Національний історико-археологічний заповідник «Ольвія» — комплекс пам'яток відомого античного міста-держави Ольвії в Миколаївській області біля села Парутине.
Заповідник «Ольвія» створено за постановою РНК УСРР «Про охорону залишків старогрецького міста Ольвія» від 13.09.1921 р., за якою розкопана частина міста й некрополя з прилеглою до них ще недослідженою територією підлягали охороні. 31.05.1924 р. вийшла постанова РНК УСРР «Про охорону стародавньої грецької колонії ‘Ольвії’», згідно з якою вся територія пам’ятки оголошувалася «національним добром УСРР». Нагляд за пам’яткою було покладено на Науковий комітет, який мав здійснювати керівництво розкопками, видачу дозволів на них і науковий контроль за ними. Здобуті матеріали мали лишатись у музейних фондах УСРР. Впродовж 1920-х рр. вченим хранителем Ольвії був Ф. Т. Камінський, від 1931 р. — В. О. Пора-Леонович. Постановою РНК УРСР № 1043 від 29.07.1938 р. Державний історико-археологічний заповідник «Ольвія» був переданий до Наукового комітету УРСР. Відтоді заповідник перебуває в складі Академії наук спочатку на правах відділу Інституту археології (з перервою в 1946–1952 рр., коли його виділили в окрему установу в складі Відділення суспільних наук АН УРСР), а від 2002 р. — в статусі Національного заповідника як самостійної організації в системі НАН України під науково-методичним керівництвом Інституту археології НАН України.
Заповідник складається з двох частин: міста Ольвія з некрополем (291,3 га) і міста Борисфен (сучасний о. Березань, 23,6 га). У різні роки ним керували Л. М. Славін (1938—1941, 1945—1952), А. В. Бураков (1953—1960), В. Я. Головін (1961—1963), Б. В. Борисов (1964—1971), Н. І. Богатирьова (1972—1973), С. Д. Крижицький (1974—1981), А. І. Кудренко (1982—1994), В. І. Яковенко (1994—1999), Г. С. Лисікова (2000—2016), від 2017 р. виконуючим обов’язки директора є С. С. Шеін.
Нині заповідник має музей, де представлені знахідки з розкопок (понад 96 тис. од. зберігання), лапідарій, де зберігаються архітектурні деталі, надгробки, знаряддя праця, постаменти статуй, написи тощо. Є також наукова бібліотека та наукові фонди. Основну його частину становить експозиція архітектурно-будівельних залишків просто неба: головна площа міста — агора, Західний і Східний теменоси з рештками вівтарів і храмів, торгівельні ряди, десятки житлових будинків різного часу, ділянки захисних стін, північні й західні міські ворота, гімнасій(?), дікастерій — будинок суду, виноробні, гончарні печі, великий некрополь та ін. Біля західної стіни міста виявлено так зв. передмістя, а в затопленій частині Ольвії — руїни захисних мурів і район припортових складів.
Напрями діяльності:
Головним напрямом роботи заповідника є охорона, збереження, консервація, ремонт і музеєфікація архітектурно-будівельних залишків і супровідних матеріалів, сучасний облік артефактів, які зберігаються в Наукових фондах, а також сприяння дослідженню Ольвії. Від 1970-і рр. провадяться планові роботи з консервації, ремонту та музеєфікації (відтворення зниклих елементів, зокрема кладок стін). Частково музеєфіковані залишки храму Зевса, східної та західної огорож Східного теменосу та великої стої; рештки будинків елліністичного часу в північно-східній частині Верхнього міста і центральній його частині (Центральний квартал у районі агори). Здійснено консервацію споруд Західного теменосу: вівтарів, східної огорожі, будинку з портиком, зафіксовано виборки фундаментів храму Аполлона Ієтроса. Також провадилася поточна консервація житлових будинків елліністичного часу в Нижньому місті та різних споруд (підпірних стін, фортечних і культових споруд, виноробень, жител перших століть нової ери) в південно-східній частині римської цитаделі. Реставровано крепиду та земляний насип кургану Єврисивія й Арети, замінено перекриття над дромосами цього кургану та кургану Зевса. Нині для огляду відвідувачам заповідника доступні архітектурно-будівельні залишки на півтора десятках ділянок.
Сайт: http://olbio.org.ua/
