У польовому сезоні 2020 р. Скіфська Лісостепова експедиція ДП «НДЦ «ОАСУ» Інститута археологіїї НАН України (керівник В. М. Окатенко) здійснила розкопки 8 курганів у двох історико-культурних регіонах Дніпровського Лісостепового Лівобережжя — басейнах річок Сіверський Донець і Ворскла.

В першому із них роботи проводилися на одному з найбільших некрополів у сіверськодонецькій групі пам’яток скіфського часу, що на початку ХХ ст. налічував близько 450 насипів. Курганний могильник розташований на південній околиці сучасного м. Люботин і складається з трьох груп: центральної, дуншовської і караванської. Майже з усіх боків могильник оточений каскадом сучасних прудів на р. Мерефі. Цього року були поновлені роботи на найбільшій – центральній групі, яка повністю знаходиться під лісовими насадженнями. Нагадаємо, що починаючи із 20-х років ХХ ст. фахівцями Харківського університету тут було досліджено 27 поховань скіфської доби. Нажаль, всі вони виявилися пограбованими у давнину або у новітній час.

Нами були проведені роботи зі складання детального плану всієї курганної групи і досліджені 5 насипів (№ 1/2020 (112); № 2/2020 (111); № 3/2020 (113); № 4/2020 (114); № 5/2020 (116)), що розташовувались у північно-східній частині могильника. Кургани знаходилися поряд один з одним і мали діаметр від 11 до 16 м, при висоті, що збереглася від 0,1 до 0,8 м (від похованого грунту). Всі насипи мали по одній могилі. Орієнтовані меридіонально поховання були зроблені у ямах із «заплечиками». Розміри поховальних ям складали: 1,63 х 2,75 м; 1,5 х 2,7 м; 1,52 х 2,8 м; 1,8 х 2,85 м; 1,61 х 3,5 м відповідно.

Слід зазначити, що як і у попередніх дослідженнях, всі кургани були пограбовані ще у давнину. Однак в ході розкопок все ж таки вдалося отримати інформацію щодо хронології вказаних поховань та обрядових традицій. Згідно решткам, що залишилися «in situ» – небіжчики були покладені головою на південь. Окрім антропологічного матеріалу і кісток свійських тварин, серед поховального інвентарю зафіксовані: уламки ліпного і гончарного посуду (античних амфор), бронзові вістря стріл, фрагменти залізних пластин (обладунок?), втоки, ніж, залізне кільце (елемент збруї коня?), бронзові заклепки від колчана (?), розвал археологічно цілого ліпного кувшину і 2 невеликих за розмірами глиняних горщика, реальгар тощо.

Таким чином, виходячи із отриманого матеріалу, у тому числі і морфологічної частини грецької амфори, дослідженні поховання можна датувати у межах кінця VI — початку V ст. — V ст. до н. е.

В басейні р. Ворскла, біля відомого Більського городища скіфського часу експедиція проводила роботи на курганній групі III великого могильника Скоробір розташованій в північній частині урочища Марченки. Кургани тут фактично знівельовані та практично не мають насипів. Місця розораних насипів візуально помітні на оранці більш світлими плямами і особливо добре фіксувалися на ортофотоплані зробленому з повітря О. Коротею. В межах уроч. Марченки нами досліджено 3 кургани (№1/2020 (139); №2/2020 (140); №3/2020 (141)), які, взагалі, не мали насипів.

Два з курганів були споруджені в скіфську добу і містили лише по одному похованню, досить значних за площею, але невеликої глибини. В одному разі – це могила, що мала поховальну камеру та дромос, в другому – велика яма підквадратної форми, площею більш ніж 13 кв. м. На жаль, обидва кургани були повністю пограбовані, як в давнину, так і в новітній час, і, майже, не містили знахідок. В одній з могил знайдені кістки, як мінімум, трьох небіжчиків, в другій – лише одна стегнова кістка. За типом бронзового вістря стріли, більш велика за площею могила може бути віднесена до V ст. до н. е.

Досить цікавим і в деякій мірі несподіваним став третій з досліджених курганів. Він містив 4 поховання (одне, на жаль, повністю знищено грабіжниками), два з яких (основне та впускне) відносяться до кінця середньої-початку пізньої бронзи, входячи у коло поховальних пам’яток пізньої бабинської археологічної культури. За люб’язною консультацією Р. Литвиненка, це Дніпро-Прутський варіант бабинської культури. (ДП БК). Час обох поховань — XX—XIX ст. до н. е.

Основна могила містила кістяк чоловіка в скорченому стані, на лівому боці, що лежав головою на схід. Він супроводжувався кістяною (ріг тварини) пряжкою з двома отворами та невеличкою банкоподібною посудиною.

У впускній могилі – парне поховання: жінки (?) та дитини. Небіжчики лежали в скорченому стані, на правому боці, головою на захід. Будь-які речі в поховані відсутні.

На південній периферії кургану відкрито впускне поховання малюка ранньоскіфської доби, що супроводжувалося численним пастовим бісером (179 шт.) та залізними шпильками з цвяхоподібним навершям.

Слід особливо підкреслити, що досліджений курган бабинської культури є першою поховальною пам’яткою доби середньої-пізньої бронзи, яка відкрита на некрополі скіфського часу біля Більського городища.

Подальші розкопки вказаних могильників дозволять не тільки більш впевнено говорити про матеріальну культуру, соціальну неоднорідність похованих, а й відкоригувати регіональну хронологію функціонування досліджуваних некрополів в історично споріднених регіонах.

В. М. Окатенко С. А. Скорий, Р. В. Зимовець

Рис. 1. Люботинський могильник. Курган 5. Розчищена пляма поховання

Рис. 2. Люботин. Пограбоване поховання 4

Рис. 3. Люботинський могильник. Курган 1. Розвал кувшина

Рис. 4. Марченки, Загальний вид 3-х розкопаних курганів

Рис. 5. Марченки, курган 1. Робочий момент

Рис. 6. Марченки, курган 1, поховання 3. Доба бронзи

Рис. 7. Марченки. Курган 3. Поховання скіфської доби