21 червня 1971, о 14 годині 30 хвилин, поблизу м. Орджонікідзе (нині - Покров) Дніпропетровської області, археологічною експедицією Інституту археології НАН України знайдено золоту пектораль — нагрудну прикрасу скіфського царя IV століття до н. е. 

Вага прикраси — 1150 г, діаметр — 30,6 см, виконана із золота 958 проби. Техніки виготовлення: лиття за втраченою восковою моделлю, карбування, гравіювання, філігрань, паяння, інкрустація кольоровими емалями. Пектораль виготовлено грецькими майстрами-торевтами на замовлення скіфської знаті як дипломатичний дар у другій чверті IV століття до н. е. в ювелірних майстернях Афін або Пантікапея.

Наукове археологічне дослідження кургану скіфського періоду Товста могила

Борис Мозолевський захоплювався поезією, входив до кола шістдесятників і через це вважався неблагонадійним. Офіційно на роботу в Інститут він влаштуватися не міг, і навіть був звільнений з археологічного гуртка при Палаці піонерів. Працював різноробочим, кочегаром. Єдиною змогою працювати в археології були сезонні експедиції Інституту археології АН УРСР. Науковими керівниками археолога-початківця були відомі скіфологи Олексій Тереножкін та Варвара Іллінська, які теж мали проблеми через неблагонадійного учня. 

В 1970 р. директор Орджонікідзевського гірничо-збагачувального комбінату Григорій Середа уклав угоду з Інститутом археології на 10 років про розкопки курганів в зоні марганцевих кар’єрів, для чого була створена Орджонікідзевська експедиція на чолі з Борисом Мозолевським. Це була перша експедиція, яку він очолив офіційно.

21 червня 1971 р. експедиція під керівництвом Бориса Мозолевського під час археологічних досліджень кургану Товста Могила зробила сенсаційну знахідку — багате скіфське поховання. Курган виявися пограбованим ще у давнину. Однак розкопки дали багато інформації та ще цілий ряд сенсаційних знахідок. У двох поховальних камерах виявлено численні золоті прикраси, серед яких була й пектораль. Її, разом із залізним мечем у золотих піхвах, знайшли в короткому коридорі, що сполучав одну з поховальних камер із вхідною ямою.

Про обставини знаходження пекторалі Мозолевський писав: «Обережно відгорнувши чамур, я побачив, як зблиснуло золото: річ лежала на своєму первісному місці. На хвилю я заціпенів, потім тихо покликав Черненка. Ми розгребли глину і Євген промовив слово «пектораль». Ця знахідка, що стала символом української археології у ХХ ст., врятувала археолога від подальших переслідувань з боку влади.

Дослідника відзначили премією ЦК КПУ і Ради міністрів УРСР. Того ж року він став молодшим науковим співробітником Інституту. За постановами Ради міністрів УРСР і Президії АН УРСР йому встановили персональну ставку в 200 крб (на відміну від звичної в 105–110 крб) і надали 3-кімнатну квартиру. Цього ж року його прийняли до Спілки письменників СРСР. Знахідки з Товтої Могили та автор їх відкриття були відзначені бронзовою медаллю ВДНГ СРСР (1975).

У 1979 р. Борис Мозолевський видав книжку про Товсту Могилу — першу у вітчизняному й світовому скіфознавстві публікаційно-аналітичну роботу, яка дає повне уявлення про скіфський царський курган, а 1980 р. захистив за нею кандидатську дисертацію. 

СКАРБИ ТОВСТОЇ МОГИЛИ

...Височіють в степах мовчазні кургани, насипані ще у сиву давнину. Зберігають ревно таємниці життя, що буяло колись на землі українській. Велике будівництво іде в усіх кутках нашої республіки, і багато степових могил може зрівнятися з землею або назавжди лишитися на дні моря, створеного людиною. Щорічно Інститут археології Академії наук УРСР відправляє в ці місця наукові експедиції, і кожний археологічний сезон приносить нові цікаві знахідки. Особливо плідними за останні роки виявилися розкопки скіфських курганів — археологічних пам’яток кочового населення, що мешкало на півдні України протягом 7—2 ст. до н. е.

З іменем скіфів у Північному Причорномор’ї пов’язується початок доби заліза. їм належить і створення першої класової держави на території України. Археологічні пам’ятки відбивають глибоке майнове і соціальне розшарування населення скіфського суспільства, на одному полюсі якого знаходилися раби та біднота, на другому — царі й аристократична верхівка, що тримала в своїх руках неймовірні багатства. В 6 ст. до н. е. скіфи вели жваву торгівлю з греками. Скіфська культура зазнала впливу давньогрецької цивілізації. На основі зіткнення двох культур в причорноморських степах виникає оригінальне мистецтво, яке серед дослідників набуло назви скіфо-античного. Найвищого розвитку Скіфія досягла в 4 ст. до н. е. До цього часу належать найвизначніші скіфські пам’ятки — кургани Куль-Оба, Чортомлик і Солоха, розкопані в дореволюційний час. Виявлені в них шедеври стародавнього золотарства відомі всьому світові.

1971 року експедицією Інституту археології на околиці м. Орджонікідзе Дніпропетровської області було досліджено скіфський курган 4 ст. до н. е.— Товсту могилу. Під його майже 9-метровим насипом виявлено дві гробниці — центральну, в якій було поховано одного з могутніх скіфських володарів, та бокову, де було захоронено дружину царя та малолітнього сина. Обидві могили мали вигляд просторих ґрунтових склепів, до яких вели вертикальні вхідні ями глибиною 8,5 м та 6,5 м. Центральну могилу було пограбовано ще в давнину. Дослідниками виявлено розкидані кістки чоловічого кістяка, уламки оригінального залізного панцира, набори бронзових наконечників стріл, втулку булави, срібні посудини, близько 700 золотих прикрас від одягу і зброї.

Виходячи з вірувань у потойбічне життя, скіфи клали небіжчику в могилу все, що могло йому знадобитися у далекій дорозі. В коридорі, що сполучав вхідний колодязь зі склепом (туди грабіжники не пройшли), було знайдено кістяк слуги, а також глиняний та бронзовий посуд. Біля спуску в склеп лежали, імовірно, найбільш коштовні речі, покладені небіжчику для якогось урочистого випадку: оздоблений золотом бунчук, залізний меч в окутих золотом піхвах і велика золота нагрудна прикраса — пектораль вагою 1150 г. Піхви меча оздоблено сценами боротьби звірів, руків’я — зображеннями тварин і міфологічними сценами. Всі образи надзвичайно реалістичні, виконання їх напрочуд чітке і рельєфне. Пектораль належить до кращих зразків скіфо-античного мистецтва, будь-коли виявлених у Північному Причорномор’ї. Місяцеподібне її поле поділене на три яруси. У нижньому вміщено скульптурні зображення тварин. У центрі композиції — три сцени боротьби коня з двома грифонами. Знесилена тварина ще намагається встояти, на губах та в очах — біль і відчай. Ліворуч і праворуч від цих груп зображено боротьбу кабана та оленя з левом і леопардом, погоню собаки за зайцем, два мирних коники-стрибунці — одвічні символи поля. Середній ярус заповнено декоративними рослинними мотивами, в які природно вписуються п’ять скульптурок птахів.

Найбільшої довершеності стародавній геній досяг у зображенні сцен із життя скіфів, вміщених у верхньому ярусі. В центрі його двоє оголених до пояса чоловіків шиють сорочку з овечої шкури. Обабіч стоять свійські тварини. Між ними— два юних скіфи доять овець. На схід від центральної гробниці виявлено дві кінські могили з похованням шести коней. Збруя їх пишно оздоблена золотими, срібними і бронзовими прикрасами. Коней на тому світі мали обслуговувати троє забитих слуг.

Бокова могила залишилася непограбованою. Це перше за останні рокі скіфське царське поховання, що виявлене не-зруйнованим. Вбрання жінки та дитини вражає багатством — воно майже поспіль було обшито золотими платівками із зображенням рослинних і тваринних мотивів. Серед золотих прикрас цариці — масивна лита гривня, прикрашена фігурками левів, які полюють на молодого оленя, скроневі підвіски із зображенням богині, що сидить на троні, три широких браслети, 11 перснів. Подібні, але набагато простіші прикраси виявлено і в похованні дитини.

Знатних небіжчиків супроводжували на той світ четверо забитих слуг. Біля входів до могили стояли колеса від розібраних катафалків, в окремій господарчій ніші — бронзовий казан і сковорідка. Над однією із вхідних ям виявлено великий набір бронзових прикрас від поховального кортежу. Серед них — шість ажурних бронзових наверш від корогов, прикрашених стилізованими зображеннями оленів і грифонів.
Знахідки Товстої могили — ще одне переконливе свідчення високого рівня матеріальної культури всієї степової Скіфії.

Знайдені матеріали — дуже цікаве джерело до вивчення побуту, господарства, мистецтва, звичаїв, соціального ладу та історії скіфського суспільства в один з найскладніших періодів його буття.

БОРИС МОЗОЛЕВСЬКИЙ