Результати роботи Волино-Подільської археологічної експедиції Інституту археології НАН України.

У 2019 році Волино-Подільська археологічна експедиція Інституту археології НАН України (під керівництвом старшого наукового співробітника відділу давньоруської та середньовічної археології Інституту археології НАН України кандидата історичних наук Лариси Виногродської) провела архітектурно-археологічні дослідження на території Національного заповідника «Чигирин» – у церкві оборонного значення Св. пророка Іллі в с. Суботів, що на Черкащині. Роботи проводилися завдяки фінансуванню та за активної участі громадської організації «Фонд Великий льох» (голова – Павло Костенко). Метою досліджень був пошук поховання гетьмана Богдана Хмельницького за допомогою нових неінвазійних геофізичних методик (сканування стін і підлоги всередині та ззовні церкви, а також навколишньої території з використанням георадарів) аномалій, що можуть вказувати на наявність порожнин у стінах та підлозі церкви.

Слід відзначити, що історико-археологічні пошуки поховання Богдана Хмельницького тривають із кінця ХVІІІ ст., але досі не дали позитивних результатів.

Рис.1. План церкви

Найважливішими вважаються археологічні роботи, проведені Інститутом археології НАН України у 1970-1971 рр. під керівництвом Р. Юри та П. Горішнього й у 2005-2006 рр. під керівництвом Н. Шевченко, які заклали підґрунтя для досліджень 2019 року. Наприклад, під час реставраційних робіт у церкві в 2005-2006 рр. відбулися перші дослідження за допомогою георадару і в південно-західному куті церкви було відкрито об’єкт, який, як учені визначили за будівельними характеристиками кладки та розчину, міг бути засипкою, закладеною зсередини приміщення стіновою кладкою. За усним свідченням учасника експедиції Валерія Назаренка, було виявлено, що з другого поверху церкви донизу спускалися ґвинтові сходи (рис. 2).

Рис.2. Аномалія (2006 р.)

 Ґвинтові сходи з виходом усередину й назовні церкви зафіксовано на плані 1868 року (рис. 3).

Рис.3. Церква Св. пророка Іллі в Суботові: план 1868 року

2019 році георадарами було проскановано стіни та підлогу церкви і територію навколо неї. Над цим попрацювала група геофізиків Київського національного університету імені Тараса Шевченка (у складі кандидатів історичних наук Р. Хоменка, А. Чернова, К. Бондар), а пізніше – група вчених Національного університету «Львівська Політехніка» під керівництвом завідувача кафедри реставрації доктора архітектури М. Бевза (у складі І. Ільчишина, кандидата архітектури Ю. Лукомського, архітектора В. Бевза). Під час робіт у південно-західному куті церкви було зафіксовано аномалію, котра за розмірами збігається з об’єктом, виявленим археологами у 2006 році. Здійснювалося сканування георадаром стін у (виконавці – І. Ільчишин, Р. Хоменко), зняття тиньку й зондажі у стінах (виконавці – Ю. Дукомський, В. Бевз) у південно-західному куті церкви (рис. 4).

Рис. 4. Зондажі у стінах

Проте зондажі стін у визначених місцях не підтвердили наявності порожнин. Під час зняття тиньку у кладці на висоті 20,0 см від сучасної підлоги зафіксовано прошарок щільного сірого ґрунту до 2,0 см завтовшки. Це свідчить про зупинення будівельних робіт на певний час і їхнє пізніше відновлення. На думку археологів, Богдан Хмельницький збудував церкву Св. пророка Іллі на фундаменті оборонної башти замку з підземними приміщеннями, яку почав зводити польський шляхтич Данило Чаплинський, що в першій половині ХVІІ ст. відібрав у Хмельницького маєток.

У західній частині церкви – посередині, навпроти входу – сканування підлоги виявило на глибині від 3,5 м до 5,5 м об’єкт, який нагадував склеп (дослідження виконали Р. Хоменко, А. Чернов, К. Бондар, І. Ільчишин). Було складено приблизний план об’єкту і його профіль. Пізніше для перевірки місцезнаходження об’єкта на цьому місці здійснено зондажі до глибини майже 3,0 м, але з технічних причин роботи довелося зупинити. Дослідження сходового майданчика на другому поверсі показали, що його засипано фрагментами вапняного розчину з уламками цегли першої половини ХVІІ ст. (цегли-пальцівки). Що стосується пролому у стіні, відкритому 1971 року П. Горішним, то його ще необхідно перевірити, заклавши траншею ззовні церкви. Археологи припускають, що грабіжники могли зробити цей пролом значно пізніше, коли тут уже існував цвинтар і в церкві розміщувалися поховання представників заможної старшини.

Було також обстежено й закреслено чотири провалля – підземні ходи, розташовані на території з північного боку церкви (виконавці робіт – Л. Виногродська, П. Нечитайло, Д. Ленчук). Два з них, імовірно, належать до ХVІІ ст. На жаль, дослідити їх повністю не вдалося – через правила техніки безпеки (відсутність захисних конструкцій).

Наукові пошуки поховання Богдана Хмельницького та розкопки підземних проваль-ходів учені Інституту археології НАН України за участі співробітників Національного історико-культурного заповідника «Чигирин» сподіваються продовжити у поточному році.

Матеріали опублікували: Пресслужба НАН України (Мазуренко С. А.) 31.03.2020.