16 жовтня 2020 року лекторій «Про що розповідає археологія» (керівник лекторію – с.н.с. відділу раннього залізного віку Інституту археології НАН України к.і.н. Евеліна Кравченко), помандрував до надзвичайно приємного українського містечка Вишгорода.

Пішки давнім Вишгородом

На березі Київського моря

Лекцію-екскурсію для слухачів лекторію, яка почалася від посаду (міста гончарів), провів завідувач Історичного музею Вишгородського історико-культурного заповідника Дмитро Шевченко. Екскурсанти оглянули пам’ятки давньоруського Вишгорода, помилувалися мальовничими краєвидами Київського моря та завітали до однієї з найцікавіших локацій заповідника – Музею гончарства.

На території заповідника

Цілеспрямоване вивчення Вишгорода почалося ще у ХІХ столітті, на яке припадають перші аматорські розкопки курганів, здійснені місцевими аристократами. На жаль, частину речей із цих розкопок, як і інформацію про досліджувані пам’ятки, зараз втрачено. Проте інтерес до цього місця відтоді не згасав, тож аматорські розкопки згодом змінилася фаховими і, врешті-решт, сформувалася потужна музейна та наукова структура – Вишгородський історико-культурний заповідник.

Надзвичайно цікава знахідка чекала екскурсантів на подвір’ї храму Бориса і Гліба – типового проєкту Російської імперії ХІХ століття, котрий, проте, звели на фундаментах давньоруського храму, зруйнованого за часів татаро-монгольської навали. На землі, що безпосередньо прилягає до цієї споруди (а точніше – на одному з городів), місцеві мешканці нещодавно виявили пірофілітовий саркофаг. Достеменно не відомо, кого в ньому було поховано, та належність цієї особи до еліти – княжого роду – незаперечна. Як зазначають писемні джерела, у Вишгороді були поховані перші святі давньої Русі – Борис і Гліб. Крім того, там могла також розташовуватися могила княгині Ольги, з якою пов’язана усна традиція топонімії Вишгорода – «Ольжин град».

Біля храму Бориса і Гліба

Пірофілітовий саркофаг на подвір’ї храму

До нашого часу добре збереглись і оборонні споруди дитинця городища давнього Вишгорода, а з валів відкривається прекрасний краєвид на північні околиці Києва, які зараз мікрорайонами затуляють Андріївський узвіз і Старокиївську гору. В районі Вишгорода вчені припускають також давній перевіз – переправу через Дніпро, де нині розташовуються дамби Київського моря. Складний незмінений ландшафт дає підстави стверджувати, що сучасні вулиці цього містечка є його давніми шляхами й узвозами.

На завершення екскурсанти відвідали Музей гончарства, зокрема оглянули єдиний в Україні законсервований in situ гончарний горн під спеціально для нього побудованим музейним павільйоном. Це один із небагатьох у нашій країні випадків створення повноцінного музейного комплексу навколо археологічної знахідки, задля чого подвір’я із садибою було викуплено у господарів. Зараз на подвір’ї Музею експонуються різноманітні етнографічні предмети – човни-довбанки, прядки та їхні складові, посуд, а також предмети із традиційним розписом, створені майстринями – співробітницями Музею. Окрему локацію займає бджолярство – як традиційні поліські борті, так і сучасніші вулики.

На подвір’ї Музею гончарства Вишгородського історико-культурного заповідника

Законсервований давньоруський гончарний горн

Човен-довбанка

Човен-довбанка

Дмитро Шевченко й Евеліна Кравченко біля бортей

Борті

Бджолярська ділянка вишгородського Музею гончарства

Археологічний лекторій «Про що розповідає археологія» висловлює щиру вдячність адміністрації та співробітникам Вишгородського історико-культурного заповідника за сприяння в організації та проведенні лекції-екскурсії.

Відеозаписи з різних локацій заходу доступні на YouTube-каналі лекторію

P.S. Археологічний лекторій «Про що розповідає археологія» проводиться Інститутом археології НАН України та його партнерами раз на місяць (зазвичай третьої суботи щомісяця) та має формат науково-популярних лекцій, лекцій-екскурсій, воркшопів тощо. Лекторій розрахований на всіх, хто цікавиться археологією й давньою історією.