Спільна археологічна експедиція Історико-культурного заповідника "Більськ" та Інституту археології НАН України під загальним керівництвом д.і.н., професора Сергія Скорого провела рятівні археологічні дослідження поблизу відомого Більського городища скіфської доби.

Роботи здійснювалися в декількох місцях, у тому числі там, де археологічні дослідження раніше не проводилися, зокрема в урочищах Безодня-1 і Безодня-2.

На одній з височин в урочищі Безодня-2 відкрито одиночне грунтове жіноче поховання доби середньовіччя, зі слідами розчленування кістяка. У похованні виявлено ряд прикрас: сережки або підвіски, намиста, перстень, а також залізного ножа. Точне визначення дати поховання поки що проблематично.

Вельми цікавими з'явилися результати дослідження невеликого, сильно розораного кургану № 127 в урочищі Марченки. Він містив 2 чоловічих поховання: основне, епохи архаїки, і впускне, IV ст. до н.е. Впускне поховання виявилося цілком зруйнованим в ході, як мінімум, двох пограбувань – раннього і більш пізнього. З інвентаря збереглося лише кілька бронзових вістрів стріл і залізний вток списа або дротика. Основне поховання є непошкодженим. Воно було виконано в ямі, викопаній в стародавньому чорноземі, в дерев'яному гробовищі. Положення небіжчика та розміщення речей не є характерними для ранньоскіфського похоронного обряду.

У могилі виявлений повний комплект наступального озброєння ближнього бою – акінак зі слідами дерев'яних піхов, прикрашених бронзовою бутероллю у вигляді голівки хижого птаха, бойова сокира-молот і наконечник списа, а також декілька бронзових архаїчних вістрів стріл. Цікаво, що до піхов акінака спочатку був прикріплений довгий стилетоподібний бойовий або мисливський ніж. Склад озброєння ближнього бою повністю відповідає тому, що був свого часу відкритий в гробниці № 2 кургану Реп’яхувата Могила, в басейні р. Тясмин (Дніпровське Лісостепове Правобережжя). Варто підкреслити, що виявлена бронзова бутероль від піхов акинака – друга надійно документована знахідка в архаїчних скіфських похованнях Східноєвропейського Лісостепу.

Над похованням відкриті сліди тризни у вигляді уламків, як мінімум, 5-6 ліпних посудин ранньоскіфської пори.
Дата могили, скоріш за все, кінець VII або самий початок VI ст. до н.е.

Рис.1. Початок досліджень скіфського кургана № 127 в урочище Марченки

Рис.2. Залізний наконечник списа ранньоскіфського часу

Рис.3. Співробітники експедиції біля скіфськогог поховання

Рис.4. Дерев’яне перекриття гробовища

Рис.5. Вигляд кургану, що досліджувався, з висоти пташиного польоту