(12.11.1944 р., м. Київ — 25.07.1988 р., смт Меджибіж Хмельницької обл.)
археолог, реставратор, спелеолог 

У 1964 р. вступив на факультет іноземних мов Київського університету, потім перейшов до Київського педагогічного інституту, де закінчив історичний факультет. Перший досвід археологічних досліджень набув на початку 60-х рр. під керівництвом Є. В. Махно. Зі створенням Київської постійно діючої експедиції брав активну участь у дослідженні Подолу, Печерська, Верхнього міста й околиць. Від 1985 р. працював в Інституті «Укрпроектреставрація», займався археологічно-реставраційними роботами в середньовічних замках і палацах Меджибожа, Старокостянтинова, Острога, Луцька, Тульчина, Феодосії та Бахчисараю, Святогірського монастиря в Зимному.

Засновник одного з перших в Україні спелео-археологічних гуртків, організатор і керівник спелеологічних досліджень Києва. За результатами спелеологічних обстежень і розкопок київських печер розробив типологію монастирських печерних споруд. На базі обстеження сотень печер і підземель Києва, Чернігова, Поділля, Тернопільщини, Волині та Криму випрацював методику спелео-археологічних досліджень. Поет і музикант, керівник юнацьких гуртків, дослідник української старовини — О. Б. Авагян був практиком і лишив кілька публікацій.

Література:
Бобровський Т., Жолдак Б. Авагян Олександр Беніамінович // Тернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль, 2004. — Т. 1. — С. 18–19.