У формулюванні назви проекту його виконавці не виступають ні авторами, ні навіть першопрохідцями: науково–технічний прогрес, суспільний розвиток, культурний поступ давно зумовили необхідність формування нових підходів до вивчення національного культурного надбання, на що провідні вітчизняні й зарубіжні фахівці звертали увагу вже не раз. Традиційний шлях «польові дослідження — післяпольове опрацювання — публікація результатів» теж уже не завжди відповідає вимогам часу, тому повсюдно в археологічній науці з’являються нові підходи. В окремих випадках вони пов’язані із застосуванням новітніх методик на польовому і лабораторному етапах, в інших — із залученням засобів суміжних дисциплін, та найперспективнішим, хоч і доволі складним у реалізації, слід вважати комплексний підхід, де, залежно від специфіки об’єкта, археологічні дослідження поєднуються з експериментальним вивченням, палеоприродними студіями, роботою з охорони пам’яток тощо.

Найперспективнішим можна вважати напрямок, де всебічне, в силу можливостей, вивчення об’єкта досліджень і заходи з його охорони набувають виразнішої соціальної спрямованості. Використання пам’яток історії та культури було передбачене навіть у назві базового пам’яткоохоронного закону радянського періоду, та й у нормах чинних актів суверенної України відповідні положення присутні. Водночас популяризація здобутків науковців, передусім — через фінансові проблеми, дещо відходить на другий план, хоч її затребуваність суспільством добре ілюструє один факт. Установлені навколо поселення між Ходосівкою та Лісниками охоронні знаки були сприйняті як рекламні щити (і це не на міжобласній трасі, а на дорозі між кількома селами) і експедиція іноді протягом одного дня приймала не одну групу відвідувачів, які вже «побачили Колізей та піраміди в Єгипті» і, відповідно, хотіли долучитись також і до таємниць вітчизняної історії.

Розташування розкопів і базового табору експедиції серед мальовничих ландшафтів правого корінного берега Дніпра, поруч з відомими природоохоронними осередками (НПП «Голосіївський», ботанічний заказник загальнодержавного значення «Лісники» тощо) та в оточенні візуально виражених пам’яток археології (фортифікації ходосівських городищ «Велике» і «Кругле»), історії (різнотипні довготривалі та польові споруди Київського УР), науки і техніки (інженерні об’єкти недобудованої залізниці початку XX ст.), а також неподалік Національного музею народної архітектури та побуту України дозволило розробити і успішно апробувати спочатку в рамках літньої польової практики студентів, згодом — на прохання адміністрації навколишніх шкіл для районних семінарів вчителів історії та київщинознавства, а зрештою — для гостей експедиції і загалом бажаючих кілька екскурсійних маршрутів з відвідання визначних об’єктів культурної спадщини краю.

Дослідивши низку неординарних слов’яно-руських об’єктів та опрацювавши дані щодо тих із них, котрі не були виявлені в ході власних розкопок, співробітники експедиції започаткували експериментальне дослідження давніх об’єктів, ремесел і технологій. Та суто академічний спочатку інтерес переріс у фактично перший в Україні початок реалізації комплексного відтворення матеріальної культури давньоруського села (будівель, ремесел та промислів, побутових предметів), що в перспективі дозволить з урахуванням останніх досягнень науки створити музей–скансен «Давньоруське село» із діючими експонатами. Виконуються роботи співробітниками Інституту, які вже мають досвід експериментальних студій, розпочавши їх у 2003 р. (а окремі напрямки — з 2000 р.). Успішні результати було отримано в галузі моделювання гончарства, чорнометалургійної спреви, лісохімічних промислів, бортництва, ведуться роботи по відтворенню слов’янського домобудівництва.

Суттєво, що певні технології, відтворені в межах експериментальних робіт, можуть мати практичне застосування, а виконання проекту матиме важливе наукове, навчальне, пам’яткоохоронне, просвітницьке, туристичне значення, а також сприятиме культурному і державно–патріотичному вихованню.

Таким чином, у результаті розробки вказаних напрямків робіт загальна суть проекту «Функціонування археологічної пам’ятки в сучасному соціокультурному середовищі» сформувалась як:

• польові і післяпольові дослідження, де крім власне наукового результату експедиція виступає об’єктом експозиції своєрідного музею просто неба; при цьому, за умови організації охорони території розкопів, можлива консервація залишків певних об’єктів з їх музеєфікацією шляхом створення павільйонів над певними частинами розкопу з інформативними об’єктами (див. проект Багатошарове поселення між Ходосівкою та Лісниками) у рамках відповідного археопарку;
• пам’яткоохоронна робота, що включає встановлення охоронних знаків, виготовлення облікової документації на пам’ятки у складі комплексу, розробку наукової концепції комплексу як спочатку — охоронюваної археологічної території, а згодом — заповідника, заповідної території тощо;
• експонування знахідок у рамках тимчасової виставки (див. проект Старожитності між Ходосівкою і Лісниками: виставка археологічних матеріалів Північної експедиції), а в перспективі — і в музейному закладі в рамках проекту Ходосівський археологічний комплекс;
• перетворення експедиційного майданчика натурних реконструкцій у елементи скансену «Давньоруське село»;
• екскурсійна діяльність не лише у вигляді відвідування розкопів чи майданчика натурних реконструкцій, а й загалом на об’єктах комплексу;
• широка робота з поширення знань про пам’ятки комплексу та їх популяризації.

Значна частина означених завдань (організація виставки, розробка та апробація екскурсій, експериментальні дослідження, підготовка низки наукових праць, встановлення охоронних знаків на поселенні між Ходосівкою та Лісниками, підготовка облікових карток та паспортів 12 пам’яток, розробка концепції «Ходосівського археологічного комплексу» активне пропагування знань про комплекс (див. Північна постійнодіюча археологічна експедиція ІА НАН України) виконана, водночас частина робіт на даному етапі призупинена через відсутність відповідного фінансового й матеріального забезпечення та у зв’язку з необхідністю виконання рятівних розкопок.

До реалізації проекту залучені співробітники експедиції, викладачі та волонтери і студенти–практиканти Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Національного університету «Києво-Могилянська академія», ДВНЗ «Переяслав–Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди», Донецького національного університету імені Василя Стуса у м. Вінниця, Житомирського державного університету імені Івана Франка та інших вищих навчальних закладів.

Партнери проекту на певних етапах — підприємства НВО «Будпроектінвест» підприємство «Хутір Ясний», Міжнародний благодійний фонд «Фонд Олександра Фельдмана».

Учасники проекту на різних етапах — О. М. Казимір, А. В. Петраускас, О. А. Коваль.

Керівник проекту: к.і.н., н.с. відділу давньоруської та середньовічної археології ІА НАН України, Ігор Анатолійович Готун.