У польовому сезоні 2017 року Трипільська експедиція Інституту археології НАН України продовжила дослідження поселення-гіганта біля с. Тальянки Тальнівського району Черкаської області. Пам’ятка належить до томашівської локальної групи трипільської культури (3800-3600 років до н.е.). Фінансує дослідження американський фонд «Search Foundation».
Начальник експедиції – канд.іст.наук О.Г.Корвін-Піотровський, керують дослідженнями окремих об‘єктів – Д.К. Черновол та канд.іст.наук. Е.В. Овчинніков. Мінералого-петрографічний аналіз знахідок та геологічне дослідження регіону проводить Н.А. Шевченко. Більша частина робіт виконується за участі студентів-практикантів Уманського педагогічного університету імені Павла Тичини (керівники доктор іст.наук. С.О. Бєляєва та К.В. Діденко) та Національного університету «Києво-Могилянська академія» (керівник Р.В. Демчик). Як завжди всебічну допомогу в організації та проведенні досліджень надає Державний історико-культурний заповідник «Трипільська культура» та його директор В.В. Чабанюк.
Роботи 2017 року зосереджені у північній частині пам’ятки у зовнішньому кільці будівель (забудова пам’ятки – концентричними колами) та у зоні, яка прилягає до останнього кола забудови, але знаходиться за межами поселення. На цій ділянці у попередні роки було розпочато дослідження комплексу будівель, пов’язаних з виготовленням кераміки: три гончарні горни, декілька будівель та яма-котлован, звідки вибиралася глина для будівництва. Наразі вже з упевненістю можна стверджувати, що означений комплекс був садибою майстра-гончара, де житлові приміщення були розташовані в останньому (зовнішньому) колі забудови, а горни та яма-котлован поруч з ними, але винесені за межі поселенняЦього року досліджується одне з жител «садиби» (усього за час дослідження пам’ятки було розкопано 50 жител) та яма-котлован.
Залишки житла (які за традицією, що сягає часів першовідкривача трипільської культури В.В. Хвойки носять назву «площадки») складаються з масиву решток будівництва – обпаленої глини. Форма площадки – підпрямокутна, довжина – 12 м, ширина – 4 м. Можна стверджувати, що житло мало доволі традиційне планування: вхід до житла та господарче приміщення (сіні) був розташований з боку поселення, а на зовнішню сторону виходила глуха торцева сторона житла. У житловій частині справа від входу була розташована піч з підвищенням, вздовж лівого боку тягнувся «подіум» з розташованим на ньому великими посудинами для зберігання припасів – піфосами. Під торцевою стіною навпроти входу у підлогу була вмонтована вимостка-вівтар круглої форми (біля 1,5 м. в діаметрі), орнаментована прокресленими лініями. Наразі роботи по дослідженню житла ще тривають. Вивчення всіх шарів, дасть остаточне розуміння його особливостей.
Яма-котлован, розташована між двома горнами, має максимальну глибину 2,5 м. В ямі досліджені рештки керамічного виробництва: залишки різних сортів глини, фрагменти гончарних печей, керамічний брак, уламки шпателів зі слідами вохри, фрагменти керамічних статуеток та моделей жител.
Отримати детальну інформацію щодо досліджень трипільських будівель та оглянути реконструйовані трипільські житла можна в музеї заповідника «Трипільська культура».
