Нещодавно на «Музейному просторі» з’явився текст Максима Левади під назвою «Modus operandi», в якому на конкретних прикладах демонструється стан справ з охороною археологічної спадщини в країні, зокрема з незаконним обігом археологічних предметів, та дається характеристика головного злочинця.

Дякуємо Максиму Леваді за чіткий та безкомпромісний опис «злочинця».

Однак, маємо зауважити, що згаданий у тексті злочинець — тобто держава — насправді є лише формою організації суспільства. Владні функції держави реалізуються через конкретні визначені законом органи. Тобто, сама держава — це певна абстракція, тому вона не може бути злочинцем, адже за неправомірними діями, або бездіяльністю, завжди стоять конкретні посадові особи.

Згідно Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Положення про Міністерство культури України (Постанова Кабінету міністрів України від 3 вересня 2014 р. № 495) центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах охорони культурної спадщини, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей є Міністерство культури України.

Запропонований автором modus operandi — опис звичок, манери роботи, способу функціонування «злочинця», фактично характеризує діяльність Міністерства культури в пам’яткоохоронній сфері. Однак автор воліє не помічати очевидні речі та обмежуватися риторичними запитаннями, замість адресувати їх конкретним державним службовцям.

Цілком поділяючи стурбованість Максима Левади з приводу стану справ у сфері охорони пам’яток, Інститут археології НАН України щиро пропонує Міністерству культури України та усім зацікавленим особам перейти до конкретних дій та об’єднати зусилля задля подолання вищеназваних проблем.

Ознайомитися з текстом Максима Левади можна за посиланням.