У зв’язку з поширенням великої кількості суперечливих повідомлень у ЗМІ щодо ситуації з археологічними розкопками на Поштовій площі в Києві, Інститут археології НАН України вважає за потрібне викласти свою позицію.
Передусім, висловлюємо подяку усім небайдужим громадянам, які займають активну позицію із захисту культурної спадщини нашого міста. Проте, маємо окреслити перелік актуальних питань, які наразі ускладнюють ухвалення виваженого та ефективного рішення.
Підкреслюємо, що ДП «Центр археології Києва», заснований Президією НАН України, у господарському плані є повністю незалежним від Інституту археології підприємством. Під час проведення науково-рятівних робіт на Поштовій площі, як і на інших подібних ділянках, ДП не узгоджувало свою дослідницьку діяльність (зокрема, послідовність етапів робіт, відповідність та обґрунтованість наукових висновків, тощо) з керівництвом та профільним відділом Інституту.
Під час проведення розкопок ДП «Центр археології Києва» на Поштовій площі у м. Києві у 2014–2017 рр., на території об’єкта будівництва («Будівництво об’єкта багатофункціонального призначення та комплексного благоустрою скверу на Поштовій площі окремою чергою будівництва у складі проекту «Реконструкція транспортної розв’язки на Поштовій площі в Подільському районі») розкрито відрізок вулиці давнього Києва, фрагменти споруд та елементи садиби кінця ХІ–ХІІ ст. і рештки споруд, які можуть мати відношення до припортової зони Подолу ХVІІ–ХVІІІ ст. Чисельні публічні заяви, що саме з цієї ділянки Подолу відпливала до Візантії княгиня Ольга та саме тут відбувався акт Хрещення Русі, є дилетантськими і не підтверджуються ані тогочасними писемними джерелами, ані здобутими на сьогодні археологічними свідченнями. З огляду на накопичену за роки археологічного вивчення київського Подолу інформацію, виявлені розкопками ДП «Центр археології Києва» на Поштовій площі об’єкти і артефакти є інформативними, проте не унікальними, а радше, стандартними для центральної частини київського Подолу. Середньовічні культурні шари, відкриті на інших ділянках цього району в попередні роки досліджень (Межигірська, 3/7, Набережно-Хрещатицька, 1а, Спаська, 35, Юрківська,3 та інші), нічим не поступаються за історичною цінністю і подекуди мають вищий рівень експозиційності. Наприклад, дійсно унікальним об‘єктом є фундаменти невідомого за літописами київського мурованого храму ХІІ ст., відкритого М.А. Сагайдаком та М.С. Сергєєвою на вул. Юрківській, 3 ще у 2003 р., які досі лишаються законсервованими в землі і взагалі невідомими широкій громадськості. Проте, сьогодні жодним чином не піднімається питання щодо їхньої музеєфікації.
Підкреслимо також, що Інститут археології НАН України, який, відповідно до свого Статуту та чинного законодавства, координує наукові дослідження, що здійснюються на території України науковими установами та організаціями незалежно від їхнього підпорядкування та форми власності, не володіє інформацією щодо результатів археологічних досліджень ДП «Центр археології Києва» на Поштовій площі, оскільки наукові звіти за 2015–2017 рр. не були здані до Польового комітету Інституту археології. Археологічні матеріали, знайдені за чотири роки досліджень ділянки, не потрапили до фондів Археологічного музею ІА НАНУ, незважаючи на те, що пункт щодо обов’язкової передачі знахідок прописаний як у кваліфікаційних документах (Відкритих листах), так і у відповідних дозволах Міністерства культури України, що були видані на ім’я М. А. Сагайдака. Цей факт є прямим порушенням нормативних приписів статті 35 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Заборгованість стосовно наукових звітів, польової документації та передачі археологічних матеріалів до фондів Археологічного музею ІА НАНУ зафіксована і для попередніх науково-рятівних досліджень ДП «Центр археології Києва» на території м. Києва. За систематичні грубі порушення вимог, що висуваються законодавством до виконавців археологічних розкопок, та ігнорування неодноразових попереджень з боку дирекції та Польового комітету ІА НАНУ про неприпустимість такої ситуації з науковою звітністю, М. А. Сагайдак з 2018 р. позбавлений можливості отримувати кваліфікаційні документи (Відкриті листи) до повного погашення заборгованості перед Польовим комітетом Інституту археології. Відповідно, він не має права проводити будь-які археологічні дослідження, зокрема й на території Поштової площі.
Інститут археології НАН України не володіє жодною інформацією щодо стану розробки ДП «Центр археології Києва» заходів зі збереження знахідок, отриманих у результаті археологічних досліджень на Поштовій площі. Відтак, Інститут не міг погоджувати жодного проекту музеєфікації з необхідною для цього консервацією відкритих будівельних залишків. Наскільки відомо керівництву та фахівцям Інституту, на сьогоднішній день не розроблені концепція та проект створення музею і відповідні органи охорони культурної спадщини м. Києва не знайомі з такими документами.
16.03.2018 р. відбувся круглий стіл (організований за ініціативою М. А. Сагайдака в Управлінні охорони культурної спадщини КМДА), на якому було обговорено проведення археологічних досліджень на Поштовій площі та створення музею археологічних знахідок. В обговоренні взяли участь: Національний координатор IСCROM (Міжнародний центр з питань збереження і відновлення культурних цінностей) Анатолій Антонюк; голова Київського центру Українського товариства охорони пам'яток історії та культури (УТОПІК) Анатолій Фролов; виконавчий директор Українського національного комітету Міжнародної ради з питань пам'яток і визначних місць (ICOMOS) при ЮНЕСКО Олена Сердюк; віце-президент Українського комітету Міжнародної ради музеїв (ICOM) при ЮНЕСКО Галина Чумак; Керівник Центру досліджень Історико-культурної спадщини України Інституту історії України НАН України Сергій Кот; керівник ДП «Центр археології Києва» Михайло Сагайдак; заступник голови КМДА Олексій Резніков; начальник Управління збереження історичного середовища та охорони об'єктів культурної спадщини Олександр Никоряк; в.о. Генерального директора Київського науково-методичного центру з охорони, реставрації та використання пам'яток історії, культури і заповідних територій Сергій Груздо; депутати Київради: Сергій Гусовський, Вікторія Муха, Андрій Таранов; представники Міністерства культури, Інституту археології НАН України, Музею історії міста Києва. За результатами зустрічі частина фахівців рекомендували розглянути можливість створення музею на Контрактовій площі і експонувати там знахідки з Поштової площі, але зробити це тільки після повного завершення досліджень.
Зазначимо ще раз, що за чотири роки археологічних досліджень ДП «Центр археології Києва» не було розроблено концепції музею, пропозицій стосовно його експозиційної площі, характеру експозиції, програми діяльності, а також строків виконання та обсягів фінансування робіт тощо. До того ж проект такої концепції мав би розглянути й затвердити орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, а вже на підставі затвердженої концепції, її належного обґрунтування та чітких обсягів фінансування, мало б відбуватися її виконання.
Питання створення нових музеїв, їхньої матеріальної бази та діяльності регламентується Законом України «Про музеї та музейну справу». І слід наголосити, що створення музеїв і проведення комплексу необхідних робіт, пов’язаних із цим, не є профільним ані для ДП «Центр археології Києва», ані для НАН України в цілому. До сфери повноважень Інституту археології НАН України, в цій ситуації, відносяться лише фахові консультації, зокрема у підборі експонатів для експозиції, інформаційно-туристичного супроводу тощо.
Питання організації музею на Поштовій площі напряму пов‘язане з вирішенням проблеми консервації археологічних решток, передусім деревини. Керівництво ДП «Центр археології Києва» публічно визнало, що не здатне здійснити консервацію знайденої на Поштовій площі деревини. Це фактично нівелює вимогу активістів-захисників Поштової площі щодо музеєфікації об‘єктів досліджень. На жаль, у цьому випадку про музеєфікацію будівельних залишків «in situ» не може бути й мови. В Україні на сьогодні відсутні методики, фахівці та реставраційні організації, які можуть виконати ці роботи. Тому, розмови про музеєфікацію «in situ» є звичайним популізмом, який вводить в оману і суспільство, і державні структури. Особливо некоректним виглядає той факт, що ця «гаряча» тема стає аргументом напередодні виборчих перегонів в Україні. Єдино можливим рішенням є консервація деревини, вилученої з культурного шару та подальше її експонування у спеціальних волого-температурних умовах. Доцільність таких складних та, вочевидь, дуже затратних робіт, особливо враховуючи специфіку ґрунтів та гідрологічного режиму київського Подолу, а також можливих варіантів збереження й подальшого експонування органічних знахідок (деревини), має бути обґрунтована, передусім, відповідними фахівцями.
На особливу увагу заслуговує питання дотримання безпеки інженерних конструкцій на Поштовій площі. Нищівній критиці з боку громадськості піддається влаштування монолітної плити, яке насправді не завадить археологічним дослідженням ділянки, а лише частково ускладнить їх. Необхідно зазначити, що свого часу ДП «Центр археології Києва» офіційно погодився з проектом влаштування такої плити, яка у ІІ-му варіанті проекту ще й значно зменшена. В останньому варіанті плита перекриває лише кутові частини, що надає можливість дослідити більшу частину ділянки розкопу відкритим методом. Вочевидь влаштування плити є необхідним для того, щоб запобігти виникненню аварійної ситуації на досліджуваній ділянці, а також для мінімізації можливості руйнування архітектурного ансамблю Поштової площі, зокрема церкви Різдва, а також діючого метрополітену, фунікулеру, розташованих поруч будівель. Це питання вкрай актуальне з огляду на наявність на цій ділянці ґрунтових вод, нетривкі схили Володимирської гірки, постійну вібрацію від метрополітену тощо. У цьому питанні Інститут археології НАН України покладається не на думку гуманітаріїв та активістів (при усій повазі до їхньої небайдужої позиції), а на фахові висновки проектантів, конструкторів (ІБК) та будівельників, які мають відповідні ліцензії на такі роботи.
У ситуації, яка склалася на Поштовій площі, Інститут археології НАНУ у межах своєї компетенції пропонує наступне:
- Необхідною передумовою будь-яких подальших рішень та дій має бути здійснення у повному обсязі археологічних досліджень на Поштовій площі в м. Києві. При цьому, хоча методика досліджень на кожній мікроділянці може бути різною (залежно від конкретної ситуації), археологічні дослідження в цілому мають проводитись не навмання, а з конкретною метою, згідно із розробленою й затвердженою програмою, відповідними методами та за конкретним календарним графіком робіт. У разі, якщо М. А. Сагайдак не зможе найближчим часом ліквідувати заборгованість звітності Польовому комітету ІА НАНУ, та, відповідно, не матиме права проведення досліджень, Інститут археології має можливість залучити зі свого складу достатню кількість фахівців відповідної кваліфікації для проведення археологічних робіт на Поштовій площі на високому науково-методичному рівні.
- Питання влаштування плити, яка має зв’язувати конструкції опорних колон об'єкта будівництва повинне спиратися, передусім, на висновки фахівців (НДІ Будівельних конструкцій) щодо існування небезпеки аварійної руйнації паль котловану та щодо необхідності влаштування плити для розкріплення паль котловану, яка забезпечить їхню міцність. Всі заяви співробітників ДП «Центр археології Києва» про безпеку подальших робіт без влаштування такої плити є не професійними та безвідповідальними. Тип проектних конструкцій, які гарантуватимуть безпеку, може встановити лише фахова комісія проектантів, конструкторів та будівельників у відповідності з чинним законодавством України. Проект укріплення ділянки має бути узгоджений із представниками Інституту археології НАНУ, Міністерства культури України, КМДА тощо.
- Долю музеєфікації об’єктів та артефактів, знайдених на Поштовій площі, має вирішити спеціальна комісія в порядку та на підставах, визначених законом. Питання музеєфікації археологічних об’єктів вкрай складне і може вирішуватись різними шляхами залежно від багатьох факторів (геологічної та містобудівної ситуації, технічної спроможності, термінів, фінансової спроможності тощо). У будь-якому разі, рішення має спиратися на узгоджену та затверджену концепцію, обґрунтування, програму та терміни виконання робіт, варіанти передпроектних розробок, попередній кошторис. Всього цього наразі немає. Однак очевидним є те, що слід обрати оптимальну модель відповідної роботи. У свою чергу, Інститут археології НАН України, в межах своєї компетенції, готовий надавати підтримку для результативного вирішення ситуації з археологічними об’єктами на Поштовій площі.
