Знахідки археологів надихають майстрів бурштинового ремесла.
Співробітники Північної постійнодіючої експедиції Інституту археології НАН України (керівник – науковий співробітник відділу давньоруської та середньовічної археології Інституту археології НАН України кандидат історичних наук Ігор Готун, заступник – молодший науковий співробітник того ж відділу Олександр Казимір) долучилися до заходу в рамках міжнародного проєкту «Бурштиновий шлях завдовжки 50 мільйонів років», ініційованого главою Асоціації «Український бурштиновий світ» та підприємства з видобутку бурштину «Центр «Сонячне ремесло»» і ТМ «Ambra Simha» Галиною Симхою і втіленого за наукового супроводу автора низки присвячених «сонячному каменю» робіт – старшого наукового співробітника відділу геології корисних копалин Інституту геологічних наук НАН України кандидата геолого-мінералогічних наук Віктора Мацуя.
Аутлет-містечко «Мануфактура»
(с. Ходосівка, Києво-Святошинський район, Київська область).
Фото надано Арт-простором «Дерево життя»
|
Розпочавшись презентацією унікальної інсталяції з бурштину, металу, скла та дерева «Човен скарбів повен» (автор ідеї та кураторка проєкту – Галина Симха, арт-директор – Наталія Лисенко, виконавці: художник кованої скульптури – Роман Велігурський, художник по склу – Андрій Курило, майстриня – Ірина Симха, відео-арт – Павло Осіпов, графіка – Олексій Огонь) у виставковому залі арт-простору «Дерево життя» аутлет-містечка «Мануфактура» в с. Ходосівка Києво-Святошинського району, що в південних передмістях столиці, захід об’єднав давно закоханих у бурштин і відвідувачів, які цим почуттям перейнялися лише на виставці, та доволі швидко наповнився неформальним спілкуванням фахівців у різних галузях, яким небайдужа доля цього унікального природного чуда, історія використання його різними народами та перспективи перетворення на справді національне надбання не лише внаслідок накопичення у сховищах, а й шляхом долучення до витвору природи мистецької складової. Останнє особливо актуальне з огляду на значну зацікавленість українським бурштином у різних країнах – від Південно-Східної Азії та Близького Сходу до Західної Європи й Америки.
|
|
Довгий і, як сподіваються організатори, успішний шлях названого арт-об’єкта розпочався у бурштиновій столиці України – Рівному – і пролягатиме до м. Доха, Дубаї та Пекіну. Та його зупинка в Ходосівці не випадкова і зумовлена не так прагненням охопити столичну аудиторію, як вивченням археологами приблизно за кілометр від місця його експонування сільської майстерні доби Київської Русі, де обробляли скам’янілу смолу.
На світлинах нижче – робочі моменти досліджень поселення Ходосівка-Рославське
На наступних фотографіях – майстерня з обробки бурштину на селищі Ходосівка-Рославське на рівні фіксації її заглибленої частини та після вибирання заповнення
|
|
Цей комплекс дослідники виявили під час планового вивчення відомого багатогалузевим високорозвиненим господарством і значним рівнем добробуту місцевої людності селища часів Київської Русі та монгольсько-литовської доби в урочищі Рославське у Ходосівці. У заглибленій частині однієї зі споруд було зафіксовано спочатку кілька необроблених шматків бурштину. Сама по собі їхня наявність не становила сенсації: використання цього каменю впродовж різних історичних періодів відоме з часів первісності, а за середньовічної доби робота з сукцинітом набула відчутних масштабів. Значні за обсягами скупчення – здебільшого зі слідами обробки та використання – непоодинокі, вони досліджені у Києві, Новгороді, Старій Рязані, Полоцьку й інших містах і зазвичай слугували показником високорозвиненого міського ремесла, зосередженого переважно у столицях князівств. Але наявність, крім шматків сировини, також заготовок, зіпсованих і незавершених виробів, а саме – вставок до металевої основи, намистин та хрестиків і дрібних відходів виробництва, що вказувало на функціонування майстерні, де обробляли названу сировину на селищі, хай і не рядовому, було доволі несподіваним навіть для фахівців зі значним польовим досвідом. Підтвердженням цього припущення слугували абразиви й оселки, ножі, свинцеві пластини та інші пристосування, згадані у складеній на початку XII ст. праці монаха-бенедиктинця Теофіла «Список різних мистецтв», де середньовічні прийоми роботи з означеною сировиною охарактеризовані досить детально.
На світлинах нижче – зразки зіпсованих і незавершених виробів із бурштинообробного осередку давньоруської доби
Відтак, розвиток бурштинового ремесла у середовищі населення столичних передмість з урахуванням фіксації джерелами збирання бурштину у розмивах корінного берега Дніпра мешканцями регіону у XIX–XX ст.ст. став одним із аргументів на користь унікальності досліджуваного соціально-економічного феномену, щоправда, залишаючись єдиним проявом цього явища у селі часів Київської Русі та показником невичерпаності інформаційних можливостей селищних структур середньовічної епохи.
Відвідувачі виставки в арт-просторі «Дерево життя» мали змогу спостерігати трансформацію в сучасні стильні прикраси реплік виготовлених у майстерні давньоруського поселення Ходосівка–Рославське бурштинових намистин. Одна зі складових високого професіоналізму майстрині Ірини Симхи – досвід, набутий у роботі над копією відтвореного під науковим керівництвом кандидата історичних наук Оксани Лобко унікального бурштинового намиста, виявленого у 1980-х роках у Гордіївських курганах XIV–XI ст.ст. до н.е. у Тростянецькому районі на Вінниччині з надзвичайно багатим поховальним інвентарем, а за кількістю намиста з бурштину, число якого сягає понад 1500 виробів, – незрівнянних серед європейських осередків бронзової доби з репрезентацією найбільшого на континенті археологічного зібрання цієї коштовності. Таке неординарне відкриття відразу стало сенсаційним, але, попри реставрацію, музей не мав можливості експонувати прикраси на постійній основі, оскільки яскраве світло й коливання температури та вологості негативно позначалися на стані знахідок. Виготовлення репліки відкрило для відвідувачів твори давнього мистецтва, місто, за влучним висловом Галини Симхи, отримало можливість приваблювати туристів не лише фонтаном чи ставкою Гітлера, а поціновувачі «сонячного каменю» – мати колекцію бурштинових прикрас, які дизайнерка Ольга Навроцька розробила за творами давнього мистецтва.
Майстриня Ірина Симха за створенням реплік (копій) давніх ювелірних виробів з бурштину
(фото – з Facebook-сторінки Арт-простору «Дерево життя», використане з дозволу Арт-простору)
|
На зміну виставці «Човен скарбів повен» у арт-просторі «Дерево життя» розгорнулася наступна – «Бурштиново-ангельська феєрія», а керівництво аутлет-містечка «Мануфактура» та Інституту археології НАН України досягло згоди щодо оприлюднення здобутків археологів, які досліджують цей регіон упродовж вже майже двох десятиріч. Учені сподіваються, що ці заходи стануть не менш успішними від попередніх.
Учасники виставки «Човен скарбів повен»
(фото – з Facebook-сторінки Арт-простору «Дерево життя», використане з дозволу Арт-простору)
|
Матеріали опублікували: Прес-служба НАН України
