- Категорія: Історія
Хоча інтерес до давньоруської та середньовічної археології України виник разом із формуванням археологічної науки, поява окремого наукового осередку та відповідно оформленого підрозділу припадає на 1930-і рр. Історія його докладно ще не вивчена, і зробити це складно через фрагментарність джерел — лише частково вціліли уривки різноманітної науково-адміністративної звітності, планів роботи, протокольних нотатків виступів науковців і керівників або деякі постанови.
В структурі ВУАКу — на той час основної інституції в Україні в галузі археології — не було підрозділу з археології середньовіччя. Такий з’явився тільки в 1932 р. у зв’язку з реорганізацією ВУАКу. 13 жовтня 1932 р. на його засіданні було прийнято рішення про поділ ВУАКу на сектори відповідно до марксистської теорії соціально-економічних формацій. У числі інших був створений і сектор феодалізму. Відповідальною за організацію підрозділу та його керівником призначили В. Є. Козловську. Їй доручили підібрати персональний склад співробітників, розробити проблематику та перспективний план роботи на найближчий рік.
Наприкінці 1932 р. Президія ВУАН ухвалила рішення про створення на основі ВУАКу, Кабінету антропології та інших установ (усього сім закладів) Секції історії матеріальної культури (СІМК), яка остаточно була сформована у квітні 1933 р. У її складі на базі сектору ВУАК та Кабінету українського мистецтва був створений сектор феодального суспільства, який очолила В. Є. Козловська.
Відомо щонайменше два списки співробітників сектору феодалізму того часу. Перший, очевидно попередній або розширений, часів планування реорганізації ВУАКу, передбачав у його складі 33 особи разом з іногородніми працівниками (Ю. С. Виноградський, В. І. Кочубей та ін.). За другим списком, датованим 21 квітня 1933 р., сектор нараховував 15 науковців. Оскільки це перший відомий нам персональний склад співробітників сектору, наведемо його: акад. О. П. Новицький, В. Є. Козловська, І. В. Моргілевський, В. Д. Юркевич, Т. М. Гавриленко, В. П. Петров, П. В. Клименко, М. М. Ткаченко, К. О. Лазаревська, С. С. Магура, М. О. Новицька, В. І. Барвінок, Т. М. Мовчанівський, П. М. Попов і Ястребов.
У середині 1933 р. у звітах СІМКу вказувалося на незадовільну роботу керівника сектору В. Є. Козловської та інших співробітників, які «навіть не знають своїх обов’язків». В. Є. Козловську усунули з посади і на засіданні Бюро СІМКу 13 листопада 1933 р. очільником сектору феодального суспільства затвердили Т. М. Мовчанівського.
З реорганізацією в січні 1934 р. СІМК в Інститут історії матеріальної культури (ІІМК) сектор феодального суспільства став його складовою. Але його особовий склад суттєво змінився: звільнено досвідчених археологів, що працювали ще в складі ВУАКу (приміром, В. Є. Козловську), етнографів, мистецтвознавців. Список підрозділу цього часу поки невідомий, але можна стверджувати, що кістяк у 1934–1935 рр. становили Т. М. Мовчанівський, В. К. Гончаров, В. П. Петров і В. І. Маслов. Проблеми давньоруської та середньовічної археології досліджували також Ф. А. Козубовський, С. С. Магура, І. М. Самойловський, О. П. Оглоблін та ін.
В 1936–1938 рр. багатьох співробітників було безпідставно звинувачено в антирадянській діяльності, звільнено з посад і заарештовано. Керівництво ІІМК та його підрозділів — Т. М. Мовчанівський, К. Є. Коршак і С. С. Магура — було розстріляне, долю Ф. А. Козубовського ще слід з’ясувати. Ймовірно, в 1936 р. було здійснено чергову реорганізацію установи: сектори розформовано та створено три нові — археології, історії техніки та етнографії.
У травні 1938 р. через реорганізацію ІІМК в Інститут археології було вибудовано структуру, аналогічну до ІІМК АН СРСР, де був і сектор археології дофеодального та феодального суспільства. Із доповіді директора Інституту М. І. Ячменьова на засіданні Президії АН УРСР відомо, що із 17 співробітників особового складу Інституту в секторі працювало п’ять — переважно аспіранти, які щойно закінчили університет (прізвища не названі).
Практично повна відсутність документів Інституту за 1938–1941 рр. унеможливлює простежити діяльність, структуру та особовий склад сектору того часу. Уривчасті дані вказують, що його очолював В. П. Петров (у деяких публікаціях він названий завідувачем «сектору дофеодальної і феодальної археології» від 1939 р.), а серед співробітників були В. Й. Довженок, В. К. Гончаров, М. К. Каргер, Г. Ф. Корзухіна та Є. В. Махно.
За документами ВУАКу—СІМКу за 1932–1933 рр. можна відтворити напрями роботи сектору від часу його створення. Серед «основної проблематики сектору феодального суспільства» є перелік методологічних і прикладних завдань:
— упровадження в археологічних дослідженнях марксистсько–ленінської методології та боротьба з буржуазними концепціями історії;
— розробка питань методики польового та камерального дослідження пам’яток матеріальної культури;
— походження, розвиток і розклад феодалізму на терені України, виникнення нації та національної культури;
— проблема дофеодальних пережитків за феодалізму та стадіалізація феодального суспільства на території України;
— побут експлуататора і визискуваного за часів феодалізму;
— замки й фортеці на терені України; проблема міста й села за феодалізму;
— питання феодального ремісництва за даними пам’яток матеріальної культури, матеріали до історії мануфактури в Україні;
— сільське господарство та хліборобство у феодальний період;
— проблема варяго-русів на тлі українського та норманського феодалізму;
— проблема походження християнства та феодальний ступінь розвитку релігії на теренах України;
— номади і Русь, феодалізм Золотої Орди;
— пам’ятки культури національних меншин на терені України за доби феодалізму;
— міграції того часу та ін.
Суттєво, що частина програмних положень, сформульованих тоді, була позбавлена заідеологізованих штампів і успішно виконувалася надалі підрозділом, відповідальним за дослідження давньоруської та середньовічної проблематики.
Для реалізації поставлених завдань були здійснені чималі польові дослідження. Основна увага й людський потенціал були зосереджені на вивченні фортифікованих населених пунктів — давньоруських міст і городищ, у ході чого вдосконалювалась і розвивалася методика розкопок і розвідок. Значні роботи здійснено у Києві: на Старокиївській горі відкрито залишки фундаментів Десятинної церкви та кам’яного палацу, «капища», ділянки рову старокиївського городища, поховання курганного некрополя (розкопки, розпочаті під керівництвом Т. М. Мовчанівського, після його арешту продовжив М. К. Каргер). Вивчалася садиба Софійського собору, територія Михайлівського Золотоверхого монастиря (Т. М. Мовчанівський, М. К. Каргер). Здійснено дослідження на Киселівці (С. С. Магура) та Дитинці, на місці будівлі сучасного МЗС України, а також спостереження за новобудовами на території міста (І. М. Самойловський).
Завершено розкопки біля Райків, проведено розвідки городищ Білилівка, Ягнятин та ін. у так зв. «Берендеївському куті» (Т. М. Мовчанівський). У Вишгороді досліджено фундаменти Борисоглібської церкви, житлові й ремісничі квартали (Ф. А. Козубовський, Т. М. Мовчанівський); незначні роботи здійснено на території Межигірського монастиря (Ф. А. Козубовський).
Обстежено обидва береги Дніпра від Києва до Чорнобиля (Ф. А. Козубовський). Здійснено розкопки на всіх чотирьох городищах давнього Іскоростеня (1934, 1935 рр. — Ф. А. Козубовський, Т. М. Мовчанівський; 1940 р. — В. К. Гончаров, В. Й. Довженок). Поліською технологічною експедицією досліджені городища поблизу с. Городськ (Т. М. Мовчанівський) і середньовічні рудні на Поліссі (О. П. Оглоблін). Розпочато розкопки Чернігова та городищ на Харківщині. Планом дослідних робіт передбачалося вивчення норманських старожитностей Шестовиці й Березані та пам’яток козацтва й пізнього середньовіччя в Суботові, Старокостянтинові та на Хортиці.
Співробітники сектору брали участь в обробці, вивченні, підготовці до публікації матеріалів експедицій ВУАК (Дніпробуду, БОГЕС та ін.), долучалися до розкопок пам’яток інших періодів.
Прикмета довоєнного періоду — диспропорція між обсягом і значенням виконаних польових робіт і публікаціями. Результати висвітлено переважно у форматі окремих повідомлень і невеликих статей. Вичерпні підсумкові монографії або не були підготовлені, або не встигли вийти за життя авторів.
Поступ археології перервала війна.
- Категорія: Співробітники
Олексій Вікторович Комар
Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Відділ давньоруської та середньовічної археології Тел.: +380 (44) 278 44 05 ORCID: 0000-0001-5955-4823 |
 |
Профіль
Наукові інтереси:
Історія й археологія ранньосередньовічних номадів півдня Східної Європи V–XIV ст., осілого неслов’янського та слов’янського населення Дніпровського Лівобережжя VIII–X ст. під владою Хозарського каганату, археологія та історія Давньої Русі IX–XIII ст. До кола наукових інтересів входять ширші питання хронології, етнокультурних процесів, міграцій, торгівлі та грошового обміну на південному сході Європи у V–XIV ст.
Поточні дослідження й проекти:
«Матеріальна основа ранньоукраїнської цивілізації: археологічна карта другої половини ХІІІ — початку XVIII ст.»;
«Східноєвропейський степ і Нижній Дунай у VII–XI століттях (Тренсфери народів, ідей, технологій)». Спільний науковий проект Болгарської Академії наук і Національної академії наук України (2019-2021).
Програми міжнародної співпраці:
2019-2021 — «Східноєвропейський степ і Нижній Дунай у VII–XI століттях (Трансфери народів, ідей, технологій)». Спільний науковий проект Болгарської Академії наук і Національної академії наук України.
2016-2018 — «Східноєвропейські степи та долина Дунаю в VII—XI століттях (слов’яни і болгари на периферії Візантійського світу)».
2014 — Інститут археології Угорcької академії наук (MTA BTK Régészeti Intézet, Budapest). Спільний науковий проект Болгарської Академії наук і Національної академії наук України.
Стипендії та гранти:
2019-2021 — Конкурс українсько-болгарських проектів Національної академії наук України та Болгарської академії наук.
2016-2018 — Конкурс українсько-болгарських проектів Національної академії наук України та Болгарської академії наук.
2008–2009 — короткотерміновий грант для гуманітарних наук, The American Council of Learned Societies (ACLS);
2005–2006 — Bourse Paris Diderot, Фонд «Дім наук про людину» в Парижі (Foundation Maison des sciences de l'homme, FMSH), Центр історії та цивілізації Візантії (Centre d'Histoire et Civilisation de Byzance ACHCByzv);
2002 — короткотермінова стипендія, Institut für Urgeschichte und Historische Archäologie, Universität Wien.
Експедиційна діяльність:
2014 — Експедиція Регіонального історичного музею Добрича та Історичного музею Балчика (м. Балчик) (кер. Б. Тотєв);
2011 — Археологічна експедиція Центру археології Києва НАН України (кер. М.А. Сагайдак);
2004 — Лівобережна ранньосередньовічна експедиція Інституту археології НАН України (Нетайлівський могильник) (кер. О.В. Комар);
2003 — Чернігівська археологічна експедиція (м. Батурин) (кер. Ю.М. Ситий);
2002 — Старокостянтинівська археологічна експедиція Інституту археології НАН України (кер. Л.І. Виногродська).
2001 — Вишгородська охоронна археологічна експедиція (кер. В.К. Козюба);
2000 — Бучацька археологічна експедиція Інституту археології НАН України (кер. В.О. Петрашенко);
1999 — Лівобережна археологічна експедиція Інституту археології НАН України (кер. О.В. Сухобоков); Очаківська археологічна експедиція Інституту археології НАН України (кер. С.О. Біляєва);
1998, 2003 — Шестовицька археологічна експедиція (кер. О.П. Моця);
1997 — Трахтемирівська археологічна експедиція Інституту археології НАН України (кер. Л.І. Виногродська);
1996, 2002–2003, 2005–2011 — Київська архітектурно-археологічна експедиція Інституту археології НАН України (кер. Г.Ю. Івакін) – церква Богородиці Пирогощі, Десятинна церква, охоронні роботи;
1996 — Овруцька археологічна експедиція Інституту археології НАН України (кер. А.П. Томашевський); Археологічна експедиція Люблінського університету Марії Склодовської-Кюрі (кер. А. Коковський);
1995 — Пастирська експедиція Інституту археології НАН України (кер. О.М. Приходнюк);
1994, 1996 — Подільська археологічна експедиція Інституту археології НАН України (м. Київ) (кер. М.А. Сагайдак);
1994 — експедиція «Холодний Яр» Інституту археології НАН України (Мотронинське городище) (кер. С.С. Бессонова).
Наукові організації й товариства:
2019 — почесний член Національного Інституту Археології з Музеєм Болгарської Академії Наук
Дисертаційне дослідження:
2002 — «Населення степів Північного Причорномор’я VI — початку VIII ст.»., науковий керівник д.і.н. О. В. Сухобоков
Освіта:
1998–2001 — аспірантура Інституту археології НАН України, спеціальність "Археологія".
1998 — історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, спеціальність "Історія".
- Категорія: Співробітники
Віталій Сергійович Жигола
Молодший науковий співробітник Відділ давньоруської та середньовічної археології Тел.: +380 (44) 278 44 05 ORCID: 0000-0002-9420-4893 |
 |
Профіль
Наукові інтереси: Середньовічна археологія та археологія Нового часу, фотограмметрія, 3D-моделювання та реконструкція в археології
Поточні дослідження й проекти: «Давньоруські археологічні пам’ятки Чернігівщини: застосування фотограмметричних методів в археології» в рамках науково-дослідної роботи Відділу давньоруської та середньовічної археології Інституту археології НАН України «Населені пункти України-Руси за археологічними даними» (№ державної реєстрації 0121U113532).
Стипендії та гранти:
2016 — Scholarship «Artes Liberales», Faculty of «Artes Liberales», University of Warsaw (implemented in Adam Mickiewicz University in Poznań).
2017 — Scholarship «Artes Liberales», Faculty of «Artes Liberales», University of Warsaw (implemented in Adam Mickiewicz University in Poznań).
Експедиційна діяльність:
2019–2021 — керівник Зарічненської археологічної експедиції ІА НАН України;
2018—2022 — участь у роботі Лівобережної археологічної експедиції ІА НАНУ з дослідження м. Чернігів під керівництвом д.і.н. О. П. Моці та к.і.н. В. М. Скорохода;
2018—2019 — участь у роботі експедиції ІА НАНУ з дослідження Шестовицького археологічного комплексу під керівництвом к.і.н. В. М. Скорохода;
2018—2019 — участь у роботі експедиції ІА НАНУ з дослідження Морівського археологічного комплексу під керівництвом к.і.н. В. М. Скорохода;
2015—2019 — участь у роботі експедиції ІА НАНУ та Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г.Шевченка з дослідження Седнівського археологічного комплексу під керівництвом д.і.н. О. П. Моці та к.і.н. В. М. Скорохода;
2016 — участь у роботі експедиції Університету ім. А. Міцкевича у Познані з дослідження фундаментів Колегіати св. Марії Магдалени в м. Познань (Польща) під керівництвом д.і.н. М. Ігначака;
2011—2022 — участь у роботі експедиції ІА НАНУ та Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г.Шевченка з дослідження Виповзівського археологічного комплексу під керівництвом д.і.н. О. П. Моці та к.і.н. В.М. Скорохода;
2010—2012 — участь у роботі експедиції ІА НАНУ та Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г.Шевченка з дослідження Шестовицького археологічного комплексу під керівництвом д.і.н. О.П. Моці та к.і.н. В.П. Коваленка;
2010—2020 — участь у роботі експедиції Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г.Шевченка з дослідження м. Батурина під керівництвом Ю. М. Ситого;
2009—2013 — участь у роботі україно-польської археологічної експедиції Національного університету «Києво-Могилянська академія» та Університету ім. А. Міцкевича у Познані з дослідження Северинівського городища під керівництвом к.і.н. Ю. В. Болтрика та д.і.н. М. Ігначака;
2008 — участь у роботі Подільської постійно діючої археологічної експедиції від керівництвом к.і.н. М. А. Сагайдака;
2007—2010 — участь в охоронних дослідженнях ДП «Слобідська археологічна служба» ДП «Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» ІА НАНУ на території Харківської обл. під керівництвом к.і.н. І. Б. Шрамко, к.і.н. І. В. Голубєва, к.і.н. С. А. Заднікова, к.і.н. К. Ю. Пеляшенка, В. М. Окатенка;
2007 — участь у роботі експедиції Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна з дослідження Гришковського курганного могильника Зміївського р-ну Харківської обл. під керівництвом к.і.н. Д. С. Гречка;
2007 — участь у роботі експедиції біля с. Старий Мерчик Валківського р-ну Харківської обл. під керівництвом В.М. Окатенка;
2007, 2011 — участь у роботі експедиції з дослідження Цареборисівської фортеці Ізюмського р-ну Харківської обл. під керівництвом к.і.н. І.В. Голубєва;
2007—2009 — участь у роботі експедиції Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна з дослідження Циркунівського городища Харківського р-ну Харківської обл. під керівництвом к.і.н. К. Ю. Пеляшенка;
2006—2008 — участь у роботі експедиції Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна з дослідження Більського городища Котелевського р-ну Полтавської обл. під керівництвом к.і.н. І. Б. Шрамко;
2005 — участь у роботі експедиції Харківського історичного музею біля с. Кам’янка Ізюмського р-ну Харківської обл. під керівництвом к.і.н. І. А. Сніжко.
Відзнаки: Премія ім. П.П. Толочка молодим археологам України, 2008 р.
Дисертаційне дослідження:
«Фотограмметричний метод в археології (на прикладі пам’яток Чернігівщини)» — в процесі підготовки
Освіта:
2010—2013 — кафедра археології Національного університету «Києво-Могилянська академія» (аспірантура)
2008—2010 — кафедра археології Національного університету «Києво-Могилянська академія» (магістр)
2004—2008 — історичний факультет Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна (бакалавр)
Відділ давньоруської та середньовічної археології Інституту археології НАН України є провідною установою в галузі давньоруської та середньовічної археології, координує дослідження з цієї проблематики, визначає та формулює стратегію і тактику польових досліджень з середньовічної проблематики в межах усієї України.
- Категорія: Співробітники
Сергій Васильович Павленко
Молодший науковий співробітник, учений секретар відділу Відділ давньоруської та середньовічної археології Тел. роб.: +380 (44) 278 44 05 E-mail: ORCID: 0000-0002-3138-5746 |
 |
Профіль
Наукові інтереси:
Розробляє проблематику виникнення та розвитку індустрії пірофілітового сланцю на Словечансько–Овруцькому кряжі в давньоруський час (дослідження спеціалізованих середньовічних виробничих пам’яток індустрії пірофілітового сланцю, вивчення питання видобутку сировини, технологічних особливостей виробництва, асортименту, об’ємів та стандартів виробів із пірофілітового сланцю, їх розповсюдження на теренах Східної Європи; питання обробки пірофілітового сланцю поза межами кряжу та використання пірофілітового сланцю й червоного кварциту в архітектурі Давньої Русі). До кола наукових інтересів також входять: застосування ГІС в археологічних дослідженнях та археологічне картографування; історико–археологічне пам’яткознавство Східної Волині, історія археологічних досліджень території Житомирщини й Київщини та історія археологічної науки взагалі; проблеми охорони археологічних пам'яток та популяризації археологічних знань.
Поточні дослідження й проекти:
«Матеріальна основа ранньоукраїнської цивілізації: археологічна карта другої половини ХІІІ — початку XVIII ст.»;
«Проект комплексного вивчення і збереження історико–археологічної та палеоприродної спадщини Овруцького кряжу та середньовічної Овруцької волості».
Експедиційна діяльність:
2009 – до теперішнього часу — керівник Овруцької (Східно–Волинської) археологічної експедиції ІА НАН України;
2017–2018 — участь у роботі Архітектурно–археологічної експедиції ІА НАН України (керівник В. Г. Івакін)
2014–2015 — участь у роботі Житомирської археологічної експедиції ІА НАН України (керівник А. В. Петраускас);
2010–2015 — участь у роботі археологічної експедиції Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф Державного агенства України з управління зоною відчудження по дослідженню літописного Чорнобиля та розвідок на території Зони відчудження (керівник С. В. Переверзєв);
2005–2006 — участь у роботах Архітектурно–археологічної експедиції ІА НАН України по дослідженню Десятинної церкви у м. Києві (керівник Г. Ю. Івакін);
2000–2008 — участь у роботі Овруцької (Східно‒Волинської) археологічної експедиції ІА НАН України (керівник А. П. Томашевський);
1995–2000 — участь у роботі археологічної експедиції Переяслав–Хмельницького державного педагогічного інституту імені Г. С. Сковороди (керівник О. В. Колибенко) та постійнодіючої археологічної експедиції Національного історико–етнографічного заповідника «Переяслав» (під керівництвом Г. М. Бузян та М. В. Роздобудька).
Наукові організації й товариства:
Спілка археологів України.
Дисертаційне дослідження:
«Овруцька середньовічна індустрія пірофілітового сланцю (виробництво пряслиць і прикрас)», дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата історичних наук за спеціальністю «археологія»; науковий керівник — член–кореспондент НАН України, д.і.н. О. П. Моця.
Освіта:
2000–2003 — аспірантура ІА НАН України;
1995–2000 — Переяслав–Хмельницький державний педагогічний інститут імені Г. С. Сковороди (нині Переяслав–Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди), історичний факультет, спеціальність «Педагогіка і методика середньої освіти. Історія та народознавство», кваліфікація «спеціаліст, вчитель історії та народознавства».
- Категорія: Співробітники
Олександр Петрович Моця
Член–кореспондент НАН України, доктор історичних наук, завідувач відділу Відділ давньоруської та середньовічної археології Тел. роб.: +380 (44) 278 44 05 E-mail: ORCID: 0000-0001-9032-0881 |
 |
Профіль
Наукові інтереси:
Фахівець в галузі давньоруської та середньовічної археології та історії Східної Європи. Основна проблематика: дослідження давньоруських поховальних пам’яток південно–руських земель; вивчення розвитку й матеріальної культури давньоруського міста; дослідження сільських неукріплених поселень давньоруського часу; історико–археологічні дослідження середньовічних водних і сухопутних шляхів; археологічні дослідження пам’яток доби пізнього середньовіччя та козацтва; історія України у цивілізаційному контексті; історія застосування термінів «Русь», «Руська земля», «Україна» у середньовічні часи й нині; проблеми становлення й розвитку української нації.
Поточні дослідження й проекти:
«Матеріальна основа ранньоукраїнської цивілізації: археологічна карта другої половини ХІІІ — початку XVIII ст.»;
Міжнародний науково–дослідний проект АН Латвії, Туреччини та України «Балтія та Причорномор’я, експериментальна реконструкція торгівельних шляхів».
Експедиційна діяльність:
2013–2016 — керівник Лівобережної археологічної експедиції ІА НАН України та Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка;
1998–2012 — керівник Шестовицької міжнародної експедиції ІА НАН України;
1995–1997, 2003–2006 — керівник Батуринської археологічної експедиції ІА НАН України;
1985–1998 — керівник Дніпровської давньоруської експедиціії ІА НАН України;
1990–1991 — керівник експедиції ІА АН України та Інституту мови, літератури, історії АН Татарстану з вивчення шляху «Булгар–Київ»;
1980–1984 — участь у роботі й керівництво Новгород–Сіверською археологічною експедицією ІА НАН України;
1975–1979 — участь у роботі Поліської археологічної експедиції ІА НАН України.
Педагогічна діяльність:
в різні роки читав лекції та спеціальні курси в багатьох учбових закладах України:
Чернігівський національний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка (почесний професор);
Національний університет «Києво–Могилянська академія»;
Київський університет права НАН України;
Київський інститут «Слов’янський університет»;
Київський національний університет культури і мистецтв;
Одеський національний університет імені І. І. Мечникова;
Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка;
Переяслав–Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди;
Ніжинський державний педагогічний університет імені Миколи Гоголя.
Наукові організації й товариства:
член Українського історичного товариства (київський осередок);
член Наукової ради з визначення національної та культурної спадщини та розвитку суспільств при Міжнародній асоціації академій наук;
Спілка археологів України.
Відзнаки:
2015 — Відзнака НАН України «За підготовку наукової зміни»;
2008 — лауреат Премії НАН України імені М. С. Грушевського;
2002 — лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки за цикл наукових праць «Давня історія України» та «Етнічна історія давньої України» (в складі колективу);
1996 — лауреат Премії НАН України імені М. І. Костомарова.
Дисертаційні дослідження:
1991 — «Південноруські землі в ІХ–XIII ст. (за даними поховальних пам’яток)», дисертація на здобуття наукового ступеню доктора історичних наук за спеціальністю «археологія»;
1980 — «Населення Середнього Подніпров’я ІХ–XIII ст. за даними поховальних пам’яток», дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата історичних наук за спеціальністю «археологія»; науковий керівник — д.і.н. П. П. Толочко.
Освіта:
1976–1979 — аспірантура Інституту археології АН УРСР;
1967–1972 — Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка), історичний факультет, кафедра археології та музеєзнавства, спеціальність «історія», кваліфікація «історик–археолог, музеєзнавець, викладач історії та суспільствознавства».
- Категорія: Співробітники
Лариса Іванівна Виногродська
Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Відділ давньоруської та середньовічної археології Тел. роб.: +380 (44) 278 44 05 E-mail: ORCID: 0000-0001-9306-6364 |
 |
Профіль
Наукові інтереси:
Археологія золотоординського (середина ХІІІ-перша половина ХІV ст.) та литовсько-польського періоду (друга половина ХІV-ХVІІІ ст.). Дослідження соціально-просторової структури міст Волині і Поділля, роль замку в урбанізаційних процесах в українських містах. Фортифікація та матеріальна культура. Проблеми інтеграції і взаємовпливів різних культур (зокрема, зміна форм кераміки в залежності від внутрішніх і зовнішніх впливів ) у містах, і їх розвиток у часі.
Поточні дослідження й проекти:
Матеріальна основа ранньоукраїнської цивілізації: археологічна карта другої половини ХІІІ — початку XVIII ст.
Розділ: Замки Волині, Поділля і Побужжя в оборонній та соціально-просторової системі українських міст і містечок; українське керамічне виробництво на Правобережжі України, проблеми і розвиток.
Дослідження міст, замків та оборонних монастирів і храмів Правобережної України, Поділля, Волині (Старокостянтинів, Вінниця, Хмільник, Кам’янець-Подільський, Сатанів, Брацлав, Лядівський печерний монастир, Суботівська церква св. Пророка Іллі).
Експедиційна діяльність:
2019 — керівник Волино-Подільської археологічної експедиції. 1) Розкопки на території Кам’янець-Подільського замку (ХІІІ-ХVІІІ ст.), чорноліська культура, трипільська культура.
2019 — керівник Чигирино-Суботівської археологічної експедиції. 1) Розкопки на території національного заповідника «Чигирин»: на території церкви св. Пророка Іллі та замку Б. Хмельницького (ХІ-ХІХ ст.) в с. Суботів Чигиринського р-ну Черкаської області.
2018 — керівник Волино-Подільської археологічної експедиції. Розкопки у м. Вінниця .1) Старе місто на території Замкової гори (ХІІІ-ХІХ ст.), трипільська культура; 2) на території Національного заповідника «Мури і Башта» (на території двору Спасо-Преображенського собору, колишнього Домініканського монастирю кінця ХV-ХVІІІ ст.). Розкопки на території Кам’янець-Подільського замку (ХІІІ-ХVІІІ ст.), чорноліська культура, трипільська культура.
2017 — керівник Волино-Подільської археологічної експедиції. Розкопки у м. Вінниця (1- Старе місто на території Замкової гори (ХІІІ-ХІХ ст.), трипільська культура. Розкопки у Сатанові: на територіі Сатанівського замку (ХVІ-ХVІІІ ст.) та у місті (ХІІІ-ХVІІІ ст. ,черняхівська культура).
2016 — керівник Волино-Подільської археологічної експедиції. Розкопки у м. Вінниця (1- Старе місто на території Замкової гори (ХІІІ-ХІХ ст.), трипільська культура. Розкопки у м. Хмільник на території замку (ХІІІ-ХVІІІ ст.).
Волино-Подільська археологічна експедиція – начальник експедиції:
2013-2017 рр. — розкопки у м. Вінниця (територія Литовського замку та Спасо-Преображенського монастиря –ХІІІ-ХVІІІ ст.);
2016 р. —нач. Кролевецької експедиції (територія фортеці ХVІІ-ХVІІІ ст.);
2015-2016 рр. — розкопки у м. Хмільник (розкопки на території замку та міста –ХІІІ-ХVІІІ ст.) ;
2015, 2017 рр. — розкопки у смт Сатанів (територія замку та міста - ХІІІ-ХVІІІ ст.);
2015 — керівник Волино-Подільської археологічної експедиції. Розкопки у м. Вінниця на території Національного заповідника «Мури і Башта» (на території двору Спасо-Преображенського собору, колишнього Домініканського монастиря кінця ХУ-ХУІІІ ст.). Розкопки у м. Сатанові: на територіі Сатанівського замку (ХVІ-ХVІІІ ст.) та у місті (ХІІІ-ХVІІІ ст. ,черняхівська культура). Розкопки у м. Хмільник на території замку (ХІІІ-ХVІІІ ст.) та у місті (ХVІІІ ст.).
2012 р. — начальник Лядівської експедиції Вінницької області (Лядівський печерний монастир ХІІІ-ХVІІІ ст.;
2008, 2010 рр. — нач. Камянець-Подільської експедиції (розкопки на території замку).
2001-2008 рр. — нач. Старокостянтинівської археологічної експедиції (розкопки на території замку та монастиря –ХІІІ-ХVІІІ ст.).;
2007-2008 рр. — нач. Барської експедиції (розкопки на території замку—ХV-ХVІІІ ст.).;
2007 р. — нач. розкопок в с. Мазепинці Київської області (розкопки на території городища ХІІ-ХІІІ ст.);
2005-2006 рр. — нач. Вінницької експедиції (розкопки на території Литовського замку та міста –ХІІІ-ХVІI ст.);
2004 р. — нач. Полтавської експедиції. –ХІІІ-ХVІІІ ст. (розкопки біля Спаської церкви ХІІІ-ХVІІІ ст.);
2003 р. — нач. Брацлавської експедиції (розкопки на території замку);
2003 р. — участь у роботі Бахчисарайскої експ. – нач. Ібрагимова А. – консультант.
2002 р. — Теребовлянська експ. – нач. Ягодинська М. – консультант, нач. розкопів на замку та у місті –ХІІІ-ХVІІІ ст..
1997-1998 рр. — участь в роботі Очаківської експедиції – нач. Біляєва С.О. – нач. розкопу у місті, ХVІІІ-ХІХ ст.
1996 -2001 рр. — Дніпровська археологічна експедиція під кер. Петрашенко В. О. ( нач. Трахтемирівського загону –ХІІ-ХVІІІ ст.).
1991- 1992 рр. — нач. Пилявської експедиції (ХІІ-ХVІІ ст.).
1979 -1984 рр. — участь у роботі Новгород-Сіверської експедиції – начальник Куза А.В. (X-XVIII с т.)
1978-1982 рр. — участь у роботі археологічної експедиції в Білої Церкві – нач. експедиції Орлов Р.С.
Педагогічна діяльність:
2006-2012 — доцент магістерської програми у Києво-Могилянської академії
Наукові організації й товариства:
Міжнародна Рада з питань пам’яток і видатних місць (ICOMOS);
Українське товариство охорони пам’яток історії та культури (УТОПіК);
Історико–культурна асоціації «Україна–Туреччина»;
Європейська асоціація археологів;
Спілка археологів України
Членство в редколегіях, науково-методичних радах:
Науково-методична рада з питань забудови в національному заповіднику «Старе місто» у м. Кам’янець-Подільський;
Науково-методична рада заповідника «Київська фортеця».
Відзнаки:
1982 — ювілейна медаль «У пам’ять 1500-річчя Києва»
Дисертаційне дослідження:
1993 — «Кахлі Середнього Подніпровя ХІV- першої половини ХVІІІ ст.»
Освіта:
1973-1979 — Київський державний художній інститут, спеціальність "мистецтвознавець".
- Категорія: Співробітники
Андрій Вальдасович Петраускас
Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Відділ давньоруської та середньовічної археології Тел. роб.: +380 (44) 278 44 05 E-mail: ORCID: 0000-0002-9066-1376 |
 |
Профіль
Наукові інтереси:
Давньоруські ремесла та промисли.
Поточні дослідження й проекти:
Міжнародний науково-дослідний проект АН Латвії, Туреччини та України «Балтія та Причорномор’я, експериментальна реконструкція торгівельних шляхів».
Проект археологічних досліджень пам’яток кам’яної доби та середньовіччя у м. Коростені у 2022-2026 рр.
Експедиційна діяльність:
2019 — археологічні розкопки на у городищі в м.Малині, в м.Коростені, м.Олевську та замка в м.Новограді-Волинському Житомирської обл. та городищі в смт.Литовеж Волинської обл.; (керівник).
2020 — археологічні обстеження Городницького скарбу та городища в смт Городниця та Олевському р-ні Житомирської обл. (керівник)
2018 — учасник археологічних розкопок в м. Володимир-Волинський, розкопки літописного Володимира
2018 — розкопки багатошарові городища в м.Малині, Олевську, Коростені, Новограді-Волинському, Ржищеві, Бердичеві (керівник).
2017 — розкопки багатошарові городища в м.Малині, Олевську, Коростені, Новограді-Волинському, Ржищеві, Бердичеві (керівник).
2016 — розкопки багатошарові городища в м.Малині, Олевську, Коростені, Ржищеві (керівник).
Наукові організації й товариства:
Спілка археологів України
Дисертаційне дослідження:
Освіта:
- Категорія: Співробітники
Андрій Петрович Томашевський
Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Відділ давньоруської та середньовічної археології Тел. роб.: +380 (44) 278 44 05 E-mail: tomash@iananu.org.ua ORCID:0000-0002-1709-6630 |
 |
Профіль
Наукові інтереси:
просторові і палеоекологічні дослідження населення України слов’яно‒руської та середньовічної доби; створення археологічні карт та вивчення на їх основі діахронні та синхронні системи заселення в їх часо‒просторовій динаміці; давні комунікаційні системи; реконструкція середньовічного адміністративно‒територіального поділу; просторова структура та демографічний потенціал окремих літописних історико‒соціальних організмів середньовіччя.
Поточні дослідження й проекти:
«Матеріальна основа ранньоукраїнської цивілізації: археологічна карта другої половини ХІІІ — початку XVIII ст.»;
«Проект комплексного вивчення і збереження історико‒археологічної та палеоприродної спадщини Овруцького кряжу та середньовічної Овруцької волості».
Експедиційна діяльність:
2009 ‒ до теперішнього часу — науковий консультант Овруцької (Східно‒Волинської) археологічної експедиції ІА НАН України;
1996‒2008 — керівник Овруцької археологічної експедиції ІА НАН України;
1988‒1996 — дослідження на Житомирщині по програмі «Зводу пам’яток історії та культури Житомирської області»;
1990‒1995 — участь у роботі експедиції по обстеженню та інвентаризації пам’яток радіаційно забрудненої аварією на ЧАЕС зони;
рубіж 80–90-х рр. ХХ ст. — участь у багаторічних розкопках поселення Автуничі та дослідженнях території давньоруських монастирів м. Києва;
1987‒1988 — участь у роботі експедиції по дослідженню Змієвих і Траянових валів на Дніпровському Лівобережжі та Подністров’ї під керівництвом М. П. Кучери;
1987 — участь в охоронно‒рятувальних роботах на поселенні VIII‒IХ ст. н.е. біля с. Ходосівка під керівництвом В. О. Петрашенко;
1979‒1984 — участь у роботі археологічної експедиції історичного факультету Київського педагогічного інституту під керівництвом Н. М. Кравченко (дослідження пам’яток І‒ІІ тис. н.е. навколо м. Обухова, розвідки в Постугнянні);
1978‒1979 — участь у роботі Київської, Середньодністровської та Херсонської експедицій ІА НАН України.
Педагогічна діяльність:
2006–2016 — старший викладач кафедри археології та давньої історії України Національного університету «Києво–Могилянська академія».
Наукові організації й товариства:
Спілка археологів України.
Дисертаційне дослідження:
1993 — «Населення Східної Волині V–ХІІІ ст. н.е. (Система заселення, екологія, господарство)», дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата історичних наук за спеціальністю «археологія»; науковий керівник — д.і.н. О. П. Моця.
Освіта:
1990–1993 — аспірантура Інституту археології НАН України;
1979–1984 — Київський педагогічний інститут ім. О. М. Горького (нині Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова), історичний факультет, спеціальність «вчитель історії та суспільствознавства».
- Категорія: Співробітники
Ігор Анатолійович Готун
Кандидат історичних наук, науковий співробітник Відділ давньоруської та середньовічної археології Тел. роб.: +380 (44) 278 44 05 E-mail: ORCID: 0000-0002-9285-5107 |
 |
Профіль
Наукові інтереси:
давньоруська та середньовічної археологія України; організація пам’яткоохоронної діяльності; соціально–економічний феномен села Київської Русі; специфіка археологічних об’єктів житлового, ремісничого і промислового та господарсько–побутового призначення; матеріальна культура середньовічних поселень передмість Києва, порівняльний аналіз матеріальної культури міста і села; натурне відтворення слов’яно–руських споруд і технологій; функціонування археологічних пам’яток у сучасному соціокультурному середовищі, популяризація культурної спадщини серед широкого загалу.
Поточні дослідження й проекти:
«Матеріальна основа ранньоукраїнської цивілізації: археологічна карта другої половини ХІІІ — початку XVIII ст.», підрозділи «Археологічні пам’ятки Київщини» та «Ходосівський археологічний комплекс».
Експедиційна діяльність:
з 2001 по теперішній час — керівництво Північною постійнодіючою експедицією ІА НАН України; розкопки міст Чернігів, Вишгород, Білгород, Василів, селищ між Ходосівкою та Лісниками, Ходосівка–Вечірній ліс, Ходосівка–Козаків яр, Ходосівка–Рославське, Стайки, Обухів, Таценки, Таценки–7, Софіївська Борщагівка, розвідки та наукові археологічні експертизи у Києво–Святошинському і Бориспільському районах, м. Ржищеві, сс. Гатне, Гребені, паспортизація пам’яток Києво–Святошинського району, розробка концепції Ходосівського археологічного комплексу, участь у вивченні багатошарової пам’ятки у с. В. Дмитровичі у складі Архітектурно–археологічної експедиції ІА НАН України;
2000, 2002 — самостійні дослідження поселення Автуничі та його округи;
2000 — участь у роботі Деснинської експедиції ІА РАН;
1998 — участь у роботі Шестовицької міжнародної археологічної експедиції ІА НАН України;
1992–1999 — самостійні розвідки, а також розкопки селищ В. Снітинка–IV, Малополовецьке та Софіївська Борщагівка;
1990–1991 — участь у роботі експедиції ІА АН України та Інституту мови, літератури, історії АН Татарстану з вивчення шляху «Булгар–Київ»;
1989–1997 — участь у роботі Дніпровської давньоруської (розкопки поселень Автуничі та Софіївська Борщагівка, розвідки у Київській та Житомирській областях), Старокиївської (вул. Володимирська), Архітектурно–археологічної (Києво–Печерська Лавра) експедицій Інституту археології;
1987 — участь у роботі загону експедиції по укладанню Зводу пам’яток історії та культури УРСР;
1986 — участь у роботі Запорізької експедиції ІА АН УРСР;
1983, 1988 — участь у роботі Ранньослов’янської археологічної експедиції Київського державного педагогічного інституту ім. О. М. Горького.
Наукові організації й товариства:
Українське товариство охорони пам’яток історії та культури (УТОПіК), керівник секції пам’яток археології Київської обласної організації;
Спілка археологів України.
Дисертаційне дослідження:
2016 — «Соціально–виробнича структура забудови села Середнього Подніпров’я Х–XІІІ ст.», дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата історичних наук за спеціальністю «археологія», науковий керівник — член–кореспондент НАН України, д.і.н. О. П. Моця.
Освіта:
1982–1983, 1985–1989 (з перервою на службу в збройних силах) — Київський державний педагогічний інститут ім. О. М. Горького (нині Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова), історичний факультет, спеціальність «історія, суспільствознавство та методика виховної роботи».
- Категорія: Співробітники
Артем Вадимович Борисов
Кандидат історичних наук, науковий співробітник Відділ давньоруської та середньовічної археології Тел. роб.: +380 (44) 278 44 05 E-mail: ORCID: 0000-0002-2322-2277 |
 |
Профіль
Наукові інтереси:
взаємодія людини та природного середовища; археологія простору; системи заселення; картографування пам’яток; збір та зберігання археологічних даних; моніторинг археологічних об’єктів; історія археології; біографістика.
Поточні дослідження й проекти:
«Система заселення давньоруського Поросся» (підтема НДР «Населені пункти України-Руси за археологічними даними», 2022—2026 рр.);
«Пороський дослідницький проект»;
Проєкт «Острів».
Експедиційна діяльність:
З 2009 — проводить власні археологічні дослідження в басейні р. Рось на території давньоруського Поросся;
З 2011 — керівник Пороської археологічної експедиції ІА НАН України;
З 2019 — участь у роботі Архітектурно-Археологічної експедиції ІА НАН України. Дослідження комплексної пам'ятки Острів та комплексу пам'яток в ур.Старі Сухоліси;
2021 р. — розвідкові роботи в українському Буджаку під керівництвом к.і.н. В.А. Гнери. Дослідження поселень пізніх ногайців;
2008‒2014, 2021 — участь у роботі Овруцької (Східно‒Волинської) археологічної експедиції ІА НАН України під керівництвом А. П. Томашевського та С. В. Павленка (розвідки на території Житомирської області, дослідження пам'яток індустрії пірофілітового сланцю);
2020 р. — участь в дослідженні кургану на Арабатській стрілці (керівник к. і. н. Ю. В. Болтрик);
2020 р. — дослідження на посаді літописного Боришполя (м.Бориспіль), керівник А. М. Оленич;
2017—2020 р. — участь в розвідкових роботах в басейні р.Ірпінь та Києво-Святошинському районі в рамках експедиції Охоронно-Археологічної служби України ІА НАН України (керівники С. П. Коломієць, А. О. Корвін);
2019 р. — участь у роботах Північної постійнодіючої експедиції ІА НАН України (керівник к. і. н. І. А. Готун).
2019 р. — дослідження на комплексі пам’яток Миколаївка в Пороссі під керівництвом к. і. н. О. В. Манігди за участі д-ра Міхала Джіка (DZIK Michal) з Інституту археології Жешувського університету (Республіка Польша);
2017, 2019 — участь у роботі Дніпро–Псельської ранньослов’янської експедиції ІА НАН України, керівник Ю. Ю. Башкатов. Пошук могильника І—ІІ ст. н. е. біля с. Івківці, Чигиринського р-ну, Черкаської обл;
2003, 2005, 2006, 2016, 2017 — участь у роботі Черкаської Лісостепової археологічної експедиції рід керівництвом М. П. Сиволапа (дослідження поселення ямної культури Десятини та поселення скіфського часу Панський Острів);
2013 — участь у роботі спільної експедиції ІА НАН України та Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф Державного агенства України з управління зоною відчудження під керівництвом А. П. Томашевського та С. В. Переверзєва (рятувальні розкопки на поселенні в ур. Баранівка біля с. Ласки Народицького району Житомирської області);
2012 — участь у роботі комплексної археологічної експедиції по дослідженню пам’яток в околицях оз. Нобель (Рівненська облась), під керівництвом Л. Л. Залізняка;
2008, 2015 — участь у роботі Житомирської археологічної експедиції ІА НАН України під керівництвом А. В. Петраускаса;
2008 — участь у роботі Білгородської археологічної експедиції ІА НАН України під керівництвом В. Ю. Непомящих;
2007 — участь у роботі американсько‒української археологічної експедиції під керівництвом Дж. Картера (дослідження на території стародавнього Херсонесу);
2006 — участь у роботі археологічної експедиція НАУКМа під керіництвом Л. Л. Залізняка (розкопки мезолітичної стоянки Добрянка та палеолітичної стоянки Троянове);
2004 — участь у роботі археологічної експедиції ІА НАН України під керівництвом Ю. Я. Рассамакіна (розкопки кургану та трипільського поселення Колодисте).
Педагогічна діяльність:
з 2019 р. асистент Кафедри археології та давньої історії України Національного університету «Києво-Могилянська академія» сец. курс. П. А.Томашевського «Просторові дослідження та палеоекологічні реконструкції у археології», з 2021 р. авторський спец. курс «Археологічне пам’яткознавство та охорона археологічної спадщини (сучасні комплексні інформаційні підходи) та нормативний курс «Київська Русь та її сусіди».
Наукові організації й товариства:
Спілка археологів України (голова Київського обласного підрозділу);
Черкаське археологічне братство.
Дисертаційне дослідження:
2020 — «Давньоруське Поросся: система заселення», дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата історичних наук за спеціальністю «археологія»; науковий керівник — к. і. н. А. П. Томашевський.
Освіта:
2008‒2012 — аспірантура ІА НАН України;
2006‒2008 — Національний університет «Києво–Могилянська академія», магістерська програма «Археологія та давня історія України», спеціальність «історія», кваліфікація «магістр»;
2002‒2006 — Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, історико‒філософсько‒юридичний факультет, спеціальність «Історія України», кваліфікація «бакалавр».
- Категорія: Співробітники
В’ячеслав Миколайович Скороход
Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Відділ давньоруської та середньовічної археології Тел. роб.: +380 (44) 278 44 05 Факс: +380 (44) 418 33 06 (приймальня) E-mail: ORCID: 0000-0001-5317-0896 |
 |
Профіль
Наукові інтереси:
Історія та археологія давньоруського часу ІХ–ХІІІ ст. Археологія Середнього Подніпров’я. Археологія Давньоруських міст, городищ та селищ Подесення. Археологія епохи вікінгів. Новітні методи в археології. Торгівельні шляхи часів Киїівської Русі.
Поточні дослідження й проекти:
"Матеріальна основа ранньоукраїнської цивілізації: археологічна карта другої половини ХІІІ — початку XVIII ст.";
"Населені пункти України-Руси за археологічними даними";
"Виповзів на Десні Х ст".;
"Ранньодержавні центри Подесення: Виповзів та Шестовиця".
Програми міжнародної співпраці:
2022 — Керівник Чернігівської групи Моніторингової археологічної експедиції в рамках виконання грантового проєкту "Ukrainian archeological heritage, threatened bywar: saving and protection" (Deutsches Archaologisches Institut).
Стипендії та гранти:
2018 — Подесення в історії України: історико-археологічний аспект 01.06.2018 по 31.12.2018 р., (№ Ф77/12-2018) Державного фонду фундаментальних досліджень МОН України від 02.04.2018 р.);
2016 – 2018 — Відповідальний виконавець бюджетної теми МОН України № 1–2016: Батурин: гетьманська столиця доби раннього модерну з 02.01.2016 по 31.12.2018 р.;
2017 — Подесення в історії України: історико-археологічний аспект з 01.06.2017 по 31.12.2017 р., (№ ф77/83-2017) Державного фонду фундаментальних досліджень МОН України.
Експедиційна діяльність:
2021–2023 — Лівобережна археологічна експедиція, дослідження на території середньовічного Чернігова (кер. О. П. Моця, В. М. Скороход);
2020 — Лівобережна археологічна експедиція, дослідження Чернігівського Третьяка, Передгороддя, Застриження (кер. О. П. Моця);
2019–2020 — Зарічненська археологічна експедиція (кер. В. С. Жигола);
2018 — Лівобережна археологічна експедиція, дослідження Чернігівського Передгороддя (кер. О.П. Моця);
2017–2019 — Седнівська археологічна експедиція (кер. В. М. Скороход);
2017–2018 — Морівська археологічна експедиція (кер. В. М. Скороход);
2015–2016 — Седнівська археологічна експедиція (кер. О. П. Моця);
2012, 2018, 2019 — Шестовицька археологічна експедиція (кер. В. М. Скороход);
2009–2021 — Виповзівська археологічна експедиція (кер. В. М. Скороход);
2009 — Любецька археологічна експедиція (кер. О. М. Веремейчик);
2006 — Чигиринська археологічна експедиція (кер. Г. А. Мудрицький);
2006 — Лівобережна археологічна експедиція, дослідження Чернігівського Дитинця (кер. О. П. Моця);
2004–2020 — Батуринська Українсько-Канадська археологічна експедиція (кер. Ю. М. Ситий);
2002–2011 — Шестовицька археологічна експедиція (кер. О. П. Моця).
Дисертаційне дослідження:
2012 — "Просторова структура Шестовицького археологічного комплексу в урочищі Коровель кінця ІХ — початку ХІ ст."
Освіта:
2007 – 2011 — аспірантура Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка.
2006 — магістратура, історичний факультет Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка, спеціальність "Історія".
- Категорія: Співробітники
Олександр Миколайович Казимір
Молодший науковий співробітник Відділ давньоруської та середньовічної археології Тел. роб.: +380 (44) 278 44 05 E-mail: ORCID: |
 |
Профіль
Наукові інтереси:
давньоруська та середньовічної археологія України; міжнародне право та законодавство України у сфері наукових археологічних досліджень; матеріальна культура середньовічних поселень передмість Києва, функціонування археологічних пам’яток у сучасному соціокультурному середовищі, популяризація культурної спадщини серед широкого загалу; організація пам’яткоохоронної діяльності; експериментальна археологія.
Поточні дослідження й проекти:
«Матеріальна основа ранньоукраїнської цивілізації: археологічна карта другої половини ХІІІ — початку XVIII ст.», підрозділ «Археологічні пам’ятки Київщини. Наукові і правові аспекти дослідження та охорони».
Експедиційна діяльність:
2010 ‒ до теперішнього часу — керівник Борщагівського загону Північної постійнодіючої експедиції ІА НАН України;
2001 ‒ до теперішнього часу — участь у роботі Північної постійнодіючої експедиції ІА НАН України (розкопки міст Чернігів, Вишгород, селищ між Ходосівкаю та Лісниками, Ходосівка‒Вечірній ліс, Ходосівка‒Козаків яр, Ходосівка‒Рославське, Софіївська Борщагівка, Дмитровичі, розвідки та наукові археологічні експертизи у Києво‒Святошинському районі, паспортизація пам’яток Києво‒Святошинського району.
Дисертаційне дослідження:
«Організаційно‒методичні та правові засади наукової діяльності у сфері археології»; дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата історичних наук за спеціальністю «археологія»; науковий керівник — член–кореспондент НАН України, д.і.н. О. П. Моця.
Освіта:
2005‒2009 — Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, спеціальність «Правознавство», кваліфікація «магістр права»;
2004‒2005 — Чернігівський державний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка, історичний факультет, спеціальність «Педагогіка і методика середньої освіти. Історія. Соціальна педагогіка», кваліфікація «вчитель історії, соціальний педагог»;
2000‒2004 — Чернігівський державний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка, історичний факультет, спеціальність «Педагогічна освіта», кваліфікація «бакалавр педагогічної освіти, вчитель історії».
- Категорія: Співробітники
Володимир Миколайович Мисак
Лаборант 1-ї категорії Відділ давньоруської та середньовічної археології Тел. роб.: +380 (44) 278 44 05 E-mail: ORCID: |
 |
Профіль
Наукові інтереси:
просторова археологія; застосування геоінформаційних методів в археологічних дослідженнях; давньоруська археологія; зберігання археологічних даних.
Поточні дослідження й проекти:
Експедиційна діяльність:
2013 — участь у роботі спільної експедиції ІА НАН України та Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф Державного агенства України з управління зоною відчудження під керівництвом А. П. Томашевського та С. В. Переверзєва (рятувальні розкопки на поселенні в ур. Баранівка біля с. Ласки Народицького району Житомирської області);
2013‒2014 — участь у роботі Овруцької (Східно‒Волинської) археологічної експедиції ІА НАН України під керівництвом А. П. Томашевського та С. В. Павленка (розвідки на території Житомирської області, дослідження пам'яток індустрії пірофілітового сланцю);
2008 — участь у роботі Білгородської археологічної експедиції ІА НАН України під керівництвом В. Ю. Непомящих;
2009 — участь у роботі археологічної експедиція НАУКМа під керіництвом Л. Л. Залізняка (розкопки палеолітичних стоянок Лікареве та Троянове);
2005 — участь у роботі археологічної експедиція під керіництвом С. О. Біляєвої (розкопки Аккерманської фортеці у м. Білгород–Дністровський)
Наукові організації й товариства:
Спілка археологів України
Дисертаційне дослідження:
Освіта:
2009‒2011 — Національний університет «Києво–Могилянська академія», магістерська програма «Археологія та давня історія України», спеціальність «історія», кваліфікація «магістр»;
2003‒2007 — Національний університет «Києво–Могилянська академія», факультет інформатики, кваліфікація «бакалавр».
- Дослідження укріплених поселень давньоруського часу
- Дослідження сільських поселень давньоруського часу
- Дослідження давньоруської економіки
- Дослідження систем заселення окремих територій давньоруського часу
- Дослідження памяток післямонгольського й козацького часу
- Дослідження кочівницьких середньовічних пам’яток
- Експериментальна археологія
- Дослідження поховальних памяток
- Ви тут:
-
Головна
-
Структура
-
Наукові відділи
- Відділ давньоруської та середньовічної археології