У зв’язку з активними дискусіями, що останнім часом розгорнулися у засобах масової інформації навколо археологічних досліджень території Богоявленського собору Києво-Братського монастиря та пошуків решток Петра Конашевича-Сагайдачного, Інститут археології НАН України вважає за потрібне оприлюднити свою позицію з цього питання.

Богоявленський собор Києво-Братського монастиря (м. Київ, Подільський район, вул. Григорія Сковороди, 2) є унікальним об’єктом культурної спадщини України, пам’яткою архітектури, історії та археології місцевого значення (наказ Департаменту охорони культурної спадщини № 22 від 16.05.2022). Трьохапсидний п’ятикупольний собор було зведено на місці дерев’яної Богоявленської церкви коштом гетьмана Івана Мазепи у 1690–1693 рр. Він став головним храмом Київського Братського Богоявленського монастиря і заслужено вважається одним із найголовніших символів українського козацького барокового зодчества.

15 квітня 1936 р. Політбюро ЦК КП(б)У наказало Київській міській раді розібрати будівлі колишнього Києво-Братського монастиря на цеглу, і впродовж 1936 р. храм було розібрано, а на території, де він розташовувався, у 1937 р. звели чотириповерхову житлову будівлю для командирів та політпрацівників і облаштували плац для курсантів Київського військово-морського політичного училища.

Залишки стін Братського Богоявленського собору збереглися на висоту до 2 м; їх чітко локалізовано під час археологічних досліджень Інституту археології НАН України у 2023 р. Наразі вони законсервовані ґрунтом. В середині собору та навколо нього розташовані численні поховання церковного некрополя 16–19 ст., а нижче залягають культурні нашарування попередніх епох (пам’ятка археології місцевого значення «Культурний шар Подолу 9–18 ст.»). Потужність культурних відкладів в цій частині Подолу загалом сягає 10–12 м.

Петро Конашевич-Сагайдачний – видатний військовий, історичний та політичний діяч України, гетьман Війська Запорозького, організатор успішних походів запорізьких козаків проти Московського царства, Османської імперії та Кримського ханства, один із засновників Київського братства та Київської братської школи. У серпні 1621 р., під час Хотинської війни, гетьман Сагайдачний отримав поранення. Після закінчення війни він повернувся до Києва, де на Подолі мав власний будинок, і помер 20 квітня 1622 р. Гетьмана поховали при дерев’яній Богоявленській церкві Києво-Братського монастиря, збудованій його коштом, а пізніше, за деякими неверифікованими джерелами другої половини ХІХ ст., останки перепоховали поблизу південної стіни Братського Богоявленського собору. Точне місце поховання зараз невідоме, як і те, чи воно взагалі збереглося після демонтажних та будівельних робіт 1936–1937 рр. Невідомо, чи зберігся й нагробок, який, за Лукашем Бериндою, перекривав поховання. В описах самого Петра Конашевича-Сагайдачного відсутні риси зовнішнього вигляду, за якими можна було б ідентифікувати його за антропологічними ознаками. Не допоможуть у цьому й генетичні дослідження, оскільки нам не відомі родичі гетьмана. Фактично залишається єдина можливість ідентифікувати поховання гетьмана – якщо на ньому збереглися якісь персоналізовані речі: надгробок із написом або перстень-печатка.

Таким чином, потенційні пошуки поховання гетьмана вимагають археологічних досліджень по всій території храму та супроводжуючого його некрополя і, потенційно, можуть не призвести до виявлення решток гетьмана.

Богоявленський собор Києво-Братського монастиря – унікальна та складна пам'ятка українського зодчества, яка потребує сучасних комплексних архітектурно-археологічних досліджень. Це вимагає як відповідного часу — не менш ніж 2 роки, враховуючи площу досліджень (близько 1500–2000 кв. м), так і відповідного фінансового забезпечення, яке має передбачати проведення необхідних досліджень та аналізів (у тому числі AMS та aDNA), кількість яких може сягати тисяч, з огляду на потенційну кількість поховань.

Розкриття фундаментів церкви за відсутності консервації та музеєфікації пам’ятки призведе до її руйнування або значного часткового пошкодження. На нашу думку, приступати до таких досліджень можна виключно за наявності проєкту музеєфікації пам’ятки. Така процедура відповідає й чинному міжнародному та національному пам’яткоохоронному законодавству. Європейська конвенція з охорони археологічної спадщини передбачає запобігання тому, щоб об'єкти археологічної спадщини розкривалися або залишалися у розкритому вигляді під час або після завершення розкопок без забезпечення їхнього належного збереження, консервації та раціонального використання (ст. 3b).

Відповідно до чинного пам’яткоохоронного законодавства України, археологічні дослідження на пам’ятці архітектури можуть здійснюватися виключно в межах комплексних наукових досліджень як частина проєкту її музеєфікації.

Таким чином, Інститут археології НАН України вважає, що хаотична та термінова організація археологічних досліджень на території Богоявленського собору Києво-Братського монастиря суперечить міжнародним зобов’язанням України та чинному пам’яткоохоронному законодавству, а також потенційно може завдати непоправних втрат цій видатній пам’ятці. Для організації повноцінних сучасних археологічних досліджень необхідно виконати декілька умов:
1) розробити проєкт сучасної музеєфікації пам’ятки та затвердити його у встановленому законом порядку в Міністерстві культури України;
2) передбачити всі необхідні кошти для проведення археологічних досліджень та музеєфікації залишків Богоявленського собору Києво-Братського монастиря.

При цьому слід розуміти, що ймовірність виявлення решток самого Петра Конашевича-Сагайдачного залишається досить низькою і, відповідно, його пошуки не можуть бути головною метою таких досліджень. Загалом, реалізація вищезазначених пунктів, на нашу думку, дозволить не лише дослідити пам’ятку, а й зберегти її та передати нашим нащадкам.

Ще раз звертаємо увагу, що археологічна спадщина — це невідновлюваний ресурс. Непрофесійні дослідження чи музеєфікація, її пошкодження або знищення назавжди викреслять ще одну сторінку нашої історії.

Вчена рада Інституту археології НАН України

Додатки:

1. Інформація про Богоявленський собор, укладена старшим науковим співробітником відділу археології Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, доц. каф. Архітектури та реставрації НУ «Львівська політехніка», к. арх. Юрієм Лукомським;

2. Інформація про антропологічну ідентифікацію поховання гетьмана Сагайдачного, укладена ст. н. с. відділу біоархеології ІА НАН України, к. і. н. Олександрою Козак.