Цьогоріч вийшла друком наукова монографія старшого наукового співробітника відділу археології Криму та Північно-Західного Причорномор’я кандидата історичних наук Ірини Тесленко «Кераміка Криму XV століття».
У виданні на підставі аналізу значних обсягів археологічного матеріалу запропоновано методично обґрунтовану класифікацію, типологію та детальну хронологію кераміки Криму XV століття. Докладно охарактеризовано технологічні особливості та асортимент місцевої гончарної продукції, визначено головні чинники впливу на розвиток місцевого гончарства, а також з’ясовано напрями, динаміку та закономірності імпорту й експорту глазурованих і не глазурованих виробів у цей час.
Перший розділ видання містить історіографічний огляд і характеристику джерел, залучених до дослідження. В історіографічному огляді детально проаналізовано 120-річний досвід вивчення пізньосередньовічної кераміки Криму, який – залежно від особливостей формування – розділено на три етапи: кінець XIX – перша чверть XX ст.; друга чверть XX ст. – 1970-ті рр.; 1980-ті рр. – теперішній час. Авторка надала оцінку працям попередників і сучасників, означила ключові досягнення археологічних та керамологічних вишукувань для кожного з етапів, запропонувала їх критичний аналіз і визначила внесок у розвиток наукових знань із досліджуваної проблематики. Основу джерельної бази роботи становлять переважно археологічні матеріали, чимало з яких уперше вводяться до наукового обігу.
У другому розділі викладено методичні підходи та головні принципи класифікації, адаптовані до об’єкта дослідження, а також запропоновано детальну хронологію археологічних комплексів. Важливо, що, крім традиційних методів історико-археологічних студій (стратиграфічного, морфологічного, порівняльно-типологічного та картографічного), для вивчення керамічних виробів залучено ще й результати археометричних досліджень. Останнє стало можливим завдяки співпраці з Лабораторією археології та археометрії Національного центру наукових досліджень Франції у Ліоні. Результати цієї співпраці мають неабияку наукову цінність, оскільки вперше вдалося достеменно локалізувати деякі гончарні осередки, які постачали свою продукцію до Криму, а також визначитися з мінералогічним і хімічним складом сировини місцевих гончарень.
Наступні розділи монографії присвячуються різним категоріям керамічних виробів, виявлених на території Криму у комплексах XV століття.
У третьому розділі докладно проаналізовано великогабаритну тару – піфоси як місцевого виробництва, так і довізні. На підставі аналізу археологічного матеріалу вчена визначає час побутування різних груп тарного посуду. Важливим є висновок про досить тривале використання у господарствах кожної з них, що унеможливлює залучення цієї категорії виробів для детальної хронології археологічних комплексів.
Четвертий розділ містить характеристику неглазурованого кухонно-столового посуду, в складі якого виокремлено дві групи місцевого походження і дві групи імпорту. Авторка пропонує детальну типологію та розглядає хронологічні особливості кожної з них. Значна увага приділяється групі Південно-Західного Криму – наймасовішій серед місцевих виробів. Її детальний аналіз дозволив простежити особливості розвитку однієї з традицій місцевого гончарства протягом близько двох століть.
Хронологія груп місцевої та довізної неполив'яної кераміки
(рис.142 у монографії)
П’ятий розділ присвячується глазурованому посуду, поширеному на теренах Криму у XV столітті. У його складі виокремлено 8 груп. Найчисленнішою та найрізноманітнішою серед них є група кераміки місцевого виробництва – Південно-Східний Крим. Решта груп репрезентовані довізним посудом. Центри виробництва чотирьох із них вдалося локалізувати. Для переважної більшості типів глазурованого посуду різних груп визначено вузьку дату побутування, що надзвичайно важливо для деталізації хронології археологічних комплексів, у яких вони зустрічаються.
Хронологія декорованого полив'яного посуду відкритої форми групи Південно-Східного Криму
(рис.143 у монографії)
Хронологія груп довізної полив'яної кераміки
(рис.144 у монографії)
У шостому розділі науковиця характеризує освітлювальні прилади, архітектурну та технологічну кераміку.
Завершує роботу висновок, у якому наведено підсумки цього дослідження. З-поміж головних його досягнень – упорядкований в єдиній класифікаційній та хронологічній системі різноманітний спектр кераміки Криму XV ст., що передусім дозволить уточнити датування пізньосередньовічних археологічних об’єктів усього Північного Причорномор’я, уникнути широких хронологій у майбутньому й удосконалити схему первинної обробки матеріалу. До того ж, авторці вдалося з’ясувати основні тенденції розвитку місцевого гончарного виробництва протягом століття до захоплення Криму династією Османів, визначити напрями торговельних і соціокультурних зв’язків населення півострова у цей час за керамічним матеріалом, розробити детальну хронологію кераміки в межах одного століття та, зрештою, реконструювати один з етапів історії середньовічного гончарства Криму.
Експорт кераміки кримського виробництва в XV ст.:
а – напрями експорту, схематична карта; b, с – групи експорту. В основі – карта басейну Чорного моря з назвами населених пунктів за генуезькими та венеційськими (Лікостомо) документами середини XV ст. (за даними українського дослідника кримських старожитностей, старшого наукового співробітника відділу «Судацька фортеця» Національного заповідника «Софія Київська» Олександра Джанова)
(рис. 145 b у монографії)
Книга має розгорнуте резюме українською та англійською мовами. Підрисункові підписи продубльовано англійською.
Матеріали опублікували: Пресслужба НАН України
