщано-вапняному розчині із зафіксованим під час зачищення пілястром. Щілини між камінням було закладено дрібним камінням і фрагментами цегли-пальчатки.

Підземна споруда кінця ХVІ ст. — першої половини ХVІІ ст., зруйнована під час облоги козаками у середини ХVІІ ст.

Поруч із фундаментом, на 1,3 м перпендикулярно від нього, відкрито фрагмент підземної споруди завширшки 3 м, збудованої з каменю на вапняно-піщаному розчині та зі зруйнованим коробовим склепінням із цегли-пальчатки (цей об’єкт наразі не розкопано до дна). Наймовірніше, споруду було зруйновано під час облоги монастиря загоном козаків у середині ХVІІ ст., що побіжно підтверджується знайденими у заповненні перемішаними людськими кістками та керамікою кінця ХVІ — першої половини ХVІІ ст.

Відкриті фрагменти підвальних приміщень костелу і підземної споруди (можливо, хід) поруч із ним свідчать про існування на цьому місці першого костелу, наземна частина якого, скоріш за все, була дерев’яною, а нижня — кам’яною.Археологи вважають, що залишки першого кам’яного об’єкту культового призначення з використанням у кладці цегли-пальчатки на теренах Вінниці потребують подальшого дослідження та музеєфікації.

Ще одну підземну споруду ХVІІІ ст. дослідники відкрили безпосередньобіля Спасо-Преображенського собору. Вона мала вигляд невисокого тунелю з арковим, коробовим склепінням завдовжкиблизько 28 м. Стеля цієї споруди залягала на глибині 1,7—1,8 м від денної поверхні. Ширина тунелю складає 0,8 м, висота — 1,4 м. Споруду (включно зі стінами, стелею та підлогою)змуровано з цегли розміром 30—31 х 15—16 х 7,5—8 см.

Загальний вигляд підземної дренажної системи ХVІІІ ст., розкопаної археологами в польовому сезоні 2018 року

Це — залишки підземної дренажної системи ХVІІІ ст., пов’язаної з корпусом келій домініканського монастиря.Вона пролягала від кухні келій на південь до Бугу. На цей момент досліджена споруда є однією з найбільших і найстаріших у регіоні дренажних систем. Вивчення водозабезпечення, гігієни та санітарно-побутових умов у містах доби пізнього Середньовіччя та Нового часу є популярною темою у Західній Європі. В Україні цей напрям досліджень перебуває у зародковому стані. Проте, як стверджують українські археологи, докладне вивчення відкритої ними у Вінниці дренажної системи є необхідним та перспективним з огляду на хороший стан збереженості цього об’єкту, незначну кількість подібних пам’яток у нашій країні й високий джерелознавчий і атрактивний потенціал пам’ятки.

На території Замкової гори у Старому місті учасники Волино-Подільської археологічної експедиції Інституту археології НАН України продовжили дослідження культурних нашарувань ХІІІ—ХVІ ст. пригородку замку та кладовища ХІХ ст., що розташовувалося на ньому. Відкрито 16 поховань і дві господарчі ями ХІV—ХV ст. з відповідним за хронологією матеріалом.

Оригінал новини на сайті Національної академії наук України