Результати роботи Волино-Подільської археологічної експедиції Інституту археології НАН України.

У 2019 році Волино-Подільська археологічна експедиція Інституту археології НАН України (під керівництвом старшого наукового співробітника відділу давньоруської та середньовічної археології Інституту археології НАН України кандидата історичних наук Лариси Виногродської) продовжувала дослідження на території двору Старого замку з метою подальшого пошуку архітектурно-археологічних об’єктів забудови двору, насамперед залишків церкви Покрови Богоматері, спорудженої князями Поділля – братами Коріатовичами – у другій половині ХІV ст.

Закладений розкоп прилягав до західної стінки розкопу 2018 року.

Рис. 1. План розкопу 1 2019 року

У цих квадратах у 2018 році було відкрито невеликий склеп. Згори його перекривала стіна ХVІІ–ХVІІІ ст.

Рис. 2. План склепу з прилеглим приміщенням

Склеп будо досліджено 2019 року. Він виявився спорудою розміром 2,4 х 1,4 м (із орієнтацією Захід–Схід), складеною з великого каміння на вапняно-піщаному розчині. Дно склепу розташовувалося на скельній основі замку на глибині 2,6 м. Усередині об’єкта відкрито три поховання в дерев’яних трунах, причому два лежали на дні склепу, а третє було спущеним згори на одне з поховань, що свідчить про різночасовість цих поховань.

Рис. 3. Поховання у склепі 

Скелети були порушені та не мали черепів, але фрагменти черепних коробок фіксувались у засипці склепу. Стінки склепу було потиньковано. До нього прилягало приміщення підквадратної форми розміром 2,42 х 2,95-3,2 м, поглиблене у материк на 0,6 м. Із західного боку до приміщення вели три кам’яні сходинки, а зі східного боку до склепу йшли сходинки, вирізані у материку. Найімовірніше, цими сходинками до склепу спускали труни з небіжчиками, а західну стінку склепу потім замурували. У заповненні склепу на рівні поховань знайдено кілька фрагментів кераміки, що, за попередніми даними, датуються ХІV – початком ХV ст.

Крім того, з архітектурних залишків було розкрито фрагменти фундаментів споруди, яка стояла на материковому підвищенні. Зафіксовано південно-західний кут споруди та фрагмент південної стінки, що прилягав до приміщення комплексу зі склепом і мав із ним один напрям. Для виявлення ймовірної приналежності споруди до Покровської церкви було виконано прирізку до північної стіни розкопу розміром 3,45 х 4,5 м. У прирізці зафіксовано розвал фундаменту овальної форми (вочевидь, конха), що нагадував конфігурацію конх Троїцької церкви ХІV ст. у Старому місті. Але для того, щоб стверджувати про приналежність розкопаних фундаментів до Покровської церкви, наразі бракує даних, тому необхідні подальші дослідження.

Крім архітектурних залишків, було досліджено 16 поховань, більшість із яких датуються першою половиною – серединою ХІІІ ст. В одному з поховань знайдено дві сережки київського типу, які датують поховання ХІІІ ст.

Рис. 4. Сережка київського типу, ХІІІ ст. 

Але деякі поховання у дерев’яних трунах, збитих кованими цвяхами, можна віднести і до ХІV–ХV ст. (зокрема, поховання у склепі). Це вказує на ймовірність існування навколо і, можливо, всередині церкви поховань литовсько-польського періоду.

На території розкопу відкрито також 20 господарчих ям, 5 із яких належать до ХVІІ–ХVІІІ ст, а решта – до часу чорноліської культури (VІІІ–ІХ ст. до н.е.). Крім того, відкрито споруду №1 (яма 18), яка частково входила у південну бровку розкопу. У споруді знайдено матеріали чорноліської культури, з-поміж яких виокремлюються два невеликі цілі горщики із залощеною поверхнею та прокресленим орнаментом.

Рис. 5. Горщики із залощеною поверхнею та прокресленим орнаментом чорноліської культури (VІІІ–ІХ ст. до н.е.)

Таким чином, археологічні дослідження двору Старого замку надали нові дані для вивчення хронології заселення на цій території у різні часи й дали змогу порушити питання про існування некрополя литовського часу навколо Покровської церкви.

Матеріали опублікували: Пресслужба НАН України (Мазуренко С. А.) 31.03.2020.