У листопаді 1918 року, століття тому, у буремні часи війни, політичної нестабільності та нестачі фінансів було створено Українську Академію наук.
Ця подія омріювалась українськими науковцями тривалий час, її необхідність визнавалась членами Наукового товариства імені Шевченка у Львові (Автро-Угорська імперія) та Українським науковим товариством у Києві (Російська імперія), однак стала можливою лише за умови існування національної держави. Професор Микола Василенко, міністр освіти у Раді міністрів Української Держави проголошував: «Утворення Української академії наук має і велике національне значення, бо й досі є багато людей, які скептично і з насмішкою ставляться до українського руху та відродження, не мають віри в життєві сили українського народу, не вважають можливим розвиток української мови і науки. Для тих же, хто вірить в життєздатність українського народу, для кого відродження його, це – «святая святих», для тих – утворення Академії наук має величезну вагу, є національною потребою і черговим питанням».
Відтоді Національна академія наук України пройшла довгий і часом нелегкий шлях становлення та розвитку, незмінно об’єднуючи у своїй структурі кращих українських науковців. На сьогодні – це вища наукова самоврядна організація України, що є найбільшим центром наукових досліджень у державі.
Історія Інституту археології НАН України також розпочалася в листопаді 1918 р., коли при заснованій Українській академії наук було запропоновано організувати кафедру «Археології Вкраїни та її помічних наук». У документах наголошувалося, що «молода наука – археологія, що неймовірно швидко розцвілася в другій половині XIX в., зробила незчисленні послуги для історії» та пропонувалося створити при кафедрі археології Археологічну комісію, яка відала б справою розкопок на території Української держави. При першому – історично-філологічному відділі – статутом було передбачено посаду одного дійсного члена Академії за напрямом «археологія України», на яку в травні 1919 р. був обраний Микола Федотович Біляшівський.
Інститут археології відчув на собі усі тягарі й катаклізми за 100 років існування, однак, гідно пройшов ці випробування, не втративши найціннішого – визнаної в Україні і далеко за її межами української археологічної школи. Сьогодні ми маємо значні наукові напрацювання і потужний науковий штат. Українська археологічна наука правдиво пишається низкою вітчизняних наукових шкіл, що виникли та сформувались впродовж досліджень базових пам’яток та проблем давньої історії, з ними пов’язаних. Ці наукові школи характеризуються самобутністю методики польових та інтерпретаційних досліджень і презентують Україну в світовому процесі наукового пошуку.
Присвячений 100-річчю Української Академії наук І Всеукраїнський археологічний з’їзд, який пройшов днями у Ніжині показав, що науковий потенціал Інституту археології перебуває на рівні з провідними археологічними інституціями Європи та світу.
Усі ми щиро сподіваємося на сталий розвиток, підвалини якого були закладені науковим співтовариством сторіччя тому. Ми перебуваємо на стадії змін і саме від нас багато в чому залежить, наскільки ці зміни будуть позитивними. Ми дивимось у майбутнє з надією.
Вітаємо співробітників інституту зі 100-літнім ювілеєм Академії наук України, а усіх науковців України з ювілеєм розвитку національної науки. Бажаємо усім натхнення та незмінної наполегливості у досягненні своїх цілей.
Шана усім науковцям і величезна подяка за вашу роботу!
З повагою,
Директор Інституту археології,
Член-конеспондент НАН України Віктор Чабай
Заступник директора з наукової роботи,
Доктор історичних наук Алла Буйських
Учений секретар,
Кандидат історичних наук Олексій Генріхович Корвін-Піотровський
