- Категорія: Експедиції
Гінцівська палеолітична експедиція ІА НАНУ впродовж багатьох років проводить дослідження верхньопалеолітичної стоянки Гінці на р. Удай у Лубенському р-ні Полтавської обл.
Останнім часом було розкопано велику споруду із кісток мамонта (житло № 6).
Разом з розкопками впродовж всього року проводяться дослідження та роботи з подальшої консервації раніше розкопаних жител, які зберігаються in situ у збудованому над розкопом великому ангарі розміром
25 х 40 м.
Ці заходи мають на меті подальшу музеєфікацію цієї унікальної археологічної пам’ятки.
Розкопані за новітніми європейськими методиками житла з кісток мамонтів стоянки Гінці є унікальними археологічними об’єктами палеоліту Східної Європи.
Керівники експедиції: ст.н.с. відділу археології кам'яного віку, к.і.н. Л.А. Яковлева та французький археолог Франсуа Джінджан
- Категорія: Експедиції
Нижньопалеолітична експедиція ІА НАНУ (раніше — Меджибізька палеолітична експедиція ІА НАНУ) продовжує започатковані в 2008 р. дослідження нижнього палеоліту поблизу смт Меджибіж Летичівського р-ну Хмельницкої області.
В 2016 році спільно з Державним історико-культурним заповідником “Межибіж” вивчалися нижні культуровмісні горизонти (V та VI шари) багатошарової пам’ятки Меджибіж А, що ймовірно корелюються з широкинським етапом. Тут виявлено колекцію кам’яних виробів, що свідчать про олдованський, гальковий, характер індустрій пам’ятки. В її околицях виявлено та розпочато дослідження ще кількох пунктів з рештками фауни (Ласкарєва) та масовими колекціями нижньопалеолітичних виробів (Головчинці).
На місцезнаходженні Головчинці-1 кам’яні знаряддя знайдені у сформованих не менш ніж 900—
1200 тис. років тому викопних субаеральних ґрунтах широкинського етапу та фаціях, що безпосередньо їм передують.
Таким чином, місцезнаходження Меджибіж та Головчинці наразі є найдавнішими пам’ятками нижнього палеоліту України на територіях на схід від Карпат. Археологічні рештки наймолодших епізодів заселення датуються тут близько 400 тис., найдавніших — близько
1,2 млн. років тому.
В роботах експедиції традиційно брали участь фахівці-четвертинники з різних науково-дослідних установ України. Були відібрані зразки ґрунтів, археологічні і геологічні зразки для опрацювання в лабораторіях України та зарубіжжя.
Польові дослідження 2016 р. частково підтримувалися НАНУ-PICS 3-16.
Керівник експедиції: д.і.н. В.М. Степанчук
- Категорія: Експедиції
Волинська експедиція ІА НАНУ у 2015 р. здійснювала об’їзд відомих і пошуки нових стоянок фінального палеоліту, мезоліту та неоліту у Рівненському Поліссі по річкам Горинь, Прип’ять, Стоход.
З метою порятунку цінних артефактів на стоянках, фактично знищених природними факторами, здійснювався збір підйомного матеріалу, зокрема шляхом пересівання верхнього шару ґрунту через сито.
Особливо численні і цінні матеріали здобуто на стоянках Нобель І-3, Переволоки 4. Також експедицією на значній площі розкопано відому ранньонеолітичну стоянку Крушники, розташовану на р. Уж у Народичському р-ні Київської обл.
Отримана тут виразна колекція крем’яних виробів та кераміки проливає світло на ранні етапи неолітизації Київщини.
Керівник експедиції: д.і.н., проф. Л.Л. Залізняк
- Категорія: Експедиції
Овруцька палеолітична експедиція ІА НАНУ у 2016 р. провела обстеження відомих і пошуки нових стоянок кам’яної доби на Овруцькому кряжі в межах Овруцького р-ну Житомирської обл.
Шурфуванням та зборами підйомного матеріалу обстежено сім стоянок, раніше відкритих Житомирською експедицією ІА НАНУ під керівництвом А. П. Томашевського, а також відкрито нову показову стоянку Келембет.
В результаті проведених робіт отримані яскраві матеріали, узагальненню яких присвячено кілька статей. Однотипні фінальнопалеолітичні пам’ятки Овруччини об’єднані в окремий овруцький локальний варіант епігравету, що датується фінальним палеолітом (14–12 тис. р. тому).
Особливо численні і цінні матеріали здобуті на стоянках Желонь, Келембет, Козулі.
Керівник експедиції: д.і.н., проф. Л. Л. Залізняк
- Категорія: Експедиції
Новомиргородська експедиція Інституту археології НАН України разом з Археологічною експедицією НаУКМА з 2006 р. веде багаторічні дослідження палеолітичних пам’яток у басейні р. Велика Вись в межах Новомиргородського р-ну Кіровоградської обл. Зокрема, досліджується двошарова мустьєрська стоянка Андріївка 4, для якої одержано радіокарбонову дату близько 40 тис. р. тому.
Унікальним археологічним об’єктом стоянки є похований яр, який неандертальці схоже використовували в якості примітивного житла.
Експедицією тривалий час розкопуються стоянка ранньої пори верхнього палеоліту Коробчине-Курган, унікальна селетська стоянка Вись, граветські стоянки Троянове 4А, 4В, Озерове.
Багаторічними роботами експедиції відкрито і досліджено новий, раніше невідомий науці регіон палеолітичних стоянок, яскраві матеріали яких суттєво збагатили палітру палеолітичних пам’яток Східної Європи і лягли в основу періодизації палеоліту Центральної України.
У роботі експедиції активну участь беруть співробітники відділу к.і.н. Д.О. Вєтров та О.І. Нездолій.
Керівник експедиції: д.і.н., проф. Л.Л. Залізняк
- Категорія: Відділ археології кам’яної доби
Виникнення символічно обумовленої поведінки у Східній Європі |
- Категорія: Відділ археології кам’яної доби
 |
Новомиргородська експедиція ІА НАНУ |
 |
Овруцька палеолітична експедиція ІА НАНУ |
 |
Волинська експедиція ІА НАНУ |
| |
Нижньопалеолітична експедиція ІА НАНУ |
 |
Гінцівська палеолітична експедиція ІА НАНУ |
|
|
|
|
|
|
|
|
- Категорія: Відділ археології кам’яної доби
Повна назва:
Українсько-французький проект «Виникнення символічно обумовленої поведінки у Східній Європі»
(НАН України — CNRS; PICS-NASU, 2015—2017)
Резюме:
Мета проекту:
Керівники проекту:
керівник проекту з українського боку — д.і.н. В. М. Степанчук
керівник проекту з французького боку —
- Категорія: Відділ археології кам’яної доби
Повна назва:
Дослідницький проект «Найдавніші палеолітичні стоянки України в контексті початкової колонізації Європи» (ДФФД, 2017)
Резюме:
Мета проекту:
Керівники проекту: д.і.н. В. М. Степанчук
- Категорія: Відділ археології кам’яної доби
Повна назва:
Українсько-французький проект «Дослідження та реконтрукція жител із кісток мамонта Гінцівської стоянки» (ІА НАНУ — CNRS UMR 7041, 2017—2019).
Резюме:
Мета проекту:
Керівник проекту: д.і.н.
Виконавці: проф. Ф. Джінджан (Сорбонський Університет), к.і.н. Л. А. Яковлева (ІА НАНУ), д-р А. М. Муань (Музей людини у Парижі), д-р І. Егельс (Центр національних досліджень Франції).
- Категорія: Відділ археології кам’яної доби
Повна назва:
Міжнародний проект «Фотограмметрична pеконструкція 3Д жител із кісток мамонта Гінцівської палеолітичної стоянки» (2014–2018)
Резюме:
Мета проекту:
Керівники проекту:
Виконавці —проф. Ф. Джінджан, к.і.н. Л. А. Яковлєва, д-р А. М. Муань (Музей людини у Парижі)
- Категорія: Відділ археології кам’яної доби
Повна назва:
Японсько-український проект з вивчення відбитків культурних рослин на кераміці неолітичного та енеолітичного часу з Правобережної України
(ІА НАНУ — університет Мейджи, Токіо, Японія, 2016—2018)
Резюме:
Мета проекту:
Керівники проекту:
Керівник — д-р Е. Ендо (Центр дослідження обсидіану та кременю університету Мейджи), координатор від України — к.і.н. О. О. Яневич (ІА НАНУ), учасник — к.і.н. Д. Л. Гаскевич (ІА НАНУ)
Cайт проекту:
- Категорія: Відділ археології кам’яної доби
Повна назва:
Міжнародне співробітництво з вивчення використання неолітичної кераміки території України за хімічним аналізом залишків органічних речовин (ліпідів) в рамках міжнародного проекту «Інновація, розповсюдження та використання кераміки в Північно-Західній Євразії» (ERC AG 695539). 2017—2021
Резюме:
Мета проекту:
Керівники проекту:
Керівник — проф. К. Херон (Британський Музей), координатор від України — к.і.н. Д. Л. Гаскевич (ІА НАНУ).
Cайт проекту:
- Категорія: Відділ археології кам’яної доби
Хронологічні рамки досліджуваних відділом наукових проблем охоплюють часовий проміжок від 1 млн. років до 6 тис. років тому.
На цей період припадає становлення таких складових людського суспільства як сім’я, община та плем’я, релігія і мистецтво, основи відтворюючого господарства. Відтак, тематика, охоплена дослідженнями співробітників відділу, є невід’ємною складовою глобальних питань антропо- та соціогенезу, поширення землеробства та скотарства, формування культурно-генетичного субстрату великих мовних спільностей. Для їх розв’язання первісні пам’ятки України мають ключове значення, адже вони лежать в зоні контактів населення кількох культурно-історичних провінцій кам’яної доби – атлантично-балтійської, анатолійсько-балканської, каспійсько-кавказької та степової.
Виявлення, вивчення цих пам’яток визначають основні напрямки роботи відділу:
– створення джерельної бази проблематики в процесі польових досліджень;
– введення в науковий обіг нових добутих розкопками джерел;
– вивчення шляхів первинного заселення території регіону у ранньому палеоліті;
– вивчення ранньої пори верхнього палеоліту часів співіснування в Європі класичних неандертальців з ранніми Homo sapiens;
– розробка проблем періодизації та культурної диференціації палеоліту Центральної, Північної та Західної України;
– дослідження унікальних жител з кісток мамонтів на стоянці Гінці;
– вивчення проблеми господарської адаптації верхньопалеолітичних мисливців степової України;
– вивчення духовної культури (мистецтва та вірувань) населення України доби верхнього палеоліту та мезоліту;
– розробка проблеми «неолітичної революції» на території України із застосуванням сучасних методів природничих досліджень.
Крім власне дослідницьких робіт діяльність відділу здійснюється і за іншими важливими напрямками:
– підготовка періодичного видання «Кам’яна доба України»;
– співпраця з Національним університетом «Києво-Могилянська академія» з підготовки нового покоління українських археологів;
– підготовка через аспірантуру фахівців з проблематики археології кам’яної доби, надання методичної допомоги здобувачам у написанні кандидатських та докторських дисертацій;
– координація зусиль археологів, які ведуть польові дослідження пам’яток кам’яної доби на території України;
– рецензування поданих до Польового комітету Інституту археології НАНУ наукових звіти про дослідження пам’яток кам’яного віку;
– проведення заходів, спрямованих на охорону та популяризацію пам’яток кам’яної доби.
- Категорія: Відділ археології кам’яної доби
Відділ археології кам’яної доби є провідною установою в галузі археології палеолітичної, мезолітичної та неолітичної доби України. Він координує вивчення цієї проблематики, визначає та формулює стратегію і тактику польових досліджень пам’яток кам’яного віку в межах усієї країни, бере участь у підготовці до друку профільного видання ІА НАНУ «Кам’яна доба України».
Співробітники відділу вивчають широкий спектр актуальних проблем кам’яної доби від появи на території України найдавніших людських істот близько 1 млн. років тому до кінця неолітичної доби 6 тис. років тому. Вони поповнюють джерельну базу археологічних знахідок, із залученням сучасних теоретико-методичних розробок узагальнюють результати регіональних досліджень, у співпраці з фахівцями суміжних з археологією природничих дисциплін вивчають складні теоретичні проблеми найдавнішого минулого України.
Завідувач відділу: Залізняк Леонід Львович
Учений секретар: Нездолій Олександр Іванович
- Категорія: Відділ археології кам’яної доби
Україна — одна з найбагатших на пам’ятки кам’яної доби країна Східної Європи, що зробило її своєрідним полігоном для вивчення найдавнішого минулого Східної Європи для кількох поколінь не тільки українських, але й російських і польських археологів, колег з далекого зарубіжжя. Не випадково саме в Україні біля м. Лубни у 1873 р. була відкрита перша в Російській імперії палеолітична стоянка Гінці, вивчення якої заклало підвалини палеолітознавства Східної Європи. Закономірним наслідком тривалих досліджень стоянок кам’яної доби в Україні стало формування київської школи дослідників епохи каменю. Її осереддям протягом останніх десятиліть є відділ археології кам’яного віку Інституту археології НАНУ, який успадкував традиції, започатковані патріархами українського палеолітознавства — В. В. Хвойкою, М. Ф. Біляшівським, Ф. К. Вовком, П. П. Єфименком.
У 1920-і рр. справу фундаторів київської школи археологів кам’яної доби продовжили М. Я. Рудинський, М. О. Макаренко та інші київські археологи. Більшість iз них працювали в структурі Всеукраїнського археологічного комітету (ВУАК), створення якого стимулювало археологічні дослідження в Україні. Надалі українське палеолітознавство розвивалося в стінах заснованого в 1934 р. Інституту історії матеріальної культури, від 1938 р. — Інституту археології АН УРСР.
Від 30-х до 1973 р. фахівці з археології кам’яної доби та енеоліту–бронзи концентрувалися в секторах первісної комуністичної формації (1932) та докласового суспільства (1934), а потім у відділі первісного суспільства, створеного 1944 р. У різний час його очолювали відомі археологи-первісники кандидати історичних наук О. Ф. Лагодовська (1944–1949), В. М. Даниленко (1949–1953), А. В. Добровольський (1953–1956), доктори М. Я. Рудинський (1956–1958), члени–кореспонденти АН УРСР С. М. Бібіков (1958–1968), Д. Я. Телегін (1968–1973). Через реорганізацію Інституту 1974 р. з’явився відділ (деякий час сектор) археології кам’яного віку, який по 1990 р. очолював Д. Я. Телегін, потім кандидат історичних наук С. В. Смирнов (1990–2000), а надалі — доктор історичних наук Л. Л. Залізняк.
Важливим чинником, що постійно впливав на історію київської школи дослідників кам’яної доби, зокрема й відділу кам’яного віку Інституту, є персоніфікація розвитку галузі. Мається на увазі актуальна для всієї археології визначальна роль особистого внеску дослідників у розвиток певних напрямів науки.
Вивчення кам’яної доби України здійснювалося за трьома головними напрямами: 1) накопичення джерел; 2) культурна диференціація та періодизація пам’яток на основі типологічно-статистичного аналізу матеріалів; 3) соціально–економічна реконструкція стародавніх суспільств. Київська школа археології кам’яної доби, переважна більшість представників якої була тісно пов’язана з відділом кам’яного віку або його безпосереднім попередником — відділом первісної археології Інституту археології, пройшла кілька етапів історичного розвитку, які фактично були фазами розвитку археології кам’яної доби в Україні.
Період первинного накопичення матеріалу та перших узагальнень.
Піонерами вивчення кам’яної доби, які першими навчилися вирізняти оброблені людиною кремені, були французькі вчені середини ХІХ ст. У другій половині ХІХ ст. ці навички поширилися на інші європейські країни, сягнувши Східної Європи, зокрема України. Провідниками цих французьких новацій в Російській імперії були українці Ф. К. Вовк і П. П. Єфименко.
Первинне накопичення археологічних матеріалів кам’яної доби України охоплює кінець ХІХ — першу третину ХХ ст. Вагомий внесок тут зробили київські дослідники В. В. Хвойка розкопками Кирилівської стоянки, Ф. К. Вовк і його учень П. П. Єфименко сенсаційними знахідками витворів палеолітичного мистецтва на стоянці біля с. Мізин на Десні. М. Я. Рудинський відкрив на Десні цікаві стоянки Кудлаївка та Пісочний Рів, Журавка на Удаї. М. О. Макаренко дослідив і видав відомий Маріупольський могильник. А. В. Добровольський досліджував у Надпоріжжі стоянки Кодак, Кайстрова Балка, Вовчок, Виноградний острів та ін.
Доба первинного накопичення матеріалу завершилася в СРСР у 1930-і рр. серією перших узагальнень щодо кам’яної доби Східної Європи загалом та України зокрема. Перші спроби періодизації кам’яної доби України були зроблені з урахуванням побудов західних дослідників. Маються на увазі періодизації Г. Мортільє та А. Брейля, що спиралися на засади класичного еволюціонізму. За аналогією з європейськими схемами, за принципом стадіальності, була вибудована перша періодизація кам’яної доби України, яку запропонував П. П. Єфименко в монографії 1934 р. «Дородовое общество», двічі (1938, 1953) перевидана під назвою «Первобытное общество». П. П. Єфименко ще в 1924 р. виділив три великі територіально–типологічні групи стоянок Східної Європи: південноруську, західноруську та окську. Цей поділ ліг в основу наступних схем територіально–культурного районування мезоліту Східної Європи, зокрема М. Я. Рудинського (1931).
Повоєнне піднесення археологічних досліджень.
Репресії 30-х рр. і Друга світова війна суттєво загальмували розвиток кам’яної проблематики у Києві. Були репресовані провідні фахівці в галузі археології кам’яної доби — М. Я. Рудинський, М. О. Макаренко, І. Ф. Левицький, Т. Т. Тесля, геолог–четвертинник Г. А. Лепікаш та ін. Кадрову кризу в Україні поглибили воєнні втрати. Частина дослідників опинилася в еміграції (В. М. Щербаківський, М. О. Міллер). Тож у перші повоєнні роки до Києва направили археологів із різних міст Росії. Зокрема, в 1945 р. з Ленінграда до Києва прибув П. П. Єфименко, а в 1955 р. — С. М. Бібіков, які від 1945 до 1968 рр. були директорами Інституту й визначали розвиток усієї української археології, зокрема й кам’яної доби.
Після війни київський центр палеолітознавства значною мірою зберіг наукові традиції, закладені ще на початку ХХ ст. В. В. Хвойкою та Ф. К. Вовком і розвинуті в 20–30‑і рр. М. Я. Рудинським, А. В. Добровольським, І. Ф. Левицьким. Призначений директором Інституту в 1945 р. П. П. Єфименко фактично відродив засновану Ф. К. Вовком київську палеолітичну школу. Він же став одним з фундаторів вітчизняної палеолітичної науки, зокрема ініціював небувалі за розмахом розкопки пам’яток кам’яної доби України — відомих стоянок Осокорівка (І. Ф. Левицький), Амвросіївка (П. Й. Борисковський, І. Г. Підоплічко), Володимирівка, Молодове І і V, Кормань (О. П. Черниш), Мізин, Добраничівка (І. Г. Шовкопляс), Кам’яна Могила (В. М. Даниленко), Пісочний Рів (М. В. Воєводський), Ігрень 8 (А. В. Добровольський), могильників Волоського (В. М. Даниленко), Василівського І і ІІІ (А. Д. Столяр, Д. Я. Телегін), численних неолітичних стоянок на Південному Бузі (В. М. Даниленко), на Дніпрі (М. Я. Рудинський, В. М. Даниленко, О. В. Бодянський), на Сіверському Дінці (Д. Я. Телегін) та ін. Саме в часи керівництва Інститутом П. П. Єфименка розпочалося систематичне вивчення кам’яної доби України, була закладена основа сучасної джерельної бази проблематики, започатковані серійні видання «Археологія», «Краткие сообщения Института археологии АН УССР», «Археологічні пам’ятки УРСР».
Фундаментальна монографія П. П. Єфименка «Первобытное общество» (1953) містить періодизацію палеоліту України, що не втратила актуальності й нині. Важко переоцінити внесок вченого в проблему реконструкції первісного суспільства та способу життя мисливців палеоліту.
За часів П. П. Єфименка, крім досвідчених фахівців старшої генерації (М. Я. Рудинський, А. В. Добровольський), у відділі первісної археології з’явилося нове повоєнне покоління дослідників — В. М. Даниленко, О. П. Черниш, І. Г. Шовкопляс, Д. Я. Телегін, Ю. Г. Колосов. Їх остаточне становлення припало на директорство С. М. Бібікова (1955–1968). Під керівництвом С. М. Бібікова здійснено розкопки печерних мезолітичних пам’яток Гірського Криму Шан–Коба, Фатьма–Коба, Мурзак–Коба, матеріали яких були залучені для розробки концепції кризи мисливського господарства. Масштабні розкопки І. Г. Шовкоплясом великими площами стійбищ мисливців на мамонтів у Подніпров’ї (Мізин, Радомишль, Добраничівка) уможливили реконструкцію общини прильодовикових мисливців. О. П. Черниш після дослідження верхньопалеолітичної стоянки Володимирівка на р. Синюха приступив до вивчення багатошарових палеолітичних пам’яток, започаткувавши львівську школу дослідників палеоліту.
Значних успіхів досягнуто у вивченні неоліту України. Провідним вченим у цій сфері в 1950–1970‑х рр. був В. М. Даниленко, який дослідив численні неолітичні стоянки басейну Середнього Бугу, Надпоріжжя, Київщини, Волоський могильник, гроти та стоянки Кам’яної Могили. На сторінках головної книги свого життя «Неолит Украины» (1969) він заклав концептуальні підвалини культурного поділу та періодизації неоліту України. В. М. Даниленко окреслив також основні культурні явища фінального палеоліту та мезоліту лісостепової та степової України, їх хронологічну послідовність, визначив загальний напрям культурно-історичного розвитку регіону.
Період культуротворення 1970–1980-х рр.
На зламі 60–70-х рр. сталися суттєві зміни в складі відділу та напрямах його наукової діяльності. В 60-і рр. до проблематики підключилася нова генерація дослідників — В. М. Гладилін, В. І. Непріна, С. В. Смирнов, М. І. Гладких. А на початку 70-х рр. на новобудовні кошти до штату Інституту було взято багато молоді: В. О. Степаненко, Л. Л. Залізняк, О. О. Кротова, О. М. Титова, М. Т. Товкайло та ін. Нова хвиля молодих дослідників прийшла у відділ наприкінці 70-х і у 1980-і рр. — Д. Ю. Нужний, В. М. Степанчук, О. О. Яневич, В. Ю. Коєн, Л. А. Яковлева.
Омолодження відділу збіглося з призначенням у 1968 р. нового завідувача — Д. Я. Телегіна, який надавав великого значення польовій археології. За часів його керівництва відділом (1968–1990) пошуки та розкопки стоянок різних періодів кам’яної доби набули неабиякої масштабності по всій Україні. Оминаючи багаторічні та важливі дослідження В. М. Гладиліним найдавнішої в Україні багатошарової стоянки Королево в Закарпатті, який працював в Археологічному музеї, відзначимо доробок Ю. Г. Колосова, який відкрив і розкопав низку багатошарових мустьєрських стоянок у горах Криму: Заскельна V, VI і ІХ, Сари-Кая, Пролом І і ІІ, Кабазі І і ІІ та ін., які входять до золотого фонду вітчизняного та європейського палеолітознавства. Під час цих робіт відбулося становлення нині відомих дослідників середнього палеоліту України В. П. Чабая та В. М. Степанчука.
С. В. Смирнов досліджував мустьєрську стоянку Рихта на Житомирщині та верхньопалеолітичні пам’ятки Надпоріжжя; М. І. Гладких — Добраничівку, Клюси, Межирічі в Подніпров’ї; О. О. Кротова — стоянки Надазов’я та Донбасу (Амвросіївка, Ями, Янісоль, Федорівка).
Вагомі наукові результати отримані під час багаторічних розкопок співробітниками відділу на чолі з Д. Я. Телегіним численних жител на мезолітичній стоянці Ігрень 8 під Дніпропетровськом і Ласпі 7 у Криму. Л. Л. Залізняк здійснив масштабні розвідки в Поліссі. На території п’яти поліських областей від кордону з Польщею до Середньої Десни виявлено сотні мезолітичних стоянок, матеріали яких лягли в основу періодизації мезоліту Полісся. Плідні дослідження багатошарових стоянок Гірського Криму (Мис Трійці, Су-Ат, Дамчі-Кая) здійснив О. О. Яневич.
Неолітичні стоянки Північно–Східної України досліджувала В. І. Непріна, Середнього Подніпров’ я (Романків, Вишеньки) — Д. Я. Телегін і О. М. Титова. Розкопки багатошарових неолітичних пам’яток Середнього Побужжя (Пугач 1 і 2, Ґард 3 і 4) здійснив М. Т. Товкайло.
Від 1980-х рр. активно проявили себе дослідники середнього палеоліту В. М. Степанчук, В. П. Чабай, Ю. В. Кухарчук та верхнього палеоліту — Л. А. Яковлева, а також дослідники верхнього палеоліту й мезоліту Д. Ю. Нужний, О. О. Яневич, В. Ю. Коєн, неоліту — М. Т. Товкайло, О. М. Титова. Суттєве поповнення джерельної бази кам’яної доби України за часів керівництва відділом Д. Я. Телегіна стало підґрунтям для розробки сучасної культурно–хронологічної періодизації кам’яної доби України. Цей процес збігся з новими тенденціями у розвитку первісної археології Східної Європи.
На початку ХХ ст. у Західній Європі зародилося нове бачення світової історії. На зміну властивій ХІХ ст. архаїчній стадіальній концепції історії людства прийшло розуміння її багатоваріантності. Величезне розмаїття накопичених на цей час археологічних матеріалів наочно показало відсутність синхронних змін єдиної матеріальної культури. З’ясувалося, що одночасно в різних регіонах Європи мешкали носії різних культурних традицій, що призвело до виділення численних археологічних культур. Від кінця 1960-х рр. бурхливий процес виділення локальних культур поширився на весь Європейський континент зі Східною Європою включно.
Виділяти окремі культури в середньому палеоліті України від кінця 1960-х рр. почав (спираючись на розробки Ф. Борда) В. М. Гладилін (1976), а слідом за ним — Ю. Г. Колосов (1983, 1986). Остаточний відхід від стадіального розуміння культурних явищ мезоліту на позиції локальності в Україні знаменували роботи Д. Я. Телегіна (1982) та Л. Л. Залізняка (1984, 1986). У галузі неолітознавства цей процес в українській археології пов’язаний з працями Д. Я. Телегіна (1968), В. М. Даниленка (1969) і В. І. Непріної (1974).
Бум культуротворення, що сягнув України в 70-і рр., з різною інтенсивністю триває й досі. Його наслідком став вихід у 1980–2000-х рр. серії монографій, присвячених культурній диференціації та періодизації пам’яток кам’яної доби України (Телегін 1982, 1985; Телегін, Тітова 1998; Колосов 1983, 1986; Колосов, Степанчук, Чабай 1993; Залізняк, 1984, 1986, 1998, 1999, 2005, 2009; Кротова 1986, 2013; Нужний 1992, 2005; Степанчук 2002, 2006; Чабай 2004).
Власну логіку розвитку в українській археології мали соціально–економічні дослідження суспільств доби верхнього палеоліту та мезоліту. Вінцем соціально-економічних реконструкцій 1930-х рр. в СРСР була фундаментальна праця П. П. Єфименка «Первобытное общество», багато положень якої не втратили актуальності й досі. Значний внесок у розробку соціально–економічних проблем первісності зробив С. М. Бібіков.
У 1960–1970-і рр. американські дослідники Л. Бінфорд, Д. Бірдселл, Г. Фрізон, Т. Прайс, Р. Лі та ін. започаткували процесуальну, або нову, археологію, яка ставила завдання реконструкції способу життя первісних суспільств. Їхні принципи дослідження первісності із залученням даних етнографії поступово стали застосовуватися і в Європі, зокрема в СРСР. Саме з цими процесами у світовій науці пов’язане пробудження від середини 1980-х рр. інтересу до соціально-економічних проблем кам’яної доби території України.
У відділі кам’яного віку була розроблена універсальна методика реконструкції способу життя первісних мисливців через їх господарсько–культурний тип із залученням даних етнографії. Ця методика була застосована на практиці при реконструкції моделей господарської адаптації мисливців на північного оленя та лісових мисливців мезоліту (Зализняк 1989, 1995, 1991, 1997). Над реконструкцією господарсько–культурного типу степових мисливців на бізона плідно працює О. О. Кротова. О. О. Яневич зробив спробу реконструювати спосіб життя первісних мисливців Гірського Криму.
Доба незалежності.
Від 1991 р. сталися суттєві зміни в складі відділу та його дослідницькій роботі. На зміну старшому поколінню відомих вчених (Д. Я. Телегін, В. І. Непріна, Ю. Г. Колосов, С. В. Смирнов) прийшли молоді дослідники (Д. Л. Гаскевич, Д. В. Ступак, Д. О. Вєтров). Економічна криза суттєво стримує вивчення кам’яної доби України, оскільки дослідження на сучасному науковому рівні потребують значного фінансування. Водночас відкрилися широкі можливості співробітництва з колегами з Європи та Америки й залучення зарубіжних коштів для археологічних досліджень в Україні, чим успішно користуються співробітники відділу.
Відділ активно співпрацює з магістерською програмою з археології Національного університету «Києво–Могилянська академія», що відкрило можливість для масштабних розкопок палеолітичних стоянок на р. Вись (Кіровоградщина). За десять років робіт співробітників відділу — Л. Л. Залізняка, Ю. В. Кухарчука, М. Т. Товкайла, Д. О. Вєтрова, М. М. Беленка — отримано унікальні матеріали, що лягли в основу колективної монографії відділу (2013). У процесі цих робіт через аспірантуру підготовлена група молодих дослідників палеоліту.
Значні успіхи досягнуті українсько–французькою експедицією під керівництвом Л. А. Яковлевої та Ф. Джінджана в дослідженні відомої стоянки Гінці на Полтавщині. Із застосуванням новітніх європейських методик тут розкопано й музеєфіковано три унікальні житла з кісток мамонтів. Л. А. Яковлева плідно вивчає палеолітичне мистецтво України в контексті найдавнішого мистецтва Європи.
Значні результати отримані в процесі розкопок однієї з найдавніших ранньопалеолітичних стоянок України Меджибіж (Поділля) та стоянки Міра під Запоріжжям (В. М. Степанчук).
Результативними були розкопки верхньопалеолітичних стоянок Межирічі, Семенівка, Бармаки (Д. Ю. Нужний), а також Бужанка, Клюси, Оболоння (Д. В. Ступак). Визначною знахідкою із стоянки Оболоння на Десні є бивень мамонта з гравійованими схематичними сюжетами. Тривалий час вивчалися палеолітичні стоянки Донбасу, за якими підготовлено монографічне дослідження О. О. Кротової. О. О. Яневич разом із зарубіжними колегами від 1990-х рр. розкопує багатошарову печерну стоянку Буран–Кая ІІІ в Криму.
Столітні зусилля кількох поколінь вчених у галузі польових досліджень, типологічно–статистичного аналізу крем’яних комплексів, палеоекономічних реконструкцій зумовили розробку визнаної зарубіжними колегами періодизації палеоліту, мезоліту та неоліту України. Вагомим внеском до вивчення складних соціально–економічних проблем кам’яної доби є запропонована співробітниками відділу методика реконструкції мисливських суспільств шляхом етно–археологічного моделювання.
Від 1999 р. відділ регулярно проводить конференції з проблематики кам’яної доби України. Вперше в історії відділу вдалося налагодити випуск періодичного видання «Кам’яна доба України». Від 2002 р. видано 16 випусків, присвячених актуальним проблемам цієї доби в Україні.
Незважаючи на фінансові труднощі, обсяг друкованої продукції відділу за останні 20 років зріс утричі. Археології кам’яної доби України присвячено понад тисячу статей і близько 50 монографій, написаних співробітниками відділу. Все це — результат наполегливої праці кількох поколінь дослідників, провідну роль серед яких уже понад століття відіграє київська школа археології кам’яної доби.
- Категорія: Відділ археології кам’яної доби
Андрій Анатолійович Сорокун
Молодший науковий співробітник Відділ археології кам’яної доби E-mail: ORCID: 0000-0002-8506-4817
|
 |
Профіль
Наукові інтереси:
Дослідження неоліту межиріччя Середнього Дніпра та Південного Бугу; мезолітичні та неолітичні пам’ятки Києво-Житомирського Полісся; неоліт Київського Лівобережжя.
Поточні дослідження й проекти:
«Культурна диференціація та періодизація пам’яток кам’яної доби України», розділ «Культурна диференціація та періодизація неолітичних пам’яток межиріччя Середнього Дніпра та Південного Бугу»
Експедиційна діяльність:
2023 — участь в розкопках багатошарового поселення та могильника Ґард 1 (керівник В. М. Фоменко);
2021 — розвідки в палеолітичній експедиції в межах Овруцького кряжу Житомирської області (керівник Л. Л. Залізняк);
2019 — участь в мезолітичній експедиції НаУКМА, дослідження пам’ятки Ігрінь (керівник Л. Л. Залізняк);
2017 – 2020, 2022 — участь в розкопках багатошарової пам’ятки Острів в Рокитнянському районі Київської області (керівник В. Г. Івакін);
2016 — участь в археологічних розкопках давньоруського поселення Феофанія (керівник В. Г. Івакін);
2016 — участь в археологічних розвідках в Лугинському районі Житомирської області (керівник І. М. Хоптинець);
2015 — участь в археологічних розвідках в околицях с. Пилипча Білоцерківського району Київської області (керівник О. С. Мілашевський);
2015 — археологічні розкопки неолітичного поселення Крушники;
2014 – участь у розкопках давньоруського городища в м. Олевськ (керівник А. В. Петраускас);
2012 – 2013 — археологічні розвідки в Богуславському районі Київської області;
2012 — участь у розкопках майстерні з пірофілітового виробництва в с. Кирдани Овруцького району Житомирської області (керівник С. В. Павленко);
2012 – 2013 — участь у розкопках багатошарового поселення Романків 1 (керівник С. В. Переверзєв);
2012, 2015 — участь в археологічних розвідках навколо озера Нобель в Рівнинській області (керівник Л. Л. Залізняк);
2012 — участь у розкопках палеолітичної пам’ятки Великий Дивлин (керівник С. В. Переверзєв);
2011 – участь у розкопках палеолітичної пам’ятки Меджибіж (керівник В. М. Степанчук);
2010, 2013 – 2019 — участь в роботах експедиції ДНЦЗКСТК ДАЗВ України в Зоні відчуження (керівник С. В. Переверзєв);
2010, 2012, 2016, 2020 — участь в археологічних розвідках в Житомирській області (керівник С. В. Павленко);
2009 – 2017 — участь в палеолітичній експедиції НаУКМА в Кіровоградській області (керівник Л. Л. Залізняк);
2009 — участь у розкопках багатошарових поселень Романків 1 та 3 (керівник С. В. Переверзєв);
2008 — участь у розкопках палеолітичної пам’ятки Бужанка 2 (керівник Д. В. Ступак);
2008 — участь у розкопках палеолітичної пам’ятки Межирічі (керівник Д. Ю. Нужний);
2008 — участь у розкопках палеолітичної пам’ятки Семенівка ІІІ (керівник П. С. Шидловський);
2007 — участь у розкопках мезолітичної пам’ятки Поліське експедиції ДНЦЗКСТК (керівник С. В. Переверзєв).
Освіта:
2006 – 2012 — Київський національний університет імені Тараса Шевченка, спеціальність «археолог».
- Категорія: Відділ археології кам’яної доби
Вадим Миколайович Степанчук
Доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Відділ археології кам’яної доби E-mail: ORCID: 0000-0002-5476-2284 |
 |
Профіль
Наукові інтереси:
Первісна археологія Східної Європи, нижній, середній та ранній етап верхнього палеоліту.
Поточні дослідження й проекти:
«Найдавніші пам’ятки палеоліту України»; розділ «Найдавніші пам’ятки палеоліту України».
«Найдавніші палеолітичні стоянки України в контексті колонізації Європи».
«Виникнення символічно-обумовленої поведінки у Східній Європі».
Експедиційна діяльність:
2013, 2015–2019 — керівник Нижньопалеолітичної експедиціі ІА НАН України, дослідження на Хмельниччині, Харківщині та Луганщині;
2008–2009, 2011–2012 — керівник Меджибізької палеолітичної експедиції ІА НАН України;
2000, 2004, 2008–2009, 2012 — керівник Запорізької палеолітичної експедиції ІА НАН України;
2002, 2004, 2007–2008 — керівник Палеолітичної експедиції ІА НАН України, дослідження на Черкащині та Кіровоградщині;
2000, 2005 — керівник Кримської палеолітичної експедиції ІА НАН України;
1995, 1997 — співкерівник Кримської палеолітичної експедиції ІА НАН України;
1993–1994 — керівник Гірсько-Кримської палеолітичної експедиція ІА НАН України;
1992, 1990 — участь у роботі Кримської палеолітичної експедиції НПК «Археолог»;
1988 — співкерівник Волинської експедиція ІА АН УРСР;
1989, 1988, 1987, 1986, 1985, 1982 — співкерівник Кримської палеолітичної експедиції ІА АН УРСР;
1973–1978 — участь у палеолітичних та неолітичних експедиціях ІА АН УРСР.
Наукові організації й товариства:
The International Union of Prehistoric and Protohistoric Sciences (IUPPS), Сommission «Middle Paleolithic bifacial tools, backed bifaces and leaf points in Western Eurasia».
Четвертинна комісія Національного стратиграфічного комітету України.
Дисертаційні дослідження:
2008 — «Нижній і середній палеоліт України: ключові проблеми», дисертація на здобуття наукового ступеню доктора історичних наук за спеціальністю «археологія» (ІА НАН України, Київ).
1991 — «Киик–кобинская мустьерская культура», дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата історичних наук за спеціальністю «археологія» (ЛОІА, Санкт–Петербург); науковий керівник — д.і.н. Ю. Г. Колосов.
Освіта:
1979–1985 — Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка), історичний факультет, кафедра археології та музеєзнавства, спеціальність «історик, учитель історії та суспільствознавства».
Сторінка 1 із 2
- Ви тут:
-
Головна
-
Структура
-
Наукові відділи
- Відділ археології кам’яної доби