Фахівці неодноразово звертали увагу на своєрідні археологічні мікрорайони, що утворюють унікальні археологічні території, а також на необхідність вироблення системи правових підходів для збереження і відродження історико–культурного надбання у вигляді функціонування пам’яток в сучасному соціокультурному середовищі. Повною мірою це стосується і групи пам’яток різних епох поруч Ходосівки, а також невідкладних завдань, частина із яких на сьогоднішній день може вважатися вирішеною.

Непересічний комплекс городищ, селищ, стоянок, могильників на південь від Києва складається з понад 30 об’єктів культурної спадщини: Великого Ходосівського городища доби раннього заліза («Круглик») — пам’ятки національного значення, городища «Кругле» скіфського, зарубинецького, києво–руського часу у його складі, валів ранньозалізної доби і давньоруської періоду, що становили із городищами одну систему оборони; пункту часів мезоліту — XVII–XVIII ст. між Ходосівкою і Лісниками; селища Ходосівка–Рославське давньоруського і монгольсько–литовського періодів та ще низки пам’яток. Значення цієї групи об’єктів далеко не обмежується масштабами області, що відзначено неодноразово.

Елементи комплексу привертали увагу ще з XIX ст., на початку XX ст. місцевість на предмет наявності пам’яток археології обстежено у зв’язку з перспективою промислового освоєння. Згодом на окремих об’єктах проведено стаціонарні роботи, місцями — доволі масштабні. З 2003 р. комплексну програму збереження і вивчення пам’яток мікрорегіону втілює Північна постійнодіюча археологічна експедиція ІА НАН України.

Потенціал археологічних об’єктів доповнюють пам’ятки науки і техніки (інженерні споруди недобудованої залізниці початку XX ст.), етнографії (забудова навколишніх сіл), героїчної оборони Києва (споруди та меморіали Київського укріпрайону).

Місцезнаходження пам’яток комплексу серед мальовничих природних ландшафтів та їх участь у формуванні ландшафтів історичних, розташування на території чи поруч відомих пам’яток природи дозволяє реалізувати комплексну програму збереження та використання історико–культурного та природного потенціалу.

Фахівці Інституту розробили концепцію створення тут охоронюваної археологічної території, підтриману Київським обласним центром охорони пам’яток історії, археології та мистецтва, Держслужбою охорони культурної спадщини, Інститутом держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, НДІ пам’яткоохоронних досліджень Міністерства культури України, Центром пам’яткознавства НАН України та УТОПІК, Українським товариством охорони пам’яток історії і культури, Національною спілкою краєзнавців та інших.

Втілення проекту, як це пропонували фахівці для аналогічних осередків, спрямоване на розвиток кількох напрямків:

— науково–дослідницького (вивчення пам’яток археологічним, історичним та іншими методами; розробка проблематики з питань репрезентованих культур та епох, з історії регіону й мікрорегіону; організація наукових досліджень округи; проведення семінарів та конференцій із означеної проблематики; видання наукових та науково–популярних праць; створення експозиції та фондів за матеріалами робіт, бази натурних реконструкцій давніх об’єктів, процесів та технологій);

— пам’яткоохоронному (збереження пам’яток в історико–ландшафтному контексті та культурних нашарувань на них; проведення крім планомірного вивчення охоронних досліджень ділянок, яким загрожує руйнування внаслідок дії природних чи господарських чинників; охорона пам’яток історії; охорона рідкісної рослинності в межах пам’яток);

— експозиційному (відображення найдавнішої історії регіону, результатів вивчення комплексу і пам’яток округи; накопичення фондів; побудова елементів експозиції музею просто неба і ділянок музеєфікованих об’єктів; створення реконструкцій з введенням їх елементів до експозиції; створення експозиційних об’єктів нової та новітньої історії — пам’ятки промислової історії й архітектури — недобудована залізниця; пам’яток героїчної оборони Києва — в рамках Музею «Пояс бойової слави міста–героя Києва»; проведення виставкової діяльності);

— культурно–освітньому і виховному (пропаганда знань про комплекс в лекційній та екскурсійній роботі, засобах масової інформації, у видавничій діяльності; організація виставок; залучення до досліджень та пам’яткоохоронних заходів молоді; проведення польових семінарів в рамках студентської практики, залучення школярів — слухачів археологічних гуртків; надання методичної допомоги викладачам шкіл для проведення уроків історії та краєзнавства; залучення громадян до археологічного туризму; створення умов для участі загалу в дослідженні та охороні пам’яток; інформування населення про результати досліджень, в т. ч. шляхом участі у святах);

— господарському (впровадження пам’яткоохоронних засад у ведення господарської діяльності на комплексі; використання вивчених ділянок для створення інфраструктури по обслуговуванню комплексу та його відвідувачів; залучення суб’єктів усіх форм власності до співпраці по розбудові і дослідженню пам’яток, створенню сфери обслуговування та туризму).

Частина питань уже вирішена Інститутом археології НАН України, зокрема — Північною постійнодіючою експедицією, яка із залученням позабюджетних коштів досліджує комплекс з 2003 р. Обмежене фінансування не дає змоги створити тут науковий осередок, гідний масштабів згаданих городищ, поселень, інших об’єктів культурної спадщини. В той же час, приватизаційні процеси, передача земель суб’єктам господарювання становить загрозу для елементів комплексу, а питання надання йому пам’яткоохоронного статусу охоронюваної археологічної території ще чекає свого вирішення.

Потенціал комплексу високо оцінили місія ООН на чолі з резидентом–координатором системи ООН п. Френсісом М. О’Доннеллом, секретар міжнародної асоціації музеїв просто неба та експериментальної археології EXARC п. Р. Пардикупер, група фахівців на чолі з професором О. Субтельним, на пам’ятках комплексу проведено другий, давньоруський, етап прес-туру «Історія України. Нові факти» для провідних вітчизняних ЗМІ і Прес–день Олени Вінницької. Про комплекс студією УТР знято науково–популярний фільм, групою митців — художній, співробітники експедиції взяли участь у підготовці низки публіцистичних та науково-популярних теле- і радіопередач, матеріалів у електронних і друкованих засобах масової інформації.

До реалізації проекту залучені співробітники експедиції, викладачі та волонтери і студенти–практиканти Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, Київського національного університету імені Тараса Шевченка та інших вищих навчальних закладів.

Партнери проекту — підприємство «Хутір Ясний», Міжнародний благодійний фонд Олександра Фельдмана.

Керівник проекту: к.і.н., н.с. відділу давньоруської та середньовічної археології ІА НАН України Ігор Анатолійович Готун.