27 квітня, у рамках засідання Ради молодих вчених ІА НАН України, з доповіддю «Актуальні проблеми охорони та дослідження археологічної спадщини України» виступив заступник начальника Управління охорони культурної спадщини Міністерства культури України, к.і.н. Богдан Моця.

Злободенність теми визначила велику кількість присутніх та активну дискусію. Нагадаємо, що з січня 2017 року Інститутом археології НАН України до Міністерства культури було подано близько 110 заяв. Згідно чинного законодавства дозвіл на археологічні дослідження або ж аргументована відмова зі сторони Міністерства культури має надійти в 30–денний термін. Наразі дозволи надані лише за десятком заяв. Більш ніж 100 заяв і досі перебувають на опрацюванні в Міністерстві культури — за майже чотиримісячний термін до Інституту не надійшло жодного офіційного документу із роз’ясненням затримки у розгляді заяв чи відмовою у наданні дозволу.

Доповідач приділив увагу переважно двом аспектам проблеми:

1. Закликав присутніх складати первинну облікову документацію на щойно виявлені пам’ятки. Оскільки місцеві органи охорони приділяють цьому недостатньо уваги, то відсутність обліку робить пам’ятку беззахисною.
2. Окреслив ситуацію з наданням дозвільних документів на археологічні дослідження, з точки зору Міністерства культури. Запевнив присутніх, що в разі надання повної інформації у запиті, а саме: зазначення марок та номерів металошукачів, GPS, тощо, а також зазначення наукових тем чи надання копій договорів/погоджувальних листів, можна сподіватися на надання дозволів без перешкод.

Щиро дякуємо Богдану Моці за доповідь!

Доповідь викликала жваву дискусію, в якій звучали такі тези:

• Надання додаткової інформації не регламентується існуючими нормативними документами (постанова Кабінету міністрів України № 316 від 13 березня 2002 р.) і є необґрунтованою вимогою Міністерства культури. Тим більш про це було повідомлено постфактум, в терміни, поза межами відведених на розгляд 30–ти днів.
• Вимога надання інформації щодо GPS, коли сьогодні цей пристрій є в кожному смартфоні — абсурдна.
• Відсутні механізми впливу на чиновників, які не виконують свої функціональні повноваження у відведені законом терміни.
• Міністерство культури не вдається до превентивних дій задля захисту археологічних пам’яток, у тому числі пам’яток національного значення (на прикладі руйнації памятки національного значення Львово).
• Формат та місце розташування існуючого державного реєстру пам’яток (у вигляді PDF файлів, глибоко захованих на сайті Міністерства культури) не сприяє його використанню, у тому числі органами, відповідальними за охорону пам’яток на місцях.
• Фахова спроможність у розумінні проблем археологічної спадщини серед більшості чиновників Міністерства культури викликає великі сумніви.
• Структура органів охорони культурної спадщини є неефективною.
• Міністерство культури не має розуміння того, як система охорони спадщини має функціонувати в умовах децентралізації.
• Міністерство культури не співпрацює з фаховою археологічною спільнотою над напрацюванням проекту Положення про Кваліфікаційну раду та не реагує на надіслані пропозиції.
• Відсутні чіткі та зрозумілі, офіційним шляхом донесені вимоги до оформлення заявок на надання дозволів.
• Для археологічної спільноти сьогодні саме Міністерство культури є найбільшою проблемою в галузі досліджень археологічної спадщини.