Пушкарі І.

Комплекс стоянок поблизу с. Пушкарі Новгород-Сіверського р-ну Чернігівської обл. (входить до реєстру пам’яток Національного значення України) розташовуються на околиці однойменного села, на високому правому березі р. Десна. На сучасному етапі експедиція провадить археологічні дослідження стоянок Пушкарі І та Погон. Що відносяться до граветтського кола верхньопалеолітичної доби, та датуюються 20-22 тис. р.т.

У 1932 році М.Я. Рудинським для вирішення «мізинської проблеми» були проведені широкомасштабні розвідки на північ від однойменного поселення. В ході яких було виявлено ряд пам’яток, а найбільш значущим стало відкриття групи верхньопалеолітичних стоянок поблизу с. Пушкарі (Н.-Сіверський р-н Чернігівська обл.). Роботи провадилась в рамках організованою Кабінетом антропології ім. Ф. Вовка АН УРСР мізинською палеолітичною експедицією Академії наук.

Першовідкривач стоянки Пушкарі І (Пасіка) М.Я. Рудинський, протягом двох польових сезонів дослідив 144 м², де, окрім, численних крем’яних артефактів, були виявлені два відкритих вогнища, без будь-яких житлових конструкцій. Як зазначав сам автор, розкопки 1933 р. мали на меті, перш за все, з’ясування геологічних умов залягання культурного шару та вивчення ділянки довкола вогнища. Нажаль М.Я. Рудинському не судилося продовжити роботи через репресії, і лише 1947 року були опубліковані результати досліджень.

У 1937 році дослідження на пам’ятці були поновлені під керівництвом П.І. Борисковського в межах Деснянської експедиції Інституту історії матеріальної культури ім. М.Я. Марра. Ним були проведені розкопки на різних ділянках стоянки: західна – розкоп ІІ (ділянка із житлом, 1937-1938 рр.), середня – розкоп І (розкоп М.Я. Рудинського 1932-1933 рр., та 1937 р.), східна – розкоп IV (1937-1938 рр.).

Пробний розкоп, закладений у 1937 р., виявив ділянку культурного шару з крупними кістками та вуглистою забарвленістю. Досліджувану западину, П.І.Борисковський вважав залишками злегка заглибленого (25-30 см) наземного житла, розмірами 12х4 м, з трьома вогнищами вздовж довгої осі. Трьохкамерне житло мало єдину систему перекриття, для котрої несущими конструкціями були крупні бивні мамутів та вкопані дерев’яні жердини, котрі спиралися на вкопані черепа та кістки. Жердини, вставлені в підлогу житла, підтримували конструкцію над кожною із трьох секцій, а фрагменти бивнів та великих кісток підтримували перекриття із зовнішньої сторони стін внизу. Можливий вхід до житла припускався біля західної торцевої стінки западини, там де скупчення культурних залишків було мінімальним.

Культурний шар навколо житла був досліджений на площі 100 м². На даній ділянці було виявлено багато скупчень крем’яних залишків (більше 1 тис. на м²). Розміри скупчень в широкій їх частині складали від 1 м до 2.5-3 м, невелике заглиблення було виявлено біля північно-західного скупчення, контури якого утворювали видовжену пляму. П.І. Борисковський інтерпретував їх як вогнища, тобто, робоча ділянка у теплий період року.
На початку 80-х років почалися роботи В.І. Бєляєвой (СПбДУ) з дослідження поселенських структур стоянки Пушкарі І. Була повністю досліджена ділянка в розкопі V, що розташований поруч із розкопом ІІ П.І. Борисковського. Де було виявлене житло овальної форми та виробничі ділянки біля нього, зовнішнє вогнище.

Дослідження на новому розкопі VII почалися у 1997 році, де були виявлені археологічні об’єкти – житлова западина, два зовнішніх та одне внутрішню вогнища, виробничі ділянки навколо. Зараз археологічні дослідження на даному розкопі знаходяться на фінальній стадії. Основною метою є співвідношення та вивчення виявлених об’єктів. Експедиція традиційно тісно співпрацює з колегами інших галузей наук – геологами, археозоологами, антропологами.

Погон.

Археологічні дослідження стоянки Погон провадились Деснянською експедицією під керівництвом М.В. Воєводського у 1940 та 1946 рр. Розкопами та шурфами було розкопано 60 м², але нажаль не було виявлено археологічних об’єктів.

У 2011 році Пушкарівською палеолітичною експедицією Археологічного музею ІА НАНУ під керівництвом П.М. Васильєва були поновленні дослідження верхньопалеолітичної стоянки Погон. Станом на 2014 р. на площі 14 м². було виявлено вогнище відкритого типу з системою «стовпових» ямок довкола, та виробничими ділянками.

Керівники експедиції: 
к.і.н., доц. В.І. Бєляєва (Санкт-Петербургский государственный университет, Институт истории)
м.н.с. відділу Археологічний музей ІА НАНУ П.М. Васильєв 
м.н.с. відділу Археологічний музей ІА НАНУ О.Л. Вотякова