За час багаторічних досліджень Миколаївської (Інгульської) експедиції Інституту археології НАН України в зонах будівництва зрошувальних систем у Побужжі й Поінгуллі та об'єктів Южно-Українського енергокомплексу на Південному Бузі здобуто унікальні матеріали майже по всіх періодах стародавньої історії степової смуги України.
Найдавнішу епоху репрезентують стоянки початку пізнього палеоліту (нижні шари Щуцького 1, Шуцьке 4 поблизу гирла р. Бакшали), що датуються понад 30 тис. р. до н. е. Пам'ятки такой давнини на півдні України відкрито вперше.
У Гранітно-Степовому Побужжі досліджені поселення неолітичної буго-дністровської культури VI — першої третини V тис. до н. е. Найважливіше з них (Гард) відкрите у 1930 р. Богесівською археологічною експедицією ВУАН. Пізніше Миколаївською експедицією в цьому районі в заплаві П. Бугу й на плато була виявлена ціла низка подібних пам'яток (Гард 2-4, Пугач 1,2, Великийй острів, Лідина Балка та ін.). Всі вони багатошарові й окрім неолиту містять культурні шари передуючих йому (мезоліт) та наступних (трипільська та ін. енеолітичні культури, матеріали бронзового віку тощо) епох. Нещодавно на поселенні Гард уперше для Побужжя знайдено ранньонеолітичний траншейний могильник маріупольського типу, а також грунтовий усатівський могильник.
Уявлення про культури ранньої бронзи (ІІІ — поч. ІІ тис. до н. е.) у Степовому Побужжі дають підкурганні поховання. Основна маса їх залишена носіями ямної і катакомбних культур. Своєрідність отриманих матерілів дозволила виділити у межах ямної культурно-історичної області окремий південно-бузький варіант, а у середовищі катакомбної спільноти — інгульську культуру.
У зоні водосховищ Южно-Української АЕС досліджено також ряд поселень сабатинівської культури доби пізньої бронзи (друга пол. II тис. до н. е). Саме у цей період причорноморські степи були наибільш густо заселені. Для частини з них зафіксована певна спеціалізація, зокрема, на металообробці (Бузьке, "квартал металургів"), розвитку скотарства та ремесел на його базі (Ташлик 1). На поселенні Виноградний Сад вперше виявлено унікальний, раніше невідомий науці комплекс площею понад 250 кв.м. для сушіння і зберігання зернових запасів.
Свого часу учасники 1 польового семінару археологів по проблемах пізнього бронзового віку Південно-Східної Європи, що відбувся у Дніпропетровську — Южноукраїнську у вересні 1990 року, в резолюции відзначили, що деякі поселення Побужжя, зокрема, Виноградний Сад, являють собою залишки пам'яток з протоміською системою планування споруд і кам'яним домобудівництвом. Вони близькі за багатьма показниками до деяких міських центрів найдавніших рабовласницьких держав Східного Середземномор'я (Ахейська Греція) і Малої Азії (Хетське царство).
Керівник експедиції: науковий співробітник відділу археології енеоліту — бронзової доби, к. і. н. В. М. Фоменко
Бузьке, "квартал металургів". Скарб бронзових виробів
Бузьке, "квартал металургів". Скарб бронзових виробів
Щуцьке 1, верхній шар. Загальний вигляд житла № 11. 1998 р.
