Розроблено 3D-модель колодязя Х ст., дослідженого впродовж кількох сезонів на Олевському городищі Житомирською експедицією Інституту археології НАН України під керівництвом к.і.н. Андрія Петраускаса. посилання тут.

3D-модель колодязя Х ст. з Олевська, розроблена Валерієм Вячеславовичем Міщенком

У 2013-му році на Олевському городищі на місці западини був виявлений підквадратний в плані котлован колодязя із прямовислими стінками, вирізаний в материкових шарах супіску та суглинку. У подальші сезони проведено дослідження виявленої плями — заповнення внутрішньої частини зрубу. Більше читайте тут.

За цей час вдалось отримати значну кількість археологічних знахідок, які потрапили до колодязя під час його експлуатації та подальшого заповнення після загибелі городища в Х ст.  Більше про це писалося в нашому попередньому матеріалі.

Особливий інтерес становить конструкція колодязя, в якому використано п’ять окремих зрубів із різними функціями, спеціальні способи для фільтрації та очищення води. Цікаву конструкцію має нижній фільтр для перешкоджання замулення із використанням дубових дощок та моху-сфагнуму. 

Внутрішнє заповнення колодязя досліджено до самого дна вибитого в скелі. Час припинення експлуатації колодязя, за наявними даними, можна відносити до Х ст. Вірогідно припинення експлуатації пов’язано із відомими за літописними повідомленнями походами княгині Ольги проти древлян. 

Верхній зруб (перший) мав розміри в плані  2,5 × 2,5 м і, відповідно, площу 6,25 м та об’єм 2,5 м3. Складений із дубових колод діаметром 0,1-0,2 м. Він має погану збереженість — колоди зітліли, встановити точно форму в перетині важко. Це свідчить, що вони знаходились в горизонті, який не постійно був наповнений грунтовими водами. Нижні вінці зовнішнього контуру спирались на материковий приступок котловану колодязя.  Нижче цього рівня котлован звужувався приблизно на 0,2-0,4 м. Висота зрубу №1, яка збереглась від верхнього вінця до початку верхнього вінця зрубу №2, становила 0,4 м.  

Нижче прослідковано вінці другого зрубу колодязя, складеного із круглих дерев’яних колод діаметром 0,1-0,2 м. Розміри другого зрубу 2 × 2,2 м м, в плані квадратний, площа 4,4 м, об’єм 1,76 м3. Нижні вінці, які вдалось дослідити, мають добру збереженість. Висота збережених колод другого зрубу становила також 0,4 м. Між колодами ззовні зафіксовано шар білої пластичної каолінової глини. 

Всередині другого зрубу з глибини 6 м від рівня сучасної денної поверхні зафіксовано верхні вінці третього внутрішнього зрубу. Добра збереженість деревини з глибини 6 м дозволила зафіксувати облаштування верхніх колод внутрішнього зрубу колотими сосновими дошками, які мали добру збереженість. Розміри зрубу — 1,8 × 1,8 м, площа 3,24 м, об’єм 7,8 м3. Висота зрубу 2,4 м. За допомогою сталевого щупа діаметром 10 мм в польовому сезоні 2017 р. встановлено, що на глибині близько 11 м від рівня сучасної денної поверхні знаходиться тверда основа, можливо,  дно колодязя.

Нижні вінці зрубу №3 спирались на верхні вінці зрубу №4. Він мав розміри в плані 1,4 × 1,4 м, площу 1,96 м та об’єм близько 4 м3. Виконаний із дубових напівколод діаметром до 0,2 м. Нижні вінці четвертого зрубу знаходились на висоті 0,3 м від рівня дна колодязя. Нижні вінці зрубу були врізані в колоди більш широкого п’ятого зрубу. Висота зрубу 2 м.

Зруб №5 мав нижні вінці, що спирались на дно колодязя. Він мав розміри в плані 1,6 × 1,6, площу 2,56 м, висоту від дна до нижніх вінців зрубу №4 — 0,4 м. Об’єм зрубу — біля 1 м3. Виготовлений із дубових колод діаметром до 0,2 м. Зруб складається мінімум із 4 колод — між нижніми вінцями зрубу №4 та материковою стінкою котловану вдалось простежити лише  нижню  частину зрубу. 

Під час обстеження простору між нижніми вінцями західної стінки зрубу №4 та №5 було виявлено заповнення, яке складається із моху сфагнуму. Мох заповнював простір між стінками зрубів. Вільний простір під нижньою колодою зрубу №4 зсередини був перекритий дерев’яною дошкою товщиною біля 2 м, шириною біля 0,2 м. Не виключено, що вона забезпечувала утримання моху між стінками зрубів і запобігала його вимиванню всередину колодязя. Таким чином, мох та дерев’яна дошка утворювали своєрідний фільтр, який вільно пропускав воду і в той же час запобігав потраплянню грунту із простору між стінками зрубів та простору між станками зрубів та земляного котловану всередину колодязя. Таким чином значно зменшувався процес замулення колодязя.

Загальний об’єм колодязя складав при мінімальному рівні грунтових вод, рахуючи від верхніх колод зрубу доброї збереженості, біля 17 м3. Рівень води в колодязі навесні та влітку 2018 р. був зафіксований на 2 м вище верхніх вінців зрубу №1. Загальний об’єм води, якій міг вміститися в зрубі №1 при його розмірах 2,5 × 2,5 м на висоту 2 м може становити 12 м. Враховуючи вказані розрахунки та спостереження, можемо припустити, що за рахунок сезонного коливання рівень води значно збільшувався і міг доходити до 29 м3.

К.і.н., с.н.с. відділу давньоруської та середньовічної археології Андрій Петраускас.