На початку квітня 2025 року побачила світ монографія «Дослідження на багатошаровому поселенні Рівне-пляж 1А у 2019 році» за авторством О. Войтюка, Б. Прищепи та С. Теліженка. Ця монографія вже третя у серії «Превентивна археологія в Україні», яка була започаткована Охоронною археологічною службою України. До фінансування видання долучилася Рятівна археологічна служба України.
В результаті проведених у 2019 році досліджень на багатошаровому поселенні Рівне-пляж 1А, отримано важливі дані про етапи заселення середньої течії річки Устя. Загалом на пам’ятці виявлено 25 різночасових об’єктів господарського та житлового призначення, серед яких об’єкт 24 слід вважати найдавнішим — він виник в епоху раннього неоліту, у період освоєння Волинської височини носіямикультури лінійно-стрічкової кераміки (КЛСК). З великою долею вірогідності можна припускати, що всі артефакти неолітичного періоду, виявлені у 2019 році, а також ті, що були отримані в результаті розкопок В. К. Пясецького, слід розглядати в межах одного синхронного комплексу.
Керамічний комплекс епохи неоліту поселення Рівне-пляж 1А містить окремі посудини, які за своїми ознаками пов’язані з традиціями, витоки яких простежуються на значній відстані від Волині. Наприклад, біконічна посудина з прокресленим орнаментом у вигляді арок, розміщених між вертикальними лініями, високогорлий посуд або округлобокий горщик з рельєфним наліпом, орнаментований прокресленим спіралеподібним елементом, нагадують ранньонеолітичний посуд Західної Словаччини фази Бінья з поселень Бінья та Бернолаково. Морфологія неолітичного посуду поселення Рівне-пляж 1A, а також елементи і композиції орнаменту, з впевненістю дозволяють відносити його до фази 1а (гнєховицька субфаза) розвитку КЛСК, яка свого часу була виділена А. Кульчицька-Лечійовіч. Таким чином неолітичний комплекс багатошарового поселення Рівне-пляж 1A слід відносити до ранньої фази розвитку культури лінійно-стрічкової кераміки, на чому раніше наголошували В. К. Пясецький, Г. В . Охріменко та інші дослідники. Згідно радіокарбонних аналізів, проведених за зразками кераміки та кістки з господарських об’єктів епохи неоліту, можна зробити висновки про те, що населення КЛСК з’явилося на Волині у середині 6-го тис. до. н. е
Епоха енеоліту представлена лише поодинокими виробами з кременю та фрагментами керамічного посуду, які відносяться до волино-люблінської, маліцької та трипільської (СІІ ) культур. По собі енеолітичне населення не залишило поглиблених об’єктів, а якщо наземні споруди і існували, то вони були знівельовані внаслідок масштабних перепланувань місцевості, які відбувалися за доби бронзи.
За доби бронзи (межановицька / городоцько-здовбицька, стжижовська культури та тшинецьке культурне коло) з’являються більшість з виявлених об’єктів, які мали господарське призначення.
З І фазою празько-корчацької культури, яка датується другою половиною V — серединою VІ ст., пов’язуються житлова споруда (об’єкт 1) та господарська яма (об’єкт 23).
В результаті проведення біоархеологічних досліджень, в заповненні об’єкту 1 були виявлені рештки зернівок: 3 пшениці двозернянки (Triticum dicoccon); 2 пшениць м’яких голозерних (Triticum aestivum s. l.); 1 жита (Secale cereale); 4 проса (Panicum miliaceum); 2 фрагменти зернових злакових, не визначено (Cerealia; але не просо).
Окрім того, іхтіологічні матеріали, представлені рештками щуки звичайної (Exos lucius) та сімейства Коропових (Cyprinidae), свідчать про існування такого виду діяльності мешканців житла як рибна ловля.
В результаті промивки ґрунту виявлені також куряче яйце приблизно 45 г та кістки, ймовірно, курки домашньої (cf. Gallus domestica).
У заповненні житла виявлені кістки виключно свійських тварин: свиня свійська (Sus domestica), одна особина; бик свійський, ВРХ (Bos taurus), одна особина; коза / вівця, ДРХ (Ovis & Capra), одна молода й одна доросла особини.
Видання призначене для археологів, істориків, студентів історичних факультетів вищих навчальних закладів та всіх, хто цікавиться історією рідного краю.
