Категорія: Співробітники Археологічного музею   Опубліковано: 2019-03-07

Марія Анатоліївна Васильєва    Молодший науковий співробітник Сектор експозиції віддулу Археологічний музей ІА НАН України вул. Богдана Хмельницького, 15 Київ - 01030 Тел.: +380 (44) 235 62 86 Факс: +380 (44) 418 33 06 E-mail: @iananu.org.ua ORCID: 0000-0001-7050-2151

Категорія: Співробітники Археологічного музею   Опубліковано: 2019-03-07

Віталій Васильович Рижий    Молодший науковий співробітник Відділ давньоруської та середньовічної археології вул. Володимирська, 3 Київ - 01001 Тел.: +380 (44) 235 62 86 Факс: +380 (44) 418 33 06 E-mail: @iananu.org.ua ORCID: 0000-0002-8576-5947

Категорія: Співробітники   Опубліковано: 2019-02-06

Ірина Олексіївна Чечуліна   Доктор філософії, науковий співробітник Відділ античної археології пр-т Володимира Івасюка, 12 Київ - 04210 12-й поверх, кімната 1202 E-mail: ORCID: 0000–0003–3783–6277

Категорія: Відділ археології Криму та Пн.-Зх. Причорномор'я   Опубліковано: 2019-02-02

Чорноморська Міжнародна підводна археологічна експедиція Інституту археології НАН України була створена у 2011 р. на базі Міжнародного підводного загону Гірсько-Кримської археологічної експедиції Кримської Філії ІА НАН України, який проводив підводні археологічні дослідження спільно з Інститутом археології Варшавського Університету (Польща) на Чорноморському шельфі Південного Берега Криму починаючи з 2007 року.

До 2013 року експедицією були проведені дослідження на території Алуштинської та Ялтинської міськрад АР Крим, а також у Північно-Західному Криму. Зокрема, роботи проводилися на наступних об'єктах: Семидвір'я, Професорський Куточок (Алушта), Малі Адалари, мис Плака, Утес-Карасан, Карасанська бухта, бухта Панаїр (гора Аю-Даг), Білий Камінь (гора Аю-Даг), акваторія у гори Аю-Даг, біля скель Адалари - Білі Скелі (Артек), Алупка, мис Трійці (Понизівка), аерофотозйомка акваторії Північно-Західного Криму від смт. Чорноморське до озера Донузлав. Результати досліджень відображені в публікаціях і звітах.

З 2016 р дослідження продовжилися в акваторії Північно-Західного Причорномор'я в районах острова Тендрівська Коса, острова Березань і Кінбурнської коси. У результаті проведених досліджень зроблені батиметричні карти акваторії вищезазначених районів, виявлено місце аварії корабля римського періоду у Тендрівської коси і останки затонулого античного судна кінця IV початку III ст. до н.е. Підводні археологічні роботи на даних об'єктах тривають.

Керівник експедиції:
молодший науковий співробітник відділу археології Криму та Північно-Західного Причорномор'я, к. і. н. В. Є. Герасімов

Категорія: Відділ археології енеоліту—бронзової доби   Опубліковано: 2019-02-02

Східноподільська археологічна експедиція (СПАЕ) Інституту археології НАН України створена у 2014 р. з метою польових досліджень пам’яток культурного комплексу Кукутень-Трипілля (КККТ) на території Східного Поділля. За роки діяльності співробітники СПАЕ провели різнопланові роботи на понад 80 різночасових поселеннях КККТ, приблизно половина з яких виявлено вперше. Вивчення проводилися переважно в південній частині Вінницької області, а також на заході Кіровоградської області.

У 2016 р. до роботи експедиції долучаються співробітники Graduate School “Human Development in Landscapes” of Kiel University на чолі з аспірантом Rene Ohlrau. Під час спільної діяльності отримано перші геофізичні плани пам’яток (Тростянчик, Війтівка) КККТ Буго-Дністровського межиріччя. З 2016 р. СПАЕ розпочинає співпрацю з Institute of Pre- and Protohistoric Archaeology of Kiel University (співкерівник Robert Hofmann) в рамках діяльності CRC 1266: "Scales of Transformation - Human-Environmental Interaction in Prehistoric and Archaic Societies". Спільні польові дослідження проводяться паралельно у двох тестових мікрорегіонах півдня Вінниччини та мають на меті з’ясувати систему їхнього заселення у часи енеоліту, а також в інші історичні періоди. Задля цього проведено масштабні польові розвідки в мікрорегіонах та здійснено геофізичну зйомку 12-ти поселень (Білий Камінь, Вільшанка, Гарячківка, Заболотне, Кісниця, Кринички та ін.) КККТ із загальною площею зйомки майже 150 га. На більшості геофізично досліджених поселеннях проведено тестові розкопки споруд та ям. У 2017 р. на поселенні Тростянчик розкопано низку ям та два паралельно розташовані рови, які оточували поселення. У 2018 р., після 90-річної перерви у дослідженнях, поновлено комплексні польові вивчення найбільшого поселення КККТ на захід від Південного Бугу – Білий Камінь, площею близько 100 га. Експедицією розкопано одне житло та проведено тестові розкопки інших об’єктів у різних частинах поселення.
До діяльності СПАЕ долучаються археологи різних наукових та освітніх установ України. Серед найактивніших — представники Національного університету «Києво-Могилянська академія» та Київського університету ім. Б. Грінченка. Два роки поспіль на базі експедиції проходять практику студенти-історики Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського під керівництвом к. і. н. Віктора Косаківського.

Керівник експедиції:
науковий співробітник відділу археології енеоліту — бронзової доби, к. і. н. В. С. Рудь

Процес геофізичної зйомки, поселення Кринички, 2017 р. (фото В. Рудь)

Р. Хофманн документує профіль пошкодженої кар’єром ями, поселення Вільшанка, 2017 р. (фото В. Рудь)

Дослідження ровів на поселені Тростянчик, 2017 р. (фото В. Рудь)

Розкопки житла на поселенні Білий Камінь, 2018 р. (фото В. Рудь)

Посуд з поселення Тростянчик (5 посудин на передньому плані) в експозиції ДІКЗ «Трипільська культура»
у с. Легедзине, Тальнівський р-н, Черкаська обл.
(реставратор С. Федоров та С. Сесь, фото В. Косаківський).

Категорія: Наукова бібліотека   Опубліковано: 2019-01-16

Тут є інформація про усі надходження з 2008 року (йдеться не про рік випуску, а про рік, коли видання потрапило до бібліотеки).

Категорія: Відділ археології Києва   Опубліковано: 2019-01-12

Проект археологічного дослідження старожитностей уличів на території Побужжя. Дослідження відновлено Інститутом археології НАН України спільно з Вінницьким обласним краєзнавчим музеєм. Середньовічні пам’ятки цієї людності тривалий час досліджувалися к. і. н. Павлом Івановичем Хавлюком, доцентом Вінницького педагогічного інституту ім. М. Островського. За десятиліття роботи ним накопичена солідна база археологічної інформації, яка потребує опрацювання, упорядкування та доповнення сучасними дослідженнями.

Проект реалізується Археологічною експедицією ІА НАН України «Уличі». Начальник експедиції — к. і. н. Ольга Манігда, науковий співробітник Інституту археології НАН України. З боку Вінницького обласного краєзнавчого музею співвиконавцем та координатором проекту є к. і. н. Ольга Грабовська — завідувач науково-дослідного сектору археології Відділу охорони пам’яток історії та культури Вінницького обласного краєзнавчого музею. Науковим консультантом проекту є Михайло Потупчик — завідувач сектору охорони культурної спадщини Управління культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації.

У грудні 2018 року Археологічна експедиція «Уличі» розпочала роботу на території Калинівського району Вінницької області з верифікації та локалізації пам’яток, а також з упорядкування археологічних колекцій та архіву з розкопок та розвідувальних досліджень пам’яток уличів. Матеріали зберігаються у фондах Вінницького обласного краєзнавчого музею. Авторами проекту заплановано створення археологічної карти ареалу існування уличів; проведення археологічних досліджень, у тому числі неінвазивними методами; підготовку необхідної наукової документації для ведення пам’яткоохоронної діяльності відповідними службами. Розробляється система моніторингу стану археологічних пам’яток. Усі аналітичні завдання реалізуються за допомогою створення археологічної геоінформаційної системи «Уличі. Археологічна карта».

Проект «Уличі. Археологічна карта» реалізується за технічного та методичного сприяння Архітектурно-археологічної експедиції ІА НАН України. За роки роботи Архітектурно-археологічної експедиції к. і. н. Ольгою Манігдою напрацьована комплексна методика досліджень у галузі просторової археології, що дає можливість упевнено застосовувати цей підхід для дослідження поселенських пам’яток різних регіонів України.

Категорія: Відділ археології Києва   Опубліковано: 2019-01-12

У грудні 2018 року в межах проекту "Уличі. Археологічна карта" Археологічна експедиція "Уличі" розпочала роботу на території Калинівського району Вінницької області з верифікації та локалізації пам’яток, а також з упорядкування археологічних колекцій та архіву з розкопок та розвідувальних досліджень пам’яток уличів. Матеріали зберігаються у фондах Вінницького обласного краєзнавчого музею. Авторами проекту заплановано створення археологічної карти ареалу існування уличів; проведення археологічних досліджень, у тому числі неінвазивними методами; підготовку необхідної наукової документації для ведення пам’яткоохоронної діяльності відповідними службами. Розробляється система моніторингу стану археологічних пам’яток. Усі аналітичні завдання реалізуються за допомогою створення археологічної геоінформаційної системи «Уличі. Археологічна карта».

Начальник експедиції — к. і. н. Ольга Манігда, науковий співробітник Інституту археології НАН України.

Категорія: Спецрада для захистів   Опубліковано: 2019-01-12

2 та 3 квітня 2019 р. відбудеться сесія спеціалізованої вченої ради Д 26.234.01 із захисту дисертацій при Інституті археології НАН України за адресою:
зал засідань (10 поверх), проспект Героїв Сталінграда, 12, м. Київ. Початок засідань о 14:00.

Категорія: Спецрада для захистів   Опубліковано: 2019-01-12

З 11 по 13 лютого 2019 р. відбудеться сесія спеціалізованої вченої ради Д 26.234.01 із захисту дисертацій при Інституті археології НАН України за адресою:
зал засідань (10 поверх), проспект Героїв Сталінграда, 12, м. Київ. Початок засідань о 14:00.

Категорія: Науковий архів   Опубліковано: 2018-12-22

Станиціна Г.О.

Про науковий архів Інституту археології НАН України

Матеріали Наукового архіву Інституту археології НАН України відображають діяльність археологічних та музейних структур, що діяли на території України починаючи від 19 ст. Їхня діяльність безпосередньо пов’язана із становленням та розвитком попередників Інституту археології. Історія Інституту в межах Української Академії наук починається від 1919 р. Архівні документи від цього часу накопичувалися в канцеляріях відповідних установ. Створений у 1921 р. Кабінет антропології та етнології ім. Ф. Вовка мав виокремлений пам’ятковий відділ.
На початку 1933 р, за постановою секретаріату ІІ-го відділу ВУАН, було утворено Секцію історії матеріальної культури (СІМК). Вона складалася з ВУАКу (Всеукраїнського археологічного комітету), Кабінету антропології, Етнографічної комісії, Музею етнографії, Комісії близького сходу, Кабінету українського мистецтва, Археологічного музею та Кафедри праісторії. [НА ІА НАНУ, ф. ВУАК, № 481, арк. 104.]
Науковий архів та діловодство, які також передавались до СІМКу, були перевезені до приміщення на вул. Короленка 54 (нині Володимирська). [НА ІА НАНУ, ф. ВУАК, № 481, арк. 106].
СІМК була тимчасовою, перехідною установою, на базі якої у 1934 р. був утворений Інститут історії матеріально культури (з 1938 р. — Інститут археології Академії Наук УРСР).
Крім архівних матеріалів попередників Інституту археології до фондів Наукового архіву увійшли архівні матеріали Музею старожитностей київського Університету Св. Володимира, особові архівні фонди та інші документи і матеріали.
Хто був відповідальний за архів після його передачі до СІМКу та при організації Інституту археології — остаточно з’ясувати не вдалося. У звітній статті за 1936 р. тодішнього директора Інституту археології М.І. Ячменьова та вченого секретаря В.П. Телічка про науковий архів згадується таке: "При інституті, як і в минулі роки, була хемічно-технологічна лабораторія, фотолабораторія, науковий архів і бібліотека” [НА ІА НАНУ, ф. ВУАК, № 614, арк. 3].
Можливо, певний час за збереження архівних матеріалів відповідав І.М. Фещенко. Збереглось кілька Актів передачі архівних документів, де він виступав приймаючою стороною. Наприклад: "Акт / 1938 року, Січня 21 дня. Складено цього акта в тому, що цього числа т. Левицький Ф.В. передав, а Фещенко І.М. прийняв щоденники та реєстр Поліської історико-технічної експедиції та археологічної за 1936 рік, а саме: ...” [НА ІА НАНУ, Облікові документи Наукового архіву, Акти передачі за довоєнні роки, арк. 88]. Збереглось також кілька актів, в яких архівні матеріали передає Є.О. Дзбановський (який, можливо, вже став зав. архівом, поєднуючи завідування разом бібліотекою і архівом, оскільки вони знаходились в одному приміщенні), а приймає І.М. Фещенко, в деяких випадках разом з В.А. Грінченко. Наприклад: "Акт / цей складено 20 березня 1938 р. в тім, що Дзбановський Є. передав, а Грінченко В. і Фещенко І. Прийняли нижчезазначені архівні матеріали з Наук. Архіву ІІМК: ...” (є підписи Дзбановського і Фещенко). [НА ІА НАНУ, Облікові документи Наукового архіву, Акти передачі за довоєнні роки, арк. 94].
Серед архівних документів зберігаються такі, що несуть в собі відголоси далеких трагічних часів і водночас проливають світло на шляхи появи в архіві деяких матеріалів:
„Акт 1938 року серпня 14 дня ми, нижчепідписані, вчений секретар І-ту Археології Харитонов М.К. та співробітники І-ту Фещенко І.М. і Филонова В.Я. склали цього акта в тому, що забрано у Мовчанівського М.Т. на квартирі, арестованого органами НКВС, такі матеріали Інституту: 1. Щоденник керівника Вишгородської Археологічної експедиції за 1935 рік на 35 аркушів – один ...” Далі йде перелік архівних матеріалів та книг з Бібліотеки Інституту. [НА ІА НАНУ, Облікові документи Наукового архіву, Акти передачі за довоєнні роки, арк. 102—106 ].
Часом непрофільні для Інституту археології архівні матеріали передавались до профільних установ. Так у 1940 році 90 папок матеріалів було передано до Інституту фольклору: „Акт / складений цей 11 червня 1940 р. в тім, що ми, нижчепідписані, зав. Бібліотеки і Архіву Інституту Археології АН УРСР, т. Дзбановський Є.О. за розпорядженням Директора Інституту археології АН УРСР передав, а т. Т. Біловод С.А. і Яновські Г.П. на підставі мандата Інституту Фольклору 29/V–40 р. № 295 прийняли 90 папок архівних фольклорних матеріалів за списком, що до цього додається” [НА ІА НАНУ, Облікові документи Наукового архіву, Акти передачі за довоєнні роки, арк. 127].
Великої шкоди було завдано Науковому архіву під час Другої світової війни. Невелику частину співробітників Інституту археології АН УРСР було евакуйовано до Уфи, але в Києві залишилась не тільки частина молодих наукoвців, але також і Науковий архів, Бібліотека, археологічні знахідки та все майно Інституту. На жаль, все діловодство Інституту (від 1936 р.) та всі особові справи співробітників перед евакуацією Інституту в Уфу в 1941 р. було знищено згідно з наказом Уряду – спалено у дворі Інституту, щоб не дістались ворогам. [В.М. Корпусова, Г.О. Станиціна „Документи В.П. Петрова в Науковому архіві Інституту археології НАН України” // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. — 2005. — №№ 73—75. — С. 25]. Тепер цих документів дуже бракує.
Окупантам сподобалось приміщення Інституту на Бульварі Шевченка, 14 і вони почали його „звільняти” від того, що їм було не потрібно. В Акті № 9, складеному співробітниками Інституту археології 1 вересня 1944 року, про ці події сказано: „Из помещения Института выбросили книги, археологические коллекции, научные приборы, оборудование и прочие виды имущества. Перестроив помещение, в котором находился Институт, немцы разрушили реставрационную, фотолабораторию. Сохранившуюся часть имущества немцы вывезли в Германию. Вывозкой археологических коллекций, литературы, научного архива руководил присланный из Германии археолог — д-р Рудольф Штампфусс” [НА ІА НАНУ, ф. Діловодство, опис 1, справа 13, арк. 1 зворот].
Більшість викинутих німцями архівних матеріалів врятували співробітники Інституту археології, що залишились в Києві силою обставин: Є.Ф. Покровська, Є.В. Махно, І.О. Іванцов та інші. Вони підбирали викинуті матеріали, переносили їх дворами і ховали у приміщенні музею по вул. Володимирській (нинішній Будинок вчителя).
Очевидно, саме ці матеріали опинились потім у складі Краєвого Інституту До та Ранньої історії. В 1944 році, після звільнення Києва, архів цього Інституту було поділено між Інститутом археології АН УРСР та Центральним Історичним музеєм. У фонді Діловодство зберігається такий документ:
«Інститут археології АН УРСР одержав внаслідок розбору Центральним Історичним Музеєм і Інститутом археології архівних матеріалів після “Краєвого Інституту До та Ранньої історії” 1—13 квітня 1944 року» такі матеріали:
1. Наукові археологічні, етнографічні, антропологічні матеріали, фотовідбитки, фотовідбитки [ фотонегативи?] – 430 папок і пакунків.
2. Наукові матеріали, листування тощо особистих архівів (Хв. Вовка – 140 папок і пакунків, [В.В.] Хвойки – 3, [С.С.] Гамченка – 3. [Д.М.] Щербаківського – 49, [А.П.] Новицького – 4, [О.В.] Бодянського 249, Бєлозерського – 99, Літвінової – 9, [А.Є.] Кримського – 8 (всього 607 папок і пакунків)
3. Науково-організаційне листування і матеріали Інституту археології та раніших археологічних, етнографічних установ УАН (551 папок і пакунків).
4. Картографічні матеріали, плани, кресленики – 42 папок і пакунків.
5. Картотека: бібліографічні шухляди з бібліотечними і бібліографічними картками – 22 штук.
6. Історико-географічна картотека шухляд – 7 штук.
[НА ІА НАНУ, ф. Діловодство, опис 1, справа 11, арк. 1].
До початку 50-х років бібліотека та архів продовжували існувати як одна структура. В документах за 1953 р. читаємо: „Акт / Составлен 15 февраля 1953 г. в том, что Л.М. Славин сдал, а заведующий архивом-библиотекой Института Археологии АН УССР Е.А. Дзбановский принял следующие архивные материалы ольвийской экспедиции 1928 года. ...” [НА ІА НАНУ, Облікові документи Наукового архіву, Акти передачі за 1945 - 1968 роки, арк. 50].
Науковий архів виділився зі складу Бібліотеки, в червні 1956 р. про що відомо зі звіту Наукового архіву за 1956 р.: "Научный Архив Ин-та Археологии получил отдельное помещение в июне месяце 1956 г. Тогда же в нем была начата работа по разборке архива Ф. Вовка. В ноябре месяце 1956 г. туда же были перенесены из Библиотеки Ин-та 3 шкафа с материалами ВУАК’а, отчетами археологических экспедиций и научными работами, в основном за 1924—1941 гг. К Архиву были присоедены также и 2 шкафа с материалами экспедиций, находящиеся в славянском отделе.
Таким образом, научный архив сосредоточил в себе все материалы до 1945 г.
За отчетный период с июня месяца 1956 г. при наличии одного сотрудника (С.М. Кузнецовой с июля мес.), двух внештатных сотрудников (Н.В. Линка – 2,1/2 мес. И.В. Денисовой с 17.XII), при частичном участии С.С. Березанской была проделана под моим руководством следующая работа: 1. Произведена предварительная разборка и систематизация всех архивных материалов за все годы до 1945 г. из них: ..." Підпис Марії Вязьмітіної, яка у той рік керувала роботою архіву. [НА ІА НАНУ, ф. Діловодство, опис 1, № 290, арк. 1, 2.].
У 1956 р. був окремо виділений також і фотоархів, як про це сказано в Звіті про науково-дослідну діяльність Інституту археології АН УРСР за 1956 рік: "В 1956 г. был организован Фотоархив Института и начата работа по упорядочению негативов довоенных раскопок Института.
Все негативы разобраны и распределены по разделам – палеолит, неолит, трипольская культура, Днепрогэсовские экспедиции, Ольвия, Боспор, Киевская Русь. Выделены также отдельные фотоматериалы архива Ханенко, Хвойка и Вовка.
Выделены фотоматериалы поздних памятников архитектуры Украины по искусству и этнографии, которые были переданы Академии архитектуры и строительства УССР и Институту искусствоведения, фольклору и этнографии АН УССР.
Закончена работа по приведению в порядок фотоматериалов экспедиции Днепрогэса.
За отчетный период обработано 4500 негативов
Начата работа по упорядочению фотоархива Отдела античной и средневековой археологии Крыма, насчитывающего несколько тысяч единиц. Произведена разборка материала, его классификация и составлена общая опись коллекций" [НА ІА НАНУ, ф. Адм. № 11, арк. 29, 30].
У Науковому архіві зберігається також і звіт працівників Фотоархіву С.Н. Одинцової та А.І. Фурманської, з якого можна отримати свідчення про діяльність архіву на той час:
"Отчет о проделанной работе в течение 1956 г. по упорядочению фотоархива Института археологии АН УССР. 4 января 1956 г. приступили к упорядочению фотоархива по распоряжению дирекции Института. В течение 1956 г. была проведена следующая работа: ..." Далі йде перелік виконаної роботи [НА ІА НАНУ, ф. Діловодство, опис 1, № 290, арк. 3, 4].
В 1958—1960 роках відповідальною за фотоархів була А.І. Фурманська. [НА ІА НАНУ, ф. Адм. № 13, арк. 23, № 14, арк. 34 № 15, арк. 28]. З нею разом у Фотоархіві працювала С.Н. Одинцова [НА ІА НАНУ, ф. Діловодство, опис 1, справа 393, арк. 3].
З кінця 1957 р. завідувачем архівом, очевидно, стає В.П. Петров, який з 1 грудня 1956 р. був переведений з Інституту історії матеріальної культури Академії наук СРСР до Інституту археології АН УРСР, спочатку як виконуючий обов’язки старшого наукового співробітника Відділу слов’янської археології. Його і призначили завідувати архівом на громадських засадах. Про це свідчать кілька документів, найбільш ранній — Доповідна записка В.П. Петрова до Дирекції, датована 19.10.1957 р. щодо фотографій з картин Т.Г. Шевченка, знайдених в архіві Я.П. Новицького [НА ІА НАНУ, Облікові документи Наукового архіву, Акти передачі за 1945—968-ті рр. арк. 64].
В цей час — у кінці 50-х років ХХ ст. з Наукового архіву було передано також значну кількість непрофільних матеріалів, які, скоріш за все, потрапили до нього в результаті розподілу матеріалів, що розбиралися після окупації. На цих актах передачі В.П. Петров також вказаний як завідувач. [НА ІА НАНУ, Облікові документи Наукового архіву, Акти передачі за 1945- 1968-ті рр. арк. 67, 68; НА ІА НАНУ, Облікові документи Наукового архіву, Фотоархів. Акти передачі за 1956—1960 роки, арк. 12].
Про справи Наукового архіву в 1960 році та його проблеми свідчить заява В.П. Петрова до Дирекції Інституту археології від 11 квітня 1960 року:
"Дирекции Института археологии АН УССР / Зав научным архивом В.П. Петрова / Заявление.
4.IV. 1960 года работники научного архива Института получили распоряжение ученого секретаря Р.И. Выезжева о временном прекращении работы над составлением картотеки для «Археологической карты УССР» с тем, чтобы переключиться исключительно на проверку фонда экспедиций за 1945—1956 гг.
Проверка указанного фонда является чрезвычайно трудоемкой работой, т.к. по сути сводится к полной его переинвентаризации. Научный архив, как особое научное учреждение в системе ИА АН УССР, был организован лишь в конце 1956 г. Регистрация материалов до 1956 г., особенно в первые послевоенные годы, велась не всегда планомерно. Многие материалы вовсе не заинвентаризованы, не пронумерованы, не пропагинированы, иллюстративные материалы не всегда проштампованы, в папках отсутствуют описи, картотека требует полной замены новыми карточками.
В этой связи прошу внести соответствующие изменения в план-карты сотрудников института археологии Н.В. Линки и С.М. Кузнецовой, ограничив сроки работы над составлением научно-учетных карточек для «Археологической карты УССР» и перенеся начало работы по п. 2 план-карт Н.В. Линки и С.М. Кузнецовой на время после проверки архивных фондов. 11. IV. 60 г. (підпис В.П. Петрова)” [НА ІА НАНУ, Облікові документи Наукового архіву, Акти передачі за 1945- 1968 рр. арк. 113].
У 1960 р. Інститут археології було перевезено з Бульвару Шевченка, 14 у приміщення на вул. Кірова, 4 (сучасна Грушевського) . У Звіті Інституту археології про Науковий архів (ще під керівництвом В.П. Петрова) сказано таке: "... Проведена упаковка и перевозка фондов архива и размещение их в новом помещении" [НА ІА НАНУ, ф. Адм. № 15, арк. 27.]
В той же час було перевезено і Фотоархів, за який продовжувала відповідати А.І. Фурманська: "Продолжалась работа по упорядочению негативов довоенных экспедиций Института и инвентаризация негативов. Внесены в инвентарные книги 2000 негативов и составлено 150 библиографических картотек (географических и авторських).
Проведена упаковка фондов фотоархива и перевозка в новое помещение" [НА ІА НАНУ, ф. Адм. № 15, арк. 28.]
В 1961 році за Науковий архів відповідала уже Н.В. Лінка, а за фотоархів — С.М. Кузнєцова [НА ІА НАНУ, ф. Адм. № 51, арк. 25].
У 1963 р. в Інституті археології була проведена реорганізація структури та скорочення штатів. В результаті з п’яти раніше існуючих відділів було утворено всього три (відділ первіснообщинної археології, відділ скіфо-античної з групою в м. Сімферополі та заповідником „Ольвія” та відділ слов’янської археології). Науковий архів та фотоархів було об’єднано під загальним керівництвом Г.Ю. Авксентьєвої. (НА ІА НАНУ, ф. Адм. № 52, арк. 32.).
У 1974 році Інститут археології було переведено з вул. Кірова, 4 на територію Видубецького монастиря за адресою вул. Видубицька, 40. На цей час (1966—1975 рр.) відповідальною за Науковий архів була І.М. Шарафутдинова.
В кінці жовтня 1975 р. на посаду молодшого наукового співробітника Інституту археології та завідуючої Науковим архівом на громадських засадах була переведена з Центрального державного історичного архіву О.М. Франко, яка керувала архівом до 1990 р. З листопада 1990 р на посаду завідуючої архівом була призначена його співробітниця Ж.О. Кононенко, яка працювала на цій посаді до 1996 р. Відтоді до 2012 р. архівом керувала Г.О. Станіцина.
З 1996 р. розпочався черговий переїзд Інституту археології з Видубецького монастиря на Оболонь (проспект Героїв Сталінграда, 12). На жаль, такі переїзди не йдуть на краще документам та матеріалам архівного фонду, тим більше, що зазвичай архіву доводиться переїжджати у недостатньо пристосоване для зберігання паперових документів та фотопластин приміщення.
З 2012 до 2018 р. роботою Наукового архіву керував О.В. Каряка. З кінця 2018 р. архівом завідує О.В. Бузько.
Науковий архів постійно поповнюється архівними документами. Це і наукові звіти, і дисертації, і особові фонди та інші матеріали.
Станом на кінець 2018 р. у Науковому архіві зберігається 74 фонди.

Список використаних архівних документів:

НА ІА НАНУ, ф. ВУАК, №№ 1, 1/1 — 1/12; №№ 3—447.
НА ІА НАНУ, ф. ВУАК, № 481, арк. 104.
НА ІА НАНУ, ф. ВУАК, № 481, арк. 104 зворот, арк. 105.
НА ІА НАНУ, ф. ВУАК, № 481, арк. 106.
НА ІА НАНУ, ф. ВУАК, № 481, арк. 105.
НА ІА НАНУ, ф. ВУАК, № 614, арк. 3.
НА ІА НАНУ, Облікові документи Наукового архіву, Акти передачі за довоєнні роки, арк. 87.
НА ІА НАНУ, Облікові документи Наукового архіву, Акти передачі за довоєнні роки, арк. 94.
НА ІА НАНУ, Облікові документи Наукового архіву, Акти передачі за довоєнні роки, арк. 102 - 106.
НА ІА НАНУ, Облікові документи Наукового архіву, Акти передачі за довоєнні роки, арк. 127.
НА ІА НАНУ, ф. Діловодство, опис 1, справа 13, арк. 1 зворот.
НА ІА НАНУ, ф. Діловодство, опис 1, справа 11, арк. 1.
НА ІА НАНУ, Облікові документи Наукового архіву, Акти передачі за 1945—1968 роки, арк. 50.
НА ІА НАНУ, ф. Діловодство, опис 1, № 290, арк. 1, 2.
НА ІА НАНУ, ф. Адм. № 11, арк. 29, 30.
НА ІА НАНУ, ф. Діловодство, опис 1, № 290, арк. 3, 4.
НА ІА НАНУ, ф. Адм. № 13, арк. 23, № 14, арк. 34 № 15, арк. 28.
НА ІА НАНУ, ф. Діловодство, опис 1, справа 393, арк. 3.
НА ІА НАНУ, Облікові документи Наукового архіву, Акти передачі за 1945—1968-ті рр. арк. 64.
НА ІА НАНУ, Облікові документи Наукового архіву, Акти передачі за 1945—1968-ті рр. арк. 67.
НА ІА НАНУ, Облікові документи Наукового архіву, Акти передачі за 1945—1968-ті рр. арк. 68.
НА ІА НАНУ, Облікові документи Наукового архіву, Фотоархів. Акти передачі за 1956—1960 роки, арк. 12.
НА ІА НАНУ, Облікові документи Наукового архіву, Фотоархів. Акти передачі за 1956—1960 роки, арк. 11.
НА ІА НАНУ, Облікові документи Наукового архіву, Фотоархів. Акти передачі за 1956—1960 роки, арк. 13.
(НА ІА НАНУ, Облікові документи Наукового архіву, Акти передачі за 1945—1968 рр. арк. 113.
НА ІА НАНУ, ф. Адм. № 15, арк. 27.
НА ІА НАНУ, ф. Адм. № 15, арк. 28.
НА ІА НАНУ, ф. Адм. № 52, арк. 32.

Категорія: Науковий архів   Опубліковано: 2018-12-19

Обслуговування читачів:

Вівторок: 11:00 — 16:00
Четвер: 11:00 — 16:00

Обідня перерва: 13:00 — 14:00

Замовлення матеріалів можна зробити на паперовому бланці в архіві, а також можна надіслати нам на електронну пошту шифри матеріалів у такому форматі:

1965/23, Березанська (для Фонду експедицій);

Фонд 9 (Щербаківський), справа 223, “Назва справи” (для особових фондів).

E-mail: 

Категорія: Відділ археології Києва   Опубліковано: 2018-04-16

Археологічний проект розроблений і розпочатий у 2017 р. співробітниками відділу археології Києва ІА НАНУ спільно з колегами з відділу давньоруської та середньовічної археології.

Проект розрахований на планові дослідження унікального для України археологічного комплексу, який є матеріальним свідченням зв’язків середньовічної Русі-України з балтським населенням.

Комплекс складається з балтського могильника «Острів» та середньовічного городища і прилеглого до нього селища в урочищі Старі Сухоліси (приналежність останніх до балтських етнічних груп ще належить встановити).

Могильник Острів знаходиться у Рокитнянському районі Київської області, на правому березі р. Рось та займає площу близько 10 га. Він був виявлений у 2017 р. у ході розвідувальних робіт. На сьогоднішній день вивчено 24 поховання, виявлені артефакти, характерні для культури західних балтів - фібули, браслети, предмети озброєння.

Городище в урочищі Старі Сухоліси розташоване 500 м. північніше могильника, на протилежному березі р. Рось, неподалік від с. Сухоліси Білоцерківського району Київської області. Площа городища складає близько одного гектару, збереглися потужні оборонні вали та залишки рову. Відноситься до т. зв. «болотних городищ», розташованих у заплавах рік, що не дуже характерно для давньоруської фортифікації, хоча у зоні Полісся відомі і такі городища. З напільної сторони до городища примикає неукріплене поселення. Городище відомо за розвідувальними роботами М. П. Кучери та Р. С. Орлова, але розкопки ані на території городища, ані на території поселення не проводилися.

Городище Бушеве розташоване в 20 км нижче за течєю ріки Рось, біля с. Бушеве Рокитнянського району. З огляду на місце розташування та будову його дослідження є частиною дослідницького проекту. До 1946 р. с. Бушево мало назву «Прусси» що опосередковано може свідчити про обставини його виникнення та функціонування. Площа городища близько п'яти гектарів, збереглися потужні оборонні споруди. Так само належить до «болотних городищ». Поблизу городища відомо кілька сільських поселень давньоруського часу. Городище відоме за обстеженнями М. П. Кучери та Р. С. Орлова. М. П. Кучера здійснив дослідження валу городища.

У рамках реалізації проекту здійснюються археологічні дослідження широкою площею на території могильника, розкопки городища та плануються дослідження сільського поселення у Сухолісах та Бушеве. Крім того, частково проведено сучасну інструментальну геодезичну зйомку та аерофотозйомку обох городищ, селищ та некрополя.

Учасники проекту «Острів»:

Співробітники Інституту археології НАН України:
к.і.н., с.н.с. Всеволод Івакін
н.с. В’ячеслав Баранов (керівник проекту)
к.і.н., н.с. Олександра Козак
к.і.н., н.с. Ольга Манігда
к.і.н., н. с. Дмитро Бібіков
м.н.с. Артем Борисов
м.н.с. Іван Зоценко
к.і.н., н.с. Володимир Гнера

Співробітники Архітектурно-археологічної експедиції ІА НАН України:
Микола Беленко
Лілія Брацейко
Леонід Горобець
Дмитро Дяченко
Максим Курзенков
Михайло Пелехатий
Андрій Сорокун
Юрій Цимбал

Співробітники ZBSA (Центр балтійської та скандинавської археології):
Prof. Dr. Dr. h.c. Claus von Carnap-Bornheim
Dr. Roman Shiroukhov 

Перші результати дослідження некрополя епохи пізніх вікінгів «Острів» в Україні

Археологічний контекст поховань

Археологічний контекст поховань

Інгумаційні поховання північної орієнтації (на сьогоднішній день - 67 могил) є унікальними завдяки артефактам, представленим, здебільшого, рисами, характерними для балтійських археологічних культур 10-12 ст. н.е., насамперед, для прусів, куршів та скальвів. Серед таких артефактів були виявлені шийні гривні, фібули різних типів, браслети із зооморфними завершеннями, різноманітні ланцюжки, скроневі кільця та каблучки.

Фібула із розширеними завершеннями  з поховання некрополя Острів

Інвентар поховань некрополя Острів

Серед іншого, на некрополі дослідженні чоловічі поховання зі зброєю – сокирами, списами, сулицями.

Інвентар поховань некрополя Острів

В цілому, озброєння, виявлене на некрополі Острів, вказує на переважання воїнів-піхотинців у громаді, яка залишила могильник Острів. Сокири, якими переважно були озброєні чоловіки, являли собою зброю ближнього бою пішого війська.

Антропологія поховань

Антропологія поховань

Згідно з дослідженнями співробітниці ІА НАН України антрополога Олександри Козак, перші результати морфологічного дослідження скелетних останків продемонстрували, що палеопопуляція з некрополя «Острів» була досить молодою (середній вік померлих - 35 років) з дуже низькою часткою дітей у похованнях. Населення має низький рівень адаптації, що може бути характерним для тих, хто входить у перші хвилі міграції. Те саме можна сказати і про декілька видів фібул типів характерних для західних балтів, які зазвичай мають ознаки ремонту у місцях свого походження, але не тут, не на «Острові». Це також може вказувати на перше покоління балтійських мігрантів.

 

Методи природничих наук

Методи природничих наук

Для уточнення датування некрополя було проведено низку аналізів методами природничих наук.

Перші дати радіокарбонного датування з «Острова» продемонстрували датування, близьке до балтійських артефактів - 980-1020 рр. (2 поховання) та 1010-1040 (6 поховань). Для порівняння хронологічних особливостей некрополя з аналогіями Балтійського регіону було використано 86 проб з 17-ти могильників Європи: 47 кремацій та 26 інгумацій (у тому числі 9 проб з могил «Острова»). Отримано радіокарбонні дати з восьми різних типів матеріалів: кремованої та неспаленої людської кістки, кінських кісток / зубів, деревного вугілля, текстилю, рогу, шкіри та дерева. Усі згадані дати були отримані в рамках проекту Олександра фон Гумбольдта «Нові методи датування пізнього залізного віку Південного Сходу Балтійського регіону» та пілотного дослідження ZBSA (Центру балтійської та скандинавської археології) та ІА НАН України «Балти та Київська Русь» (2017-2020 рр.). Результати оброблено за допомогою програми OxCal 4.3.

У лабораторії Ляйбніца університету м. Кіль (Німеччина) було відібрано 101 пробу для аналізу AMS 14C (метод прискореної мас-спектрометрії) та 18 для досліджень стабільних ізотопів.

Однією з важливих цілей дослідження було порівняння радіокарбонних дат з кремацій та інгумаційних поховань де були виявлені однакові предмети (фібули) як у Східній Балтії, так і за її межами – на некрополі «Острів». Оскільки кремована кістка виявилася одним із найбільш стабільних матеріалів для датування AMS 14C, вона була використана як орієнтир для порівняльного аналізу з матеріалами з балтських могильників Литви, Латвії та України («Острів»). У більшості випадків закриті комплекси з тими ж фібулами з таких віддалених територій, як Латвія, Литва та Україна, давали синхронні дати, незважаючи на відстань понад 1000 км між цими могильниками, що свідчить про спільність культурних впливів та напрямки поширення мігрантів.

На сьогоднішній день отримані матеріали лабораторних та антропологічних досліджень фахівців з Києва, Кіля, Вільнюса, Риги для подальшого вивчення.

У квітні 2020 р. Інститутом археології НАН України спільно з двома провідними інституціями Німеччини у галузі середньовічної археологогії (ZBSA – Центр балтійської та скандинавської археології, м. Шлезвіг та RGZM – Романо-германський центральний музей, м. Майнц) подано заявку на участь у українсько-німецькій програмі зі створення Центрів наукових інновацій, ініційованій Федеральним міністерством освіти та наукових досліджень Німеччини та Міністерством освіти та науки України.

Партнери – ІА НАН України, ZBSA, RGZM планують створення в Україні «Київського центру східних студій Епохи вікінгів» / «Kyiv Centre for Eastern Viking Age Studies», що діятиме як складова частина у структурі Інституту археології НАН України.

Попередні опубліковані наукові результати проекту 

ЗМІ про проект «Острів

ЗМІ про проект «Острів

 

2017 — Під Білою Церквою археологи виявили унікальний середньовічний некрополь 
2018 — Нововиявлений балтський могильник ХІ ст. на Пороссі: попередні результати досліджень та проблеми охорони унікальної пам’ятки 
2018 — За Часів Ярослава Мудрого: українські археологи зробили найвидатніше відкриття останніх десятиліть
2018 — Археологи розповіли про знайдені унікальні поховання ХІ століття на Київщині

 

Категорія: Відділ археології енеоліту—бронзової доби   Опубліковано: 2017-07-20

Приазовська експедиція Інституту археології НАН України у 2010 році відновила дослідження археологічного комплексу, що розташований на території НІАЗ "Кам’яна Могила", розпочаті співробітниками інституту ще у 30 роки минулого століття. Матеріали, що походять з цієї пам’ятки дозволяють доповнити уявлення про шляхи та напрямки процесів неолітизації Старого Світу. З 2011 її дослідження є частиною українсько-швейцарського проекту"The reaction of the plant world and human society on climate fluctuations in Ukraine" (SCOPES IZ73Z0_152732).  Результатами попередніх досліджень знайшли висвітлення у збірці наукових праць "Археологія та палеоекологія степової України", яка вийшла у 2017 році.

Керівник експедиції: 
пров. н. с. відділу енеоліту — бронзової доби,  д. i. н. Н. С. Котова

Категорія: Відділ археології енеоліту—бронзової доби   Опубліковано: 2017-07-20

У 2014—2015 рр. Західноукраїнська трипільська експедиція працювала на пам’ятках Кургани-Дубова поблизу Острога (Рівненська область), та у 2016 р. (у 2015—2016 рр. фінансувалися з гранту NCN Opus 8 2014/15/B/HS3/02486, керівник проекту — Малгожата Рибіцька, Жешув, Польща) на багатошаровому поселенні Вінники-Жупан у межах м. Львів. Обидві пам’ятки раніше досліджувалися експедиціями Львівського університету під керівництвом М. А. Пелещишина, проте нові дослідження суттєво змінили уявлення про трипільські пам’ятки Західної України. В Курганах-Дубовій досліджено залишки одноповерхового трипільського житла – раніше вважалося, що трипільським пам’яткам регіону властиві лише напівземлянки, хоча М. Ю. Відейком та К. П. Бунятян висловлювалися здогади про наявність на них площадок. Що підтвердили матеріали розкопок. Крім того, отримані матеріали дозволили доповнити хронологію трипільських пам’яток регіону та синхронізувати їх із пам’ятками культури лійчастого посуду та Баденського кола. За матеріалами досліджень видано монографію (Diaczenko, A., Król, D., Kyrylenko, A., Rybicka, M., Werteletski, D. Nowomalin-Podobanka i Kurgany-Dubowa – Osiedla kultury trypolskiej na zachodnim Wolyniu. Rzeszow: Zimowit, 2016). Розвідки та розкопки на поселенні Вінники-Жупан проводилися з огляду на наявність явно діахронної кераміки класичної фази культури лійчастого посуду та фінального Трипілля (з баденськими впливами), яку М. А. Пелещишин вважав за синхронну, у матеріалах попередніх досліджень. Розкопки показали наявність двох шарів: нижній відноситься до культури лійчастого посуду, а верхній — до гордінештської групи фінального Трипілля. В керамічному комплексі верхнього шару також відзначено значні впливи лійчасто-баденського горизонту, а також вперше на пам’ятках Львівщини досліджено трипільський майданчик. Відтак трипільське поселення Вінники-Жупан є найбільш західним із відомих нині поселень Кукутень-Трипільського культурного комплексу.

Керівник експедиції:
н. с. відділу археології енеоліту — бронзової доби к. і. н. О. В. Дяченко

Вінники-Жупан, 2016, робочий момент — підготовка до зняття фотоплану верхнього шару (фото: Д. Круль)