З історії Трипільської експедиції

Трипільська експедиція Інституту археології НАН України була створена у 1981 р. задля вивчення феномена поселень-гігантів трипільської культури III-IV-тис. до н. е.

Про існування трипільських пам’яток на Черкащині було відомо ще з початку ХХ ст. завдяки розвідкам П. Курінного. У 70-х роках ці території були досліджені за допомогою аерофотозйомки, яка й засвідчила існування тут кількох поселень гігантських розмірів. Геомагнітна зйомка показала, що ці поселення налічували кілька тисяч будівель, розташованих концентричними колами.

Основна діяльність експедиції зосереджена на розкопках найбільшого в Європі поселення часів трипільської культури, що розташовано між селами Тальянки та Легедзине. На площі 450 га тут нараховують близько 3000 наземних будівель.

За роки роботи експедиції під керівництвом к.і.н. Володимира Круца (1981-2001) і к.і.н. Олексія Корвін-Піотровського (з 2001) територія Буго-Дніпровського міжріччя стала справжньою лабораторією по вивченню багатьох проблем трипільської культури, у том числі питань палеоекономії, палеодемографіі, побуту та ідеологічних уявлень давнього населення.

У роботі Трипільській експедиції впродовж майже 30 років працювали науковці Інституту археології, а також багатьох вітчизняних і закордонних наукових та освітніх закладів. Співробітники експедиції беруть участь у міжнародних наукових проектах, зокрема «Геомагнітні дослідження трипільських поселень» з Римсько-германською комісією Німецького археологічного Інституту (2011-2014).

На базі експедиції проведено кілька міжнародних конференцій, за матеріалами розкопок видано низку колективних монографічних видань та збірників праць, у тому числі “The tripolye culture giant-settlement in Ukraine” в Оксфорді (UK). 

Дякуючи зусиллям віце-президента фонду «Search Foundation» (USA) Бертрана Коста з 2001 року існує грантовий проект «Дослідження трипільських поселень-гігантів в Україні» в межах якого фінансується Трипільська експедиція.

Робочі моменти

На світлинах зафіксовані різні етапи дослідження археологічних об’єктів (площадок, гончарних горнів, ям).

Керівники Трипільської археологічної експедиціїї Володимир Круц (ліворуч) та Олексій Корвін-Піотровський (праворуч).

Співробітник експедиції Дмитро Черновол

Володимир Круц

Співробітник експедиції Едуард Овчинников (ліворуч) та керівник Олексій Корвін-Піотровський

Співробітники експедиції Дмитро Желаго та Дмитро Черновол, керівник Олексій Корвін-Піотровський (у центрі)

Співробітник експедиції Едуард Овчинников (ліворуч) та директор заповідника «Трипільська культура» Владислав Чабанюк 

Директор заповідника «Трипільська культура» Владислав Чабанюк та співробітник експедиції Олександр Дяченко

Керівник експедиції Олексій Корвін-Піотровський під час фотозйомки горну

Керівник експедиції Олексій Корвін-Піотровський та віце-президент фонду «Search Foundation» (USA) Бертран Кост

Співробітник експедиції Едуард Овчинников (ліворуч) та керівник експедиції Олексій Корвін-Піотровський

Співробітник експедиції Дмитро Черновол

Співробітник експедиції Дмитро Желаго

Керівництво Інститут археології під час відвідувань Трипільської експедиції. 2017 р. Зліва направо: заступник директора Інституту, чл.-корр. НАН У Гліб Івакін, співробітник Заповідника Сергій Сесь, співробітник експедиції Дмитро Черновол,директор Інституту, чл.-корр. НАН У Віктор Чабай, керівник Олексій Корвін-Піотровський, заступник директора Інституту Юрій Олійник

Важливою частиною польової роботи є камеральна обробка матеріалів.

Археологічні об'єкти

На поселенні Тальянки за роки розкопок досліджено рештки 54 трипільських жител, три котловани для видобутку глини для домобудівництва, сім гончарних горнів унікальної конструкції (вертикальні, двокозлові, триканальні). Трипільською експедицією досліджено також залишки жител та горнів на поселеннях-гігантах Доброводи, Косенівка, Аполянка, здійснено розкопки значної частини току великосімейної общини у Доброводах.

За висновками вчених, щільність забудови на поселенні складала кілька будинків на гектар (до 10), а родина, що мешкала в одному будинку, налічувала у середньому чотири-п'ять осіб. Одне поселення вміщувало ціле трипільське плем’я. Час функціонування поселення складав приблизно 70 років. Будівлі поселення-гіганта не функціонували всі одночасно, бо кожне поселення мало свої фази розвитку.

Площадки

Гончарні горни

Виробничі споруди

Знахідки

У ході розкопок отримана величезна кількість артефактів, що сьогодні поповнюють збірки Державного історико-культурного заповідника «Трипільська культура», Археологічного музею Інституту археології НАН України, Черкаського обласного краєзнавчого музею, Уманського краєзнавчого музею.

Вироби з кераміки, кременю, кістки знайомлять нас з господарською діяльністю (хліборобство, тваринництво) й побутом трипільців. Вражають досягнення мешканців поселень у ремісництві, зокрема гончарстві (наявність поворотного кола для виготовлення посуду, двоярусні горни для випалу кераміки). Майстри не лише досконало володіли технікою виготовлення, а й мали багату художню уяву в створенні як ужиткового посуду, так і вигадливих форм різних виробів для обрядових дійств. Трипільська кераміка надзвичайно багато прикрашена своєрідними символічними орнаментами.

Глиняні моделі саней

Залишки шлаку на фрагменті глиняного посуду

Посуд трипільської культури

Мініатюрний глиняний посуд для годування дитини (гутус)

Глиняний прямокутний виріб

Глиняний посуд in situ

Глиняна гральна дошка

Глиняні прясельця

Фрагмент глиняної обмазки відбитком руки

Фрагмент антропоморфної фігурки

Зооморфні фігурки

Глиняна модель житла

Відбитки тканини на денці глиняного посуду

Біноклевидна посудина

Експериментальна археологія

Однією з яскравих ознак, що характеризують трипільську культуру, є «площадки» - рештки стародавніх будівель. Різні гіпотези щодо вигляду трипільського житла та особливостей його спорудження науковці перевіряють експериментальним шляхом. У натуральному або зменшеному розмірах будують дерев’яно-глинобитні споруди з використанням різних технологій (з обпаленням у процесі будівництва чи без). Під час експерименту деякі «моделі» жител спалюють (за однією з наукових версій трипільці навмисно спалювали свої старі будинки після того, як їх залишали), щоб рештки дослідити археологічними методами. Такі експерименти є частиною програми з дослідження проблеми трипільського домобудівництва.

Іншим напрямом експериментальної археології, що здійснюється за ініціативи Державного історико-культурного заповідника «Трипільська культура» (директор В. Чабанюк), є будівництво реплік трипільських жител у натуральному розмірі як експозиційних об’єктів. Під час спорудження, що відбуваються разом з археологами Трипільської експедиції, апробуються різні наукові версії - будівництво одно чи двоповерхових будівель, різні конструктивні варіанти даху тощо. Для участі в експерименті (зокрема - підготовки глини для будівництва споруди) заохочують через залучення до «Толоки». Ця яскрава культурно-просвітницька подія, що відбувається біля музею у с. Легедзине, збирає щорічно сотні людей.

Співробітник експедиції Іван Радомський

На підставі наукових досліджень розробляються варіанти трипільського вбрання та реконструкції гральної дошки.

Студентська практика

На базі експедиції щорічно відбувається археологічна практика студентів Уманського, Черкаського, Чернігівського, Вінницького та інших педагогічних університетів, а також студентів Національного університету «Києво-Могилянська академія». 

Навчитися тримати лопату, кельму та щітку та вправно ними користуватися – то лише частина археологічної справи. Практикант ще має бути прийнятий до професійної археологічної спільноти. Кожна студентська практика традиційно завершується посвятою в археологи.

Заповідник

За сприяння науковців Трипільської археологічної експедиції у 2002 р. у с. Легедзине був створений Державний історико-культурний заповідник «Трипільська культура» (директор В. Чабанюк). Це найбільший у Східній Європі заповідник, присвячений одній археологічній культурі. До його території входять трипільські поселення, розташовані у Тальнівському, Уманському та Звенигородському районах Черкаської області (понад 2 тис. га). Фонди закладу складають більше 10000 одиниць зберігання, які походять з 46 поселень доби енеоліту (IV–III тис. до н.е.) з різних регіонів України. 

Співробітники Заповідника долучаються до археологічних розкопок і наукових експериментів зі створення реплік трипільських будівель. Відвідувачі заповідника сьогодні можуть оглядати три таких будівлі як зовні так і всередині, а нещодавно з’явилася нова пропозиція для туристів - ночівля у трипільській хаті. 

Відвідувачів приваблюють унікальні експонати, понад 600 одиниць яких представлено у експозиційному просторі Заповідника.

Заповідник пропонує також цікаві інтерактивні програми і майстер-класи та можливість долучатися до яскравих культурно-історичних подій, насамперед, до «Трипільської Толоки». Щорічні фотозвіти з толок передають неймовірну атмосферу цих заходів.

Толока 2019 року стала також майданчиком для створення серії фільмів документального циклу «Україна всесвітня» (режисер С. Проскурня). Одна серія циклу мультфільмів “Моя країна - Україна” під назвою “Легедзине” була присвячена трипільській культурі.

Непересічною подією у просвітницькій діяльності музею були багаторічні зйомки фільму «Чорний козак» (режисер В. Чабанюк). Переважна більшість дійових осіб цього фільму не були фаховими акторами, до зйомок були залучені також співробітники трипільської експедиції, зокрема ії керівник О. Корвін-Піотровський.

Наразі Заповідник спільно з Борщівським обласним краєзнавчим музеєм працює над втіленням проекту «Створення відкритого онлайн-ресурсу артефактів Трипільської культури», який підтримано Українським Культурним Фондом.