5 листопада 2019 р., на 93-му році життя відійшов у вічність видатний український археолог, доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України Володимир Данилович Баран.

Володимир Данилович народився 9 серпня 1927 р. в с. Дем'янів Івано-Франківської області. У 1950 р. закінчив історичний факультет Львівського педагогічного інституту. У 1959 р. захистив кандидатську дисертацію «Поселение первой половины I тысячелетия н. э. у с. Черепин Львовской области», а в 1973 р. — докторську «Древние славяне между Днестром и Припятью».

Від 1953 р. В. Д. Баран — молодший науковий співробітник відділу археології інституту суспільних наук АН УРСР. 1967–1969 рр. — доцент кафедри історії України Львівського державного університету. Надалі працював в Інституті археології: 1969–1974 рр. — заступник директора інституту (1972 р. — в. о. директора), 1974–2002 рр. завідувач відділу археології ранніх слов’ян, 2002–2010 рр. — головний науковий співробітник. В 1994–2003 рр. В. Д. Баран очолював відділ етнології НДІ українознавства міністерства освіти і науки України, від 2004 р. — провідний науковий співробітник цього інституту.

В. Д. Баран — провідний спеціаліст у дослідженні походження та ранньої історії слов’ян. Висунув концепцію, згідно з якою слов’яни з найдавніших часів утворювали окремі, хоча й споріднені праслов’янські та слов’янські більші чи менші етномовні спільності, які мешкали поряд з неслов’янськими етнічними групами в межиріччі Одера та Дніпра, але до раннього середньовіччя не заселяли всієї цієї території. Слов’яни — мешканці лісостепової та південної частини лісової смуги нинішньої України, починаючи від рубежу ер, ніколи не були витіснені повністю з цього регіону або винищені.

До кола наукових зацікавлень В. Д. Барана входили також черняхівська та празько-корчацька культури, Велике розселення слов’ян, яке започаткувало процес формування нинішніх слов’янських народів, еволюція слов’янської матеріальної культури від раннього середньовіччя до давньоруського часу, утворення Києво-Руської держави та походження українського народу.

Відкрив і дослідив поселення черняхівської культури Бовшів-2, Ріпнів-2, Дем’янів-2і, Куропатники, Хлопків, Черепин, Теремці; поселення празько-корчацької культури Бовшів-1 і 2, Дем’янів-2, Зелений Гай, Ріпнів-2, Рашків-2 і 3; поселення райковецької культури Рашків-1. Брав участь у розкопках городища західних слов’ян у м. Ольденбург (Німеччина) та пам’яток Давнього Галича.

В. Д. Баран викладав у Львівському та Київському державних університетах. Член-кор. Центрального німецького археологічного Інституту; член Виконавчого комітету і бюро Унії слов’янської археології.

Автор близько 300 праць, зокрема розділів у колективних виданнях:
Археологія Української РСР, т. ІІІ (К., 1975);
Історія Української РСР, т. 1, кн. 1 (К., 1977); 
История Украинской ССР, т. 1 (К., 1981);
Этнокультурная карта территории УССР (К., 1985);
Археология Украинской СССР, т. 3 (К., 1986); 
Славяне Юго-Восточной Европы в предгосударственный период (К., 1990); 
Етногенез та етнічна історія населення Українських Карпат, т. 1, (Львів, 1999); 
Давня історія України, т. 3 (К., 2000);
Украинцы (М., 2000); 
Історія української культури, т. 1 (К., 2001); 
Етнічна та етнокультурна історія України (К., 2005).