Про особливості й результати археологічних досліджень на Сході України, а також про стан пам’яток археології в зоні бойових дій і поблизу неї розповів у програмі «Амфітеатр» радіостанції «UA: Українське радіо «Культура»» науковий співробітник відділу археології Криму та Північно-Західного Причорномор’я Інституту археології НАН України кандидат історичних наук Сергій Теліженко.

Археолог Сергій Теліженко (фото Українського кризового медіа-центру: uacrisis.org)

Дослідницьке щастя на небезпечних землях

«Я займаюсь археологією епохи неоліту, але протягом своєї наукової діяльності довелося досліджувати різночасові стоянки та поселення (від палеоліту до середньовіччя). Серед артефактів, які знаходжу, домінують кременеві та керамічні комплекси.

Наразі продовжую працювати на Луганщині, а саме – на підконтрольній Україні території, здебільшого на лівобережжі р. Сіверський Донець та його притоках.

Розкопки у Кремінському районі Луганської області, 2018 рік (фото Сергія Теліженка). Фотографії тут і далі люб’язно надав Сергій Теліженко, якщо не зазначено інше

Дослідження багатошарового поселення Павлоград (м. Лисичанськ, 2020 рік). Автор світлини – В’ячеслав Непран

Правий берег Сіверського Дінця, нижче с. Кримське наразі тимчасово окупований. Уздовж лінії розмежування – як на окупованій частині, так і на підконтрольній Україні території Луганщини – розташовуються сотні археологічних пам’яток, серед яких поселення, стоянки, кургани, ґрунтові могильники. У результаті моніторингової місії у 2016 році (проведеної спільно з представниками Української Гельсінської спілки з прав людини та Міжнародного партнерства з прав людини (IPHR)) та інвентаризації археологічної спадщини (2017–2019 рр.) встановлено, що значна кількість пам’яток археології постраждала внаслідок військових дій. Точну цифру пошкодженої та зруйнованої археологічної спадщини можливо буде встановити лише після звільнення окупованих територій. Що стосується окупованої частини Луганщини, то основними джерелами отримання інформації про пошкодження археологічних пам’яток слугували свідчення, надані українськими військовослужбовцями, та дослідження супутникових знімків у режимі відліку часу.

Разом із координатором Центру документування Української Гельсінської спілка з прав людини Олексієм Бідою під час моніторингу археологічних об'єктів в зоні проведення військових дій (Новоайдарський район Луганської області, 2016 рік). Авторка фото – Наталія Каплун

На кургані, що на кордоні з Ростовською областю РФ, під час інвентаризації археологічних об’єктів (Міловський район Луганської області, 2018 рік). Авторка фото – Оксана Дубук

Поблизу кургану, що на кордоні з Воронезькою областю РФ, під час інвентаризації археологічних об’єктів (Міловський район Луганської області, 2019 рік). Авторка фото – Оксана Дубук

Наприклад, у 2018 році я здійснював інвентаризацію об’єктів археологічної спадщини у Новоайдарському районі (Капітанове, Муратове, Новоохтирка й інші), в межах першої і другої ліній оборони. Що далі від лінії розмежування, то кращий стан археологічної спадщини. Ближче до першої надзаплавної тераси р. Сіверський Донець розташовується найбільша кількість археологічних пам’яток (територія завширшки 1,5-2,5 км від русла річки), частину з яких, я певене, ми безповоротно втратили. Поблизу села Капітанове Новоайдарського району, приблизно за 10 км від лінії розмежування, знаходиться цікава пам’ятка – багатошарове поселення, яке археологи почали розкопувати ще наприкінці 1960-х років. До кінця 1990-х там працювала експедиція під керівництвом нині професора Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля доктора історичних наук Юрія Михайловича Бровендера. У 2014 році поблизу поселення розташовувалася позиція Збройних Сил України (ЗСУ), яку окупанти обстрілювали з правого берега Сіверського Дінця. До останнього часу в тій місцевості не проводилися заходи з розмінування території, що послугувало приводом для заборони проведення археологічних досліджень, які Ю.М. Бровендер вирішив відновити. Так само і у 2021 році мені відмовили у проведенні археологічних досліджень на території Щастинського району (в межах колишнього Станично-Луганського району).

Луганщина, 2019 рік (фото Сергія Теліженка)

Останні два роки тривають розмінування територій поблизу міст Попасна та Золоте, в результаті яких було виявлено важливі для археологів артефакти. Дуже тішить позиція окремих військовослужбовців ЗСУ, які передали ці артефакти на вивчення до Інституту археології НАН України (пізніше артефакти було передано на зберігання до музейної установи м. Попасна, тобто туди, де їх і виявили).

Археолог Сергій Теліженко виступає з доповіддю у Попаснянському районному краєзнавчому музеї імені Семена Іоффе (грудень 2020 року). Авторка фото – Катерина Радіонова

Під час виступу Сергія Теліженка у Старобільську (грудень 2020 року). Автор фото – Олександр Лук’яненко

У 2020 році Україна ратифікувала другий протокол до Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту 1954 року, за яким необхідно уникати руйнації об’єктів культурної спадщини, якщо від цього не залежить життя військовослужбовців (принцип військової необхідності). Проте дотримання положень конвенції наразі важко здійснювати та контролювати через низку процедурних моментів, пов’язаних передусім з її імплементацією до наших реалій, і через відсутність налагодженого зв’язку між військовим керівництвом та Інститутом археології.

Наша експедиція працює дещо далі від лінії розмежування – наприклад, у 2020 році я здійснював розвідки південніше селища Борівське, а на 2021 рік там заплановані повномасштабні дослідження. Місце досліджень розташовується приблизно у 15-20 км від лінії розмежування, тому, перш ніж починати розкопки, нам необхідно повідомити про них Луганській обласній військово-цивільній адміністрації, котра, своєю чергою, інформує інші офіційні інстанції, зокрема Службу безпеки України. Якщо місце майбутніх розкопок небезпечне – нас неодмінно попередять. До речі, подекуди залишилися сліди ще з попередньої війни – Другої світової. Якось, досліджуючи у Старобільську ранньонеолітичну стоянку Старобільськ-I, ми натрапили на залишки шанців, якими зруйновано частину стоянки, а також велику кількість гільз, куль та міну калібру 82 мм».

Дослідження у південній околиці с. Борівське (автор фото – В’ячеслав Непран)

Дослідження ранньонеолітичної стоянки Старобільськ-І у 2020 році. Автор фото – В’ячеслав Непран

Разом зі студентами Луганського національного університету імені Тараса Шевченка та їхнім викладачем – доктором історичних наук, професором Олександром Набокою (Старобільськ-І, 2020 рік). Авторка фото – Марія Олексієва

Спілкування з журналістами (стоянка Старобільськ-І, 2020 рік). Автор фото – Микола Скурідін

Розкрадачі пам’яток і пам’яті

«І в зоні бойових дій, і поблизу неї, і по всій території України масово промишляють так звані «чорні копачі», яких я називаю просто «мародери». Зазвичай вони одягнені у камуфляж, взуті у берці, мають металодетектори, тож місцеве населення, як правило, помилково вважає цих мародерів в уніформі військовими і не повідомляє про них ані поліції, ані іншим державним органам. На тимчасово окуповані території активно навідуються «гості» з Москви, Воронежа, Санкт-Петербурга та інших міст, які скуповують крадені українські артефакти – передусім на ринку антикваріату в Луганську – і вивозять їх до Росії.

Місцеве населення, на жаль, теж не гребує незаконними «розкопками». Та й металодетектори будь-якої конфігурації зараз широко доступні. Люди, звісно, бідні, але вони ще й не усвідомлюють, що коять: фактично, позбавляють пам’ятки історичного контексту. «Чорні копачі» виймають усе найцікавіше, а це, як правило, металеві предмети. Тож коли ми, археологи, знаходимо пограбоване поселення, в якому залишилися тільки кістки і кераміка, то це сильно впливає на повноцінність наукових досліджень. Археологи, за законом, не мають права затримувати грабіжників, наша справа – наукова діяльність.

На законодавчому рівні цю проблему давно врегульовано (Законом України «Про охорону археологічної спадщини»), проте не завжди добре спрацьовують органи з охорони культурної спадщини та правоохоронці. Оскільки злочинці часто продають свої «здобутки» на інтернет-аукціонах, спецслужби можуть доволі легко вирахувати їх за IP-адресою. Тим більше, що прецеденти вже були: 2012 року Служба безпеки України затримала громадянина, який незаконно видобув із кургану в Краснодонському районі прикраси і срібну з позолотою середньовічну кінську збрую та намагався збути їх. Артефакти вилучили й передали до Луганського обласного краєзнавчого музею».

Облік і захист

«Державі зараз конче необхідно взяти на облік усі, без винятку, археологічні об’єкти (кургани, поселення тощо) за спрощеною схемою, аби у разі війни чи діяльності «чорних копачів», по-перше, знати, що вона втрачатиме, а по-друге, буде більше можливостей для притягнення до відповідальності. Це має бути цілеспрямована робота, для виконання якої потрібні додаткові кошти на археологічні розвідки і яка триватиме не рік і не два, але її слід нарешті виконати.

Ще однією болючою темою є будівництво інженерно-технічних споруд захисного призначення, або так званої «Стіни», вздовж державного кордону України з РФ, будівництво якої триває від 2015 року. Вздовж лінії будівництва розміщується чимало пам’яток, зокрема палеолітичних стоянок, курганів та поселень, які потрапляють під знесення. Лише у Міловському районі, просто на кордоні було виявлено близько 20 курганів, у тому числі й тих, що перебувають на державному обліку, тобто під охороною. Доля цих та інших пам’яток – сумна, адже просто так дослідити їх не можемо навіть ми, ліцензовані археологи, а зносити їх тим більше не можна – для цього потрібне рішення Уряду або Міністерства культури та інформаційної політики. Під час зустрічі з представником Держприкордонслужби України, який відповідає за будівництво, нам пообіцяли допомогу, передусім у частині охорони особового складу експедиції (у разі досліджень). Що стосується проведення науково-рятівних досліджень, то Інститут археології звернувся до Міністерства культури та інформаційної політики з офіційним листом, у якому містилися пропозиції та прохання щодо сприяння у вирішенні цього питання. На жаль, у відповідь надійшла формальна відписка. Отже, на сьогодні Харківська та Луганська області у цьому плані вже втрачені. На черзі – Сумщина, Чернігівщина і, можливо, інші північні та західні регіони України (Житомирщина, Рівненщина, Волинь)».

Більше дізнавайтеся з аудіозапису на сайті «Українського радіо».

 

P.S. У грудні 2020 року кандидат історичних наук Сергій Теліженко презентував у музейних закладах Луганщини посібник-пам’ятку з охорони культурних цінностей для військовослужбовців Збройних сил України «Археологічні пам’ятки і війна».

Під час презентації у Сіверодонецьку (автор фото – Володимир Виборний)

З офіцером Об’єднаного центру цивільно-військового співробітництва під час презентації у Сіверодонецьку (автор фото – Володимир Виборний)

 Матеріали опублікували: Прес-служба НАН України