Влітку 2019 року учасники Більської археологічної експедиції Інституту археології НАН України під керівництвом ст. н. сп. відділу археології раннього залізного віку Інституту археології НАН України к. і. н. Дениса Гречка продовжили розкопки феноменального Більського городища на Полтавщині.

За своєю площею (понад 4020 га) це укріплення не має рівних у Європі. Більський археологічний комплекс досліджується вже понад століття. Одним із найзагадковіших у його історії залишається останній період існування городища в V–IV ст. до н.е. Найбільші суперечки досі точилися навколо питання про те, чи зберегло населення Лісостепу незалежність від скіфів, чи було ними підкорене.

Розкопки 2018 року показали, що плато зі Східним укріпленням виокремлювалося від решти території Великого Більського городища «південним» валом. Основним місцем проживання осілого населення стало Східне укріплення. У V–IV ст. до н.е. воно, хоч і зменшилося за розмірами, проте набуло деяких рис міста. Минулоріч було відкрито безкурганний могильник пересічного населення Більського городища в урочищі Барвінкова Гора, котре датується якраз цим часом.

Але у 2018 році археологи навіть не уявляли, кому належали знайдені ними людські рештки. Небіжчиків було орієнтовано головами на захід, що не характерно для мешканців Більського городища (хоча декілька подібних випадків у минулому все ж фіксувалися). Це не дозволяло впевнено стверджувати про їхню етнічну приналежність.

2019 року дослідників украй здивувала виявлена в одній зі стін поховальної ями спеціально викопана камера для померлого – так званий підбій. Цей тип поховальної споруди є характерним для скіфів Північного Причорномор’я та добре відомий у їхніх некрополях на території сучасних Запорізької, Кіровоградської та інших областей півдня України. Досі на Дніпровському Лівобережжі відомим був тільки один підбій під курганом у групі Б Більського некрополя і дослідники припускали проникнення незначної кількості скіфів на північ у IV ст. до н.е., але вважали, що це не впливало на загальну ситуацію і племена Лісостепу залишалися незалежними.

Перше підбійне поховання змусило вчених замислитися. Проте не встигли вони висунути перші припущення, як натрапили на сусідню могильну яму, котра виявилася… катакомбою. В одній зі стінок вхідної ями було знайдено череп похованої, а решта її кістяка перебувала у підземній камері, яку можна порівняти зі своєрідною печерою. Сумнівів не лишилося після відкриття наступних підбійних поховань – археологи збагнули, що перед ними некрополь пересічного населення, але не місцевого.

Початок дослідження катакомби

Результати столітніх досліджень Більського городища навіть не натякали на можливість відкриття могильника володарів тогочасних північнопричорноморських степів – скіфів. Відкриття цього року вказує на те, що на території підкореного Лісостепу, крім воїнів, мігрували і збіднілі кочовики, які поступово переходили до осілості. Найпривабливішим населеним пунктом регіону, безумовно, залишалося Більське городище – своєрідна столиця Лівобережного Лісостепу.

Разом з відкриттям значної кількості поховань (25 могил) вчені стикнулися зі ще однією загадкою: всі могили, крім однієї, належали жінкам і дітям, яким в останній шлях поклали скромний інвентар – намисто, залізні браслети, бронзові скроневі кільця, пряслице, голку. Єдине, ймовірно, чоловіче поховання зовсім не містило знахідок. На сьогодні питання про те, де поховано представників сильної статі цього колективу, не вирішено. Є щонайменше два варіанти відповіді. Перший: у майбутньому буде виявлено спеціальну «чоловічу» ділянку некрополя. Другий: можливо, кістяки захисників колективу перебувають у більш престижних похованнях під курганами в групі Б, чи в урочищах Перещепине й Осняги. Верифікувати цю гіпотезу допоможе ДНК-аналіз людських решток – кілька зразків із некрополя на Барвінковій Горі та курганів групи Б вже досліджуються спеціалістами у США.

Наконечник стріли у плечових кістках жінки

Підбійна могила дитини

Поховання дитини з намистом

Антична намистина

До цьогорічних розкопок Більської археологічної експедиції Інституту археології НАН України долучилась і полтавська художниця Юлія Перепьолкіна, яка працювала над замальовками різних робочих моментів. Планується, що її малюнки проілюструють дитячу науково-популярну книгу про археологію.

Малюнки Юлії Перепьолкіної

Експедиційний табір

Робочі моменти

Розкоп

Набір археолога

Археологічні дослідження у Більську привертають дедалі більшу увагу місцевого населення та ЗМІ, тож учені й далі популяризуватимуть свої відкриття. А наразі вони оброблюють уже здобуті матеріали і готуються до наступного археологічного сезону – сезону 2020 року.

Матеріали опублікували: Пресслужба НАН України