Світлана Олександрівна Біляєва

 

Доктор історичних наук, старший науковий співробітник

Відділ археології Криму та Північно-Західного Причорномор’я

пр-т Володимира Івасюка, 12
Київ - 04210

E-mail: 

ORCID: 0000-0003-3113-7619

 bilyaeva big2 

Профіль

Наукові інтереси:
Проблеми середньовічної археології та раннього модерну України, насамперед Північного Причорномор’я ; фахові дослідження пам’яток доби Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського, золотоординських, кримськотатарських та османських пам’яток на півдні України; порівняльний аналіз основних категорій української та турецької матеріальної культури; проблеми між цивілізаційних відносин України, Золотої Орди та Османської імперії; дослідження особливостей взаємовпливу слов’янського та тюркського етносів на різних етапах цивілізаційного розвитку, особливостей співіснування християнського та мусульманського населення; дослідження торгівельних шляхів в контексті загальної світової системи суходільної та морської торгівлі від Китаю до Західної Європи.

Поточні дослідження й проекти:
«Матеріальна культура давнього Причорномор'я як індикатор впливу глобальних міграційних процесів»

Програми міжнародної співпраці:
2015-2025 — Проект Міжнародного Союзу Академій наук (MAI-IUA). «Середньовічна Балтія та Чорномор’я: матеріальна реконструкція торговельних зв’язків», співвиконавець;
2018 — Проект Міністерства Закордонних справ Республіки Литви «Protection of the historical heritage of Ukraine and Lithuania on the territory of the Kherson region», керівник археологічної частини проекту. Локалізація: Вільнюс, Литва.
2006—2010 — проект Британського Інституту в Анкарі Британської Академії Наук «Historical-archaeological investigations at Akkerman (Bilhorod-Dnistrovsky) fortress”, директор проекту. Локалізація власника проекту: Лондон (Великобританія, Британська Академія Наук ) – Анкара (Туреччина).
2005—2009 — міжнародний проект «Archaeological investigations at Akkerman fortress» за грантом Фонду Макс Ван Берчема (Швейцарія), директор проекту. Локалізація власника проекту: Берн, Швейцарія.
2004—2006 — проект Турецького управління співробітництва та розвитку (ТІКА) «Археологічні дослідження Аккерманської фортеці», директор проекту. Локалізація власника проекту: Анкара, Туреччина.
1999—2002 — проект Турецької історичної асоціації «Археологічні дослідження Аккерманської фортеці», директор проекту. Локалізація власника проекту: Анкара, Туреччина.
1997-1998 – проект Турецької історичної асоціації «Археологічні дослідження Очакова», директор проекту з українського боку. Локалізація власника проекту: Анкара, Туреччина.

Стипендії та гранти:
2016-2017 — Грант Oxford University Press на підготовку розділу «Northern Black Sea region» монографії «Ottoman Europe», співвиконавець. Локалізація: Оксфорд, Великобританія.

Експедиційна діяльність:
2019 — керівник Південної Середньовічної експедиції ІА НАНУ. Розкопки фортеці Тягинь біля с. Тягинка Бериславського району Херсонськох області та розвідки у Бериславському районі.
2018 — керівник Південної Середньовічної експедиції ІА НАНУ. Розкопки фортеці Тягинь біля с. Тягинка Бериславського району Херсонської області; обстеження підземних та наземних пам’яток історичного міста Очаків Миколаївської області.
2017 — керівник Південної Середньовічної експедиції ІА НАНУ. Розкопки городища Тягин біля с. Тягинка Бериславського району Херсонської області. Розвідка та дослідження середньовічних поселень у Приморському районі Запорозької області.
2016 —керівник Південної Середньовічної експедиції ІА НАНУ. Розкопки городища Тягин біля с. Тягинка Бериславського району Херсонської області. Розвідка та дослідження середньовічних поселень у Приморському районі Запорозької області.
1996–2015 — керівник Міжнародної Південної археологічної експедиції ІА НАН України; дослідження у м. Очаків, Аккерманської фортеці у м. Білгород–Дністровський, турецької фортеці на Кінбурнській косі, залишків фортеці Кизи–Кермен в районі сучасного Берислава Херсонської області, дослідження інших середньовічних пам’яток Північного Причорномор’я.
1969–1981 — керувала археологічними дослідженнями історичного центру м. Очаків;
1978–1979 — провадила розвідки на території Київської та Черкаської областей;
1971–1973, 1975 — очолювала дослідження середньовічного поселення Озаричі;
1970–1973 — участь у роботі експедиції «Дніпро–Донбас» ІА АН УРСР;
1970 — участь у роботі Слов’яно–Дністровської археологічної експедиції ІА АН УРСР.

Педагогічна діяльність:
2016 ‒ до теперішнього часу — професор кафедри загальної історії Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини;
2010–2015 — професор кафедри українознавства Національного університету харчових технологій;
1999–2014 — доцент кафедри українознавства Національного університету харчових технологій.

Наукові організації й товариства:
Міжнародна Рада з питань пам’яток і видатних місць (ICOMOS);
Український Національний комітет ІКОМОС (дійсний член);
Європейська археологічна асоціація (EAA);
Британський інститут в Анкарі Британської академії наук (BіA);
Міжнародна асоціація істориків ісламського мистецтва;
Міжнародна асоціація ісламської археології;
Міжнародна академія люльок (Ліверпуль, Великобританія);
Українське товариство охорони пам’яток історії та культури (УТОПіК, член Головної ради);
Історико–культурна асоціації «Україна–Туреччина» (голова правління);
Спілка археологів України.

Наукові організації й товариства:
Історико-культурна асоціація «Україна-Туреччина», голова правління.
Український Національний комітет ІКОМОС, дійсний член.
Європейська археологічна асоціація (EAA).
УТОПІК, член головної ради.
Спілка археологів України.

Відзнаки:
2009 — звання «Визначна людина світу» Міжнародного конгресу в Стамбулі (Туреччина);
1982 — ювілейна медаль «У пам’ять 1500-річчя Києва».

Дисертаційні дослідження:
2012 — «Взаємовідносини східнослов’янського і тюркського світів у XIII–XVIII ст. (за матеріалами археологічних досліджень в Україні)», дисертація на здобуття наукового ступеню доктора історичних наук за спеціальністю «археологія»;
1978 — «Южнорусские земли во второй половине ХІІІ–ХІV вв. (по материалам археологических исследований)», дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата історичних наук за спеціальністю «археологія»; науковий керівник — д.і.н. В. Й. Довженок.

Освіта:
1964–1969 — Воронезький державний університет, Історичний факультет, спеціальність «історик, учитель історії та суспільствознавства».