(02.01.1897 р., с. Гусинне (Гусинське) Люблінської губернії на Холмщині — 08.01.1938 р., м. Київ)
фахівець у галузі трипільської культури, давньоруського часу

Навчався в Київському університеті (1917—1920), Київському інституті народної освіти та Київському археологічному інституті (1922—1925). 1927—1930 — аспірант Всеукраїнського історичного музею ім. Т. Шевченка (нині Національний музей історії України). З 1931 року працював завідувачем Археологічного музею ВУАН. Долучився до створення Інституту історії матеріальної культури ВУАН 1931 року захистив кандидатську дисертацію на тему: «Обробка кістки та рогу у слов'ян Київської землі за княжих часів», яка принесла йому наукове визнання (рукопис зберігається в науковому архіві Інституту археології).

Брав участь у багатьох експедиціях, зокрема під керівництвом М. Макаренка (1925, 1926, 1927) та Дніпропетровській, очолюваній академіком Д. Яворницьким (1930), з дослідження різноманітних археологічних пам'яток в різних регіонах України. Організатор і керівник Трипільської експедиції (1934—1936).

Прибічник комплексного дослідження археологічних пам'яток із залученням фахівців різних галузей знання, розглядав старожитності як важливе джерело для широкого соціально-економічного тлумачення давньої історії людського суспільства. Використовуючи цей підхід, Магура провадив масштабні розкопки давнього Києва на горі Киселівка (1932—1933, 1935) та трипільських поселень (див. Трипільська культура) поблизу сіл Халеп'я Обухівського району Київської області та Володимирівка Новоархангельського району Кіровоградської області (1934—1937). Завдяки застосуванню методики дослідження археологічних пам'яток шляхом одночасного розкриття їхнього культурного шару на широких площах було виявлено й детально вивчено залишки різних давніх об'єктів та комплексів, реконструйовано великі за розмірами й складні за конструкціями житла, відтворено забудову поселень. За своїми масштабами та науковими здобутками дослідження Трипільської експедиції, очолюваної Магурою, посіли одне з найвизначніших місць в усій радянській археології того часу. Від 1934 року Магура зберігав цінну книгозбірню археолога й мистецтвознавця М. Макаренка. Створив перший покажчик радянської літератури з археології України за 1917—1928 роки, який нараховував понад 250 назв.

14 грудня 1937 Магура був заарештований за звинуваченням в участі в антирадянській українській націоналістичній терористичній організації та шкідництві на історико-культурному фронті. За рішенням трійки при Київському обласному управлінні НКВС УРСР від 29 грудня 1937 страчений у м. Київ (з конфіскацією майна). 1960 року постанову скасовано, справу припинено за відсутністю складу злочину. Син Сильвестра Магури Ігор Магура — нейрофізіолог, академік НАН України (1995).

ОСНОВНІ ПРАЦІ:
Магура, С. 1937. Експедиція 1934 р. для дослідження пам’яток трипільської культури. Наукові записки Інституту матеріальної культури, 2.
Магура, С. 1930. Бібліографічний покажчик з археології [1917–1928 рр.]. Записки ВУАК, 1.
Магура, С. 1930. Археологічні досліди на Сумщині року 1929. Хроніка археології та мистецтв, ч. 1.
Магура, С. 1926. Питання побуту на підставі залишків трипільської культури. Збірник історико-філологічного відділу ВУАН, 40; Трипільська культура на Україні

ПРО С. МАГУРУ:
Магура Сильвестр Сильвестрович. 2015. В: Толочко, П. П. (гол. ред.). Інститут археології Національної академії наук України. 1918–2014. Київ: ВД «АДЕФ–Україна», с. 499-500.
Білокінь, С. І. 2009. Магура Сильвестр Сильвестрович. В: Дзюба, І. М. та ін. (ред.). Енциклопедія сучасної України. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, т. 6, с. 418-419.
Юренко, С. 2005. Магура Сильвестр Сильвестрович. Видатні діячі науки і культури Києва в історико-краєзнавчому русі України: біографічний довідник, Київ, ч. ІІ, с. 3-8.
З когорти першовідкривачів (Сильвестр Магура — вихованець школи проф. М. Макаренка). Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. 2005, 19, с. 403-409.
Куріло, О. 2002. Нариси розвитку археології у музеях України. Київ.
Шовкопляс, Г. М. 1992. Сильвестр Сильвестрович Магура (1897–1937). Археологія, 1, с. 109-115.
Мезенцева, Г. Г. 1997. Дослідники археології України: Енциклопедичний словник-довідник. Чернігів.
Шовкопляс, И. Г., Дмитренко, Н. Г. 1989. Археология Украинской ССР: Библиографический указатель 1918–1980 рр. Київ.
Міллер, М. 1962. Доля українських археологів під Совєтами. Записки Товариства імені Шевченка, т. 173: Збірник на пошану українських учених, знищених большевицькою Москвою. Париж; Чікаґо.
Miller, M. 1956. Archaeology in the U.S.S.R. New York.
Козловська, В. 1928. Провідник по археологічному відділу Всеукраїнського історичного музею ім. Т. Шевченка у Київі. Київ, с.11.
https://uinp.gov.ua/elektronni-vydannya/broshura-nakazano-ne-znaty-ukrayinski-arheology-v-leshchatah-totalitaryzmu (с. 26).