17 грудня 2018 року в Інституті археології Університету Варшавського науковий співробітник Інституту археології НАН України Людмила Мироненко виголосить доповідь "Кераміка раннього нового часу з Батурина: датування, орнаментація, виробництво".
Дослідження матеріальної культури XVIІ – XVIII ст. набуває все більшої актуальності, що найкраще ілюструє поява останніми роками значної кількості публікацій, серед яких окреме місце займають роботи, присвячені масовій категорії знахідок – кераміці. Всебічне дослідження різних груп керамічного матеріалу дозволяє не лише вирішити питання їхньої типології, датування та регіональних особливостей, а й торкнутися проблем архітектури, прикладного мистецтва, міжкультурних зв’язків та побуту тогочасного населення українських земель.
Значний інтерес становить керамічний матеріал з території Батурина. Містечко на лівому березі р. Сейм було засноване у 20-х рр. XVII ст. як форпост Речі Посполитої на східному кордоні з Московською державою вздовж дороги, що йшла з Києва до Москви. Вигідне географічне положення сприяло швидкому розвитку міста, особливо в другій половині XVII ст. після перенесення сюди столиці Гетьманщини у 1669 р. Найбільшого політичного і соціально-економічного піднесення Батурин досяг за часи гетьманування Івана Мазепи (1687 – 1708 рр.), однак подальшому розквіту міста завадило його знищення російськими військами у 1708 р.
Повноцінні археологічні дослідження в Батурині проводяться з 1995 р., у результаті чого вдалося дослідити усі топографічні частини міста та зібрати значну колекцію керамічного матеріалу, що включає в себе будівельну кераміку (звичайну та фігурну цеглу, плитки підлоги, черепиці), архітектурно-декоративну кераміку (кахлі та деталі декоративного оздоблення), керамічний посуд та дрібну керамічну пластику, представлену, переважно, люльками. Високий соціальний статус міста в означений період, а також вузькі хронологічні межі існування пам’ятки (з 20-х рр. XVII ст. до 1708 р.) робить матеріали з її території унікальними. Незважаючи на інформаційний потенціал керамічного комплексу Батурина XVII – початку XVIII ст., лише частина найбільш яскравих знахідок потрапляла у коло наукових інтересів дослідників. Необхідність комплексного вивчення та систематизації усієї колекції керамічних виробів Батурина зумовлює актуальність проведеного дослідження.
Здійснене дисертаційне дослідження дозволило упорядкувати значну колекцію керамічного матеріалу Батурина XVII – початку XVIII ст., зробити його типологічний розподіл, прослідкувати еволюцію форм певних груп
керамічних виробів та як наслідок уточнити датування об’єктів, з’ясувати конструктивні та декоративні особливості цегляних споруд в межах міста та його околиць. Отримані результати щодо деяких груп керамічних знахідок дозволили частково реконструювати особливості української елітарної культури Гетьманщини періоду її найбільшого розквіту.
