З 10 липня 2019 р. на місці кургану розпочала працювати Центральна скіфська експедиція Інституту археології НАН України (керівник – к.і.н. Ю. В. Болтрик). Дослідження були ініційовані Кіровоградською обласною радою з нагоди відзначення 80-річчя створення області.

У рамках урочистих заходів, серед іншого вирішено встановити пам’ятний знак на місці, де розташовувався курган Лита могила. Це – перша археологічна пам’ятка, розкопана на теренах Російської імперії, вона має непросту історію досліджень. До того ж, сучасною емблемою області є золота платівка у вигляді орла, що походить з Мельгуновського скарбу 7 ст. до н.е., що було виявлено у верхньому шарі кургану. Речі з цього скарбу мають унікальну історію, оскільки є військовими трофеями, здобутими скіфами у Передній Азії.

Експедиція 2019 року є четвертою, серед тих, хто досліджував цей курган. Першими були роботи, ініційовані генерал-поручиком О. П. Мельгуновим у 1763 році. Пізніше, пам’ятку досліджував В. Ястребов – відомий краєзнавець, викладач Єлисаветградського Реального училища. Він, за дорученням Імператорської археологічної комісії, у 1892 році провів дослідження, що мали з’ясувати контекст археологічної пам’ятки і відкрив у тілі кургану поховальну камеру (катакомбу) 4 ст. до н.е.

У 1990 році – учениця О. І. Тереножкіна, Н. М. Бокій, доцент Кіровоградського Педагогічного університету дослідила залишки насипу та відкрила кільцевий рів навколо кургану. Цього сезону, у 2019 р., дослідженнями Центральної скіфської експедиції з’ясовано, що Лита Могила (або Червона могила як її ще називають), справді знаходилася на місці, де планується встановити пам’ятний знак, оскільки до того виникали сумніви у її локалізації. Були перевірені аномалії, зазначені геофізиками, які працювали тут у 2018 р., ці аномалії виявилися не археологічними.

Важливо, що вдалося з’ясувати обставини, пов’язані з двома етапами існування пам’ятки. Зокрема, традиційна версія, про існування ливарної майстерні у тілі кургану у 7 ст. до н.е. – не підтвердилася. Натомість, підтвердилося припущення, висунуте акад. Г. Ф. Міллером у 18 ст. про розташування у кургані складної поховальної споруди, яка була спалена. Науковці припускають, що споруда, вірогідно, являла собою зрубну конструкцію, або кілька конструкцій, розташованих одна в одній. Про високу температуру горіння споруди свідчить численна кількість склоподібної глиняної маси, виявленої у підкурганній поверхні.

Другий етап існування кургану (4 ст. до н.е.) виявив складну поховальну конструкцію, до якої ведуть мінімум дві вхідні ями. Рів, відкритий Н. М. Бокій, учені також датували етапом 4 ст. до н.е. На це вказує не лише наявність матеріалу цього часу, але й розташування катакомби у центрі рову. Тоді як спалена дерев’яна конструкція 7 ст. до н.е. зміщена на південь стосовно центру кургану.

У роботі експедиції беруть участь багато фахівців різної спеціалізації Інституту археології, а також студенти Центральноукраїнського педагогічного університету імені В. Винниченка (м. Кропивницький).