У 80-х роках ХХ ст. очолювана П. П. Толочком експедиція з цією назвою вивчала низку городищ на Середньому Дніпрі (Ходорів, Вітачів, Святополч, Іван) і у її складі працювали Ржищівський, ХодоровоЩучинський та Витачівський загони на чолі з Н. В. Блажевич і Зарубинецький загін під керівництвом В. О. Петрашенко, який досліджував поселення Монастирок. Робота науковців експедиції була спрямована на розробку низки пов’язаних з утворенням і функціонуванням Дніпровської лінії та захистом Київської Русі від загрози з півдня і з лівого берега, з боку поля, теоретичних та прикладних проблем. У результаті розкопок було отримано обширний і наукомісткий археологічний матеріал, який слугує цінним джерелом з археології та давньої історії України і виходить за межі вузькорегіональної та вузькохронологічної проблематики.

З середини 80-х рр. керівником експедиції став О. П. Моця, відтоді і майже до кінця століття основні зусилля включеного до її складу значного колективу були спрямовані передусім на вивчення неукріплених поселень — вихідного пункту середньовічної історії, осередків, де проживала основна маса зайнятого у сільськогосподарському виробництві населення і розкопки яких дають матеріал щодо структури територіальної общини на Русі, при тому, що саме ці пам’ятки були самою масовою і водночас найменше вивченою категорію. Паралельно експедицією розкопувались укріплені центри і їх некрополі та здійснювались доволі відчутні розвідкові роботи. У складі експедиції на цьому етапі функціонували очолюваний Р. С. Орловим Поліський (до того ПороськоСтугнянський), очолюваний В. О. Петрашенко Григорівський, очолюваний П. М. Покасом Пороський, очолюваний Б. А. Звіздецьким Малинський загони.

Реалізації масштабної програми з сільської проблематики передували дослідження середини 80-х О. П. Моці в Журавному та В. О. Петрашенко в Григорівці. Крім того, у 1985, 1987–1989 рр. В. О. Петрашенко проведені охоронні розкопки селища VІІІ–ІХ ст. в ур. Козаків яр у Ходосівці: відкрито 2.500 кв.м площі, зафіксовано житла, ями, виробничі будівлі. Пункт належить до кола волинцевських і залишається найширше вивченою серед подібних пам’яткою Київського Правобережжя.

dde5 300х185 dde6 300х185 dde3 300х185

Базовим для досліджень Поліського загону було обране поселення біля с. Автуничі на півночі Чернігівщини. У результаті воно стало найширше розкопаним середньовічним селищем на теренах Східної Європи. Відкрита у зоні житлової та господарської забудови площа перевершила 27.000 кв.м, а курганний некрополь пункту з трьох груп насипів було вивчено повністю. Селище, відібране як ординарне і середньостатистичне, яке з огляду на політичну історію та ландшафтнокліматичні особливості регіону мало б демонструвати сповільнення процесів феодалізації і відставання в суспільноекономічному розвитку у результаті постало перед дослідниками як складний соціальноекономічний організм з високорозвиненою багатогалузевою економікою і значною кількістю речей, які до того вважали невластивими для селищ. У невеликому обсязі вивчались і поселення округи.

Кілька сезонів експедиція і Київський обласний центр охорони пам’яток також досліджували багатошарове селище в с. Софіївська Борщагівка. Було відкрито понад 8.000 кв.м, крім матеріалів доби первісності виявлено знахідки й об’єкти давньоруського, монгольськолитовського і козацького періодів. Отримані вагомі матеріальні свідчення неспроможності теорії Погодіна–Соболевського стосовно гаданого запустіння Подніпров’я після навали Батия, простежено розвиток структурної ланки, визначеної формулою «місто центр сільськогосподарської округи».

Впродовж 1986–2005 рр. Григорівський загін, а на фінальній стадії Канівська і Трахтемирівська експедиції студіювали ділянку узбережжя Дніпра між Трахтемировом і Бучаком довжиною близько 20 км. Було обстежено 4 городища, 19 селищ, 3 могильники і майданчик монастиря давньоруського часу, виявлено десятки пам’яток інших періодів. На шести поселеннях проведено розкопки загальною площею близько 10.000 кв.м. Найбільш досліджене багатошарове поселення в ур. Чернече біля с. Григорівка, яке розкопувалось у 1986–1989 рр. і де на площі 2.080 кв.м було зафіксовано численні житла та інші споруди, ями, залізоробне і гончарне горна, більшість з яких вкладається у рамки ХІ–ХІІІ ст. Поруч із поселенням на площі 380 кв.м розкопано частину синхронного ґрунтового могильника.

dde8 300х185 dde4 300х185 dde7 300х185

Серед інших робіт експедиції вивчення разом з колегами з Казані шляху БулгарКиїв у 1989–1991 рр. (О. П. Моця), суцільне обстеження з метою паспортизації пам’яток території Рокитнянського району Київської області. у 1993 р. (О. П. Моця), розкопки складених городищем, селищем та могильником комплексів у Буках у 1989 р. (П. М. Покас) та в Зеленому Гаї у 1994 р. (О. П. Моця), розкопки давнього Василева у 1984 р. (Р. С. Орлов) тощо. Науковці експедиції досить тісно співпрацювали з колегами, які вивчали сільські осередки території Київської (О. В. Сєров), Чернігівської (О. В. Шекун, О. М. Веремейчик), Галицько-Волинської (В. Г. Оприск) земель та інші.

У різні роки в складі експедиції крім уже згаданих очільника та керівників загонів працювали в Автуничах А. О. Козловський, О. В. Пархоменко, Л. І. Виногродська, П. М. Покас, А. П. Томашевський, І. А. Готун, А. В. Петраускас, Л. В. Шевцова, В. К. Козюба, в Григорівці Л. І. Виногродська, П. М. Покас, А. В. Таєвська, В. К. Козюба, у Пороссі Л. І. Іванченко та інші.