Багатошарове селище з середньовічним горизонтом у Софіївській Борщагівці у 90-х роках XX ст. кілька разів вивчала Дніпровська давньоруська експедиція ІА НАН України та експедиція Київського обласного центру охорони пам’яток. Після укладення у 2007 р. між сільрадою Софіївської Борщагівки та Інститутом археології договору про співпрацю у дослідженні культурної спадщини села, розробки відповідної програми і попередніх робіт, здійснених Північною експедицією, яка втілює передбачені згаданим договором положення, у складі останньої було створено Борщагівський загін, керівництво яким покладене на заступника начальника експедиції О. М. Казиміра. Широкомасштабні превентивно–рятівні роботи на селищі, що розпочались у 2010 р. здійснені силами названого колективу.

За період робіт загону на пам’ятці, правобережна і лівобережна частини якої були відкриті, відповідно, В. Д. Дяденком у 1956 р. та О. В. Сєровим у 1983 р. і де у 1992–1993 і 1997 рр. О. П. Моцею та І. А. Готуном, а у 1995 і 1997 рр. П. М. Покасом та Р. М. Осадчим досліджено понад 8.400 м² площі і виявлено матеріали кам’яної доби, періоду бронзи та раннього заліза, I тис. н.е., давньоруського, монгольсько–литовського і козацького часів в ході реалізації програми проведення польових лабораторних, кабінетних досліджень, введення матеріалів до наукового обігу, популяризації історико–культурної спадщини для широкого загалу на площі, де було запроектоване господарське освоєння території вивчено понад 13.500 м² культурних нашарувань. З урахуванням згаданих попередніх робіт пункт став одним із найширше досліджених середньовічних селищ, поступаючись лише Автуничам (де відкрито понад 27.000 м²) та Кощіївці–8 (де обсяг досліджень позиціонується у 3,2 га, але частина цієї площі вивчалась не суцільними розкопками, а траншеями, а культурний шар не розбирався, а знімався з використанням землерийних механізмів), водночас значно перевершуючи Григорівську групу селищ та Ліскове, де сумарна відкрита площа склала, відповідно, близько 10.000 м² та близько 13.4000 м².

У результаті розкопок виявлено матеріали значної наукової і музейної вартості. В їх числі — знахідки кам’яної доби (мезо-неоліт), енеоліту (середньодніпровська культура шнурової кераміки і пізній етап трипільської культури (софіївський тип)), періоду бронзи — раннього заліза (білогрудівська та підгірцівсько–милоградська культури), слов’янського населення другої половини I тис., часів Київської Русі.  У результаті розкопок досліджено низку об’єктів житлового та побутово-господарського призначення, у тому числі — закриті житлові комплекси часів Батиєвої навали. Зібрано представницьку колекцію предметів озброєння та спорядження бойового коня, прикрас і деталей костюма, речей побутового використання, посуду, у тому числі — довізного з причорноморського регіону, полив’яного тощо. Привертають увагу дерев’яні вироби та елементи монументальної архітектури часів Київської Русі. Низка знахідок із селища (прикрашена скляними вставками кільцеподібна застібка, піхвовидна підвіска зі стилем без лопатки, шпилька з орнітоморфним навершям тощо) на землях Русі зустрічаються взагалі як виняток.

У роботі загону у різні сезони крім керівників брали участь В. Ю. Непомящих, працівники загону О. І. Григорчук, Ю. О. Грицик, Д. М. Ковкун, К. О. Терещук, М. О. Гунь, Д. О. Шахрай, М. С. Осипенко, к.і.н. Р. В. Бабенко (НПУ ім. М. Драгоманова), к.і.н. Є. В. Синиця, О. С. Кириленко, І. А. Алексєєнко, Т. В. Лозниця (КНУ ім. Тараса Шевченка), сезонні співробітники та волонтери — переважно студенти і випускники різних вишів.