На розкопі, що досліджується в межах українсько-польського дослідницького проєкту (співкерівник проєкту – співробітник Осередку міждисциплінарних археологічних досліджень Інституту археології та етнології Польської академії наук (Варшава) доктор Альфред Твардецький; керівники розкопу – науковий співробітник відділу античної археології Інституту археології НАН України кандидат історичних наук Марія Новиченкова та співробітник факультету археології Варшавського університету доктор Пьотр Яворський), відкрили великий житлово-господарський комплекс найпізнішого періоду існування Ольвії, кінця IV – початку V століття н.е. (розкоп Р-23). Цей комплекс складався з низки приміщень або окремих споруд, що мали житлове й господарське призначення (зафіксовано сліди їх руйнування), і кількох ям (рис.1). Вдалося дослідити частково збережене приміщення, ретельно вимощене підігнаними черепками (рис.2). Серед знахідок відзначаються роговий гребінь черняхівського типу та срібний денарій римського імператора Каракали (211–217 рр.) (рис.3), за часів правління якого Ольвія, як вважається, входила до складу римської провінції Нижня Мезія. По закінченні робіт розкоп було законсервовано (рис.4) для продовження детального вивчення цього важливого історичного періоду в історії Ольвії наступного року.

Рис.1. Загальний вигляд із півдня розкопу Р-23, на якому розкрито житлово-господарський комплекс найпізнішого етапу існування Ольвії

Рис.2. Частина приміщення з череп’яним мощенням

Рис.3. Денарій імператора Каракали

Рис.4. Консервація розкопу Р-23. На передньому плані (зліва направо): кандидат історичних наук Марія Новиченкова, доктор Альфред Твардецький і доктор Пьотр Яворський

У межах українсько-німецького дослідницького проєкту (співкерівник проєкту – професор Університету імені Мартіна Лютера (Халле-Віттенберг, ФРН) Йохен Форнасьє; керівник розкопу – науковий співробітник відділу античної археології Інституту археології НАН України кандидат історичних наук Олександр Кузьміщев) здійснювалися дослідження передмістя Ольвії (розкоп П-2). Тут другий сезон поспіль вивчалася велика заглиблена споруда культового призначення з матеріалами від кінця VІ до останньої третини V століття до н.е. Зольні нашарування у засипі споруди (рис.5) разом зі знахідками в них свідчать про їхній ритуальний характер. Споруду викопано у материковій глині, котлован містив значну кількість нерівних «сходинок», що амфітеатром спускалися до долівки (рис.6). Серед зольних нашарувань було відкрито поховання собаки (рис.7–8). Такі поховання характерні для античних культових об’єктів. У засипі відкрито також значну кількість різноманітного столового посуду – як довізного, так і місцевого виробництва, а також амфорної тари (рис.9).

Рис.5. Культовий комплекс у південній частині передмістя (розкоп П-2), загальний вигляд із сходу

Рис.6. Дослідження зольних нашарувань культового комплексу

Рис.7. Професор Йохен Форнасьє розчищає поховання собаки

Рис.8. Поховання собаки

Рис.9. Робота з артефактами на розкопі. Зліва направо: молодший науковий співробітник відділу античної археології Інституту археології НАН України Аліса Семенова, кандидат історичних наук Олександр Кузьміщев, професор Йохен Форнасьє

Окреме завдання цього ж проєкту – перевірка аномалій, визначених георадарною розвідкою на схилах Терасного міста (розкоп Т-4), в його південній частині (керівник розкопу – науковий співробітник відділу античної археології Інституту археології НАН України кандидат історичних наук Ірина Шейко). Тут площу досліджень було розширено. Дослідження встановили, що культурний шар схилу у верхній частині формувався за рахунок викидів ґрунту під час будівельних робіт на цитаделі. Саме через це у верхніх шарах зафіксовано значну кількість завалів із дрібного каменю (рис.10) та вкрай високу насиченість керамічними матеріалами, які дають весь хронологічний діапазон існування Ольвії – від першої половини VІ століття до н.е. до початку V століття н.е. (рис.11). Слід відзначити деталь інтер’єру – мармуровий карниз, характерний для житлових і громадських споруд часів перебування в Ольвії римського військового гарнізону (рис.12). Такі карнизи характерні для римської будівельної техніки, поширеної у провінціях Римської імперії.

Рис.10. Загальний вигляд ділянки Т-4 із заходу. Кандидат історичних наук Ірина Шейко (стоїть у центрі) пояснює студентам послідовність фіксації культурних нашарувань

Рис.11. Кандидат історичних наук Вікторія Котенко розбирає зі студентами керамічні знахідки

Рис.12. Мармуровий інтер’єрний карниз

На некрополі (керівник розкопу – молодший науковий співробітник відділу античної археології Інституту археології НАН України Андрій Івченко) відкрито нову поховальну споруду – підземний склеп, конструкція якого складалася з похилого дромосу (входу у вигляді видовженого вузького коридору) та трапецієподібної у плані поховальної камери. Висота склепіння камери сягала 1 м, стінки камери та підлога обмазані вапняковим розчином. Усю споруду вирізано у глиняному масиві на глибину 3 (дромос) – 3,5 (камера) м від рівня сучасної денної поверхні. Вхід до камери було перегороджено кам’яною стінкою-закладом (рис.13). Поховальна споруда постраждала від пограбування, що відбулось у давнину. Під час розкопок вдалося простежити, що грабіжники проникли до камери через зруйнований заклад невдовзі після поховання; небіжчика разом із супровідним поховальним інвентарем витягли назовні – ймовірно, через щедро прикрашений одяг. Від поховання збереглися лише залізні цвяхи з дерев’яного помосту, на який поклали небіжчика, та понад сотня різноманітних намистин і підвісок, що ними оздобили покійного та його одяг, – намистини з янтарю, сердоліку, агату, гагату, гірського кришталю й численного бісеру зі скляної пасти. До убору входили два мініатюрні скарабеї з пасти та халцедону і двосторонній мініатюрний топорик-лабрис із янтарю (рис.14). У дромосі було знайдено половину червонолакової чашечки, яка додала інформації про час поховання І століттям н.е. Зазвичай, такі поховання притаманні сарматам, які мешкали тоді в Ольвії.

Рис.13. Архітекторка, доцент Харківського національного університету будівництва та архітектури кандидат архітектури Ірина Снітко заміряє вхід до поховальної камери підземного склепу

Рис.14. Намистини та підвіски з поховання

Крім наукових розкопок, на базі НІАЗ «Ольвія» НАН України розпочалася реалізація науково-дослідних робіт молодих учених НАН України на 2021–2022 рр. «Сировинна база як фактор розвитку гончарства античних центрів Північно-Західного Причорномор’я (Ольвія та Березань)». Виконавці цього проєкту – наукові співробітники відділу античної археології Інституту археології НАН України кандидати історичних наук Вікторія Котенко (керівник) та Ірина Шейко. Дослідження проводяться спільно з науковим співробітником сектору палеогеографії Інституту географії НАН України кандидатом географічних наук Анатолієм Кушніром. У межах першого етапу міждисциплінарного пошуку здійснено польові дослідження відкладів природних відслонень в Ольвії та низки поселень хори (рис.15), а також на о. Березань (античний Борисфен), підготовлено їх детальну макроморфологічну характеристику й відібрано зразки для мікроморфологічного, мінералогічного та гранулометричного аналізів (рис.16). Результати досліджень дозволять вивчити потенційну сировинну базу для виготовлення кераміки в античних центрах Північно-Західного Причорномор’я й отримати новітню інформацію про розвиток економіки регіону за античної доби.

Рис.15. Кандидат історичних наук Вікторія Котенко та кандидат географічних наук Анатолій Кушнір вивчають відклади природних відслонень поблизу Ольвії

Рис.16. Відбір зразків ґрунту для аналізів. Зліва направо: кандидат історичних наук Вікторія Котенко, кандидат історичних наук Ірина Шейко, кандидат географічних наук Анатолій Кушнір

Наступного польового сезону наукові археологічні дослідження Ольвії планується продовжити.

Окремо про результати липневих робіт Ольвійської міжнародної археологічної експедиції Інституту археології НАН України читайте в одному з наших попередніх матеріалів.

*     *     *

У складі Ольвійської археологічної експедиції 2021 року працювали два доктори й одинадцять кандидатів наук (історичних і біологічних), ще вісім кандидатів наук із різних спеціальностей працювали як волонтери. Ольвійська експедиція – традиційна база проходження археологічної практики студентів закладів вищої освіти: Львівського національного університету імені Івана Франка (керівник – кандидат історичних наук, доцент Анастасія Баукова), Луганського національного університету імені Тараса Шевченка у м. Старобільськ (керівник – асистент Євгенія Шевцова), Київського національного університету імені Тараса Шевченка (керівник – член-кореспондент НАН України Алла Буйських), Бердянського державного педагогічного університету (керівники – кандидат історичних наук, доцент Валентина Папанова й аспірант Олексій Короткий), а також учнів та слухачів Харківського наукового ліцею-інтернату «Обдарованість» Харківської обласної ради, комунального закладу «Школа мистецтв» і Громадської організації «Українська античність» у м. Харків (керівники – кандидат історичних наук Михайло Фомін та викладач Наталія Піщуліна). Крім того, в експедиції працювали численні волонтери з України, передовсім студенти-старшокурсники й випускники згаданих вишів, а також багаторічні віддані Ольвії учасники минулорічних експедицій з Києва, Дніпра, Кропивницького, Харкова, Львова, група волонтерів із Бердянського археологічного товариства «Ольвія-Арго», студенти Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка (керівник – Андрій Мартинов) та старшокурсники Харківської академії мистецтв, фахівці-археологи з Національного музею історії України (завідувач сектору кандидат історичних наук Сергій Діденко й завідувачка відділу археології Ольга Пукліна), які здійснили наукове опрацювання низки відкритих артефактів (рис.17). Цього сезону експедиція приймала й волонтерів із Польщі та Ізраїлю. Загалом за два місяці польових досліджень, крім наукового штату Інституту археології НАН України, в Ольвійській експедиції працювало 190 практикантів і волонтерів.

Завідувачка відділу археології Національного музею історії України Ольга Пукліна вивчає намистини зі склепу

Матеріали опублікували: Прес-служба НАН України