Серійне видання «Археологічні пам’ятки УРСР» (АП УРСР) стало одним з видань, заснованих після повернення Інституту археології АН УРСР з евакуації під час II Світової війни (м. Уфа) та відновлення його планової діяльності в Києві. Дата заснування видання — 1948 рік, рік випуску першого тому — 1949.

Видання мало формат збірника, в якому публікувалися матеріали поточних польових досліджень Інституту археології (в тому числі на новобудовах, які в ситуації відновлення зруйнованих війною об'єктів почали носити масовий характер). Деякі випуски представляли собою монографії, присвячені окремим видатним археологічним пам’яткам.

Видавався збірник з 1949 по 1963 роки. Всього було опубліковано тринадцять випусків. Нумерація випусків латинська (I–XIII). Мова видання — українська, резюме іншими мовами відсутнє.

Відповідальний редактор з 1949 по 1952 роки (I–IV випуски) — член–кореспондент АН УРСР П. Єфименко; 1955–1961, 1962 роки (V–X, XII випуски) — член–кореспондент АН УРСР С. Бібіков; 1962 рік (XI випуск) — член–кореспондент АН УРСР Л. Славін; 1963 рік (XIII випуск) — к.і.н. А. Брайчевська (Сміленко). У виданні 1960 року (IX випуск) головний редактор не позначений, є лише редакційна колегія: В. Даниленко, О. Лагодовська, А. Фурманська.

Різні томи видання мали різну структуру: в деяких публікації були структуровані за археологічними періодами (причому більш ранні до нашого часу матеріали розміщувалися спочатку — наприклад розділи, присвячені добі Київської Русі передували розділам, присвяченим слов’янському періоду, а потім йшли розділи первісної археології); деякі випуски були тематичними; останні випуски не мали рубрикації. В декількох номерах були присутні розділи «Розвідки» або «Маршрутні експедиції», а також «Матеріали до археологічної карти».

Обсяг випусків теж різнився і становив в окремих випадках від 150 до 400 сторінок.

З випусками збірника в електронному форматі можна ознайомитись на сайті «Спілки археологів України».